Лісовенкова І.М., Письменна А.Г.

Національний гірничий університет, Україна

Проблеми антикризового управління підприємством в сучасних умовах господарювання

Світова фінансово-економічна криза набула глобального розмаху і повною мірою торкнулась економіки України. Наслідки кризи стали значно відчутними для багатьох вітчизняних підприємств. Вагомими причинами цього процесу на сучасному етапі стали економічна і політична нестабільність, недосконалість ринку товарів і послуг та все більше відкриття вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників. Проблема дослідження можливостей виживання в умовах глобальної економічної кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх господарюючих суб'єктів.

Криза на підприємстві – це загострення суперечностей у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін. Для розуміння такого явища, як криза, є важливою її класифікація. Для конкретизації та звуження кола досліджуваних криз доцільно скористатися поділом криз за рівнем виникнення в економічній системі та за структурою відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики [2].

Об’єктом подальшого дослідження являється фінансова криза на підприємстві та пошук більш вагомих інструментів антикризового управління.

Типовими наслідками економічної кризи для фінансово-господарського стану підприємства може стати:

- утрата клієнтів та покупців готової продукції;

- зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

- неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

- підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

- збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

- суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

- криза прибутковості (перманентні збитки «з'їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

- криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Аналізуючи розвиток економіки України, бачимо, що нестабільність та кризовий стан є характерними явищами для нашої держави. Сильний вплив на діяльність вітчизняних підприємств справляють глобальна фінансово-економічна криза, політичний колапс, недосконалість законодавства, недостатній рівень державної регуляторної політики та великий рівень дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств. У таких умовах господарювання в управлінні підприємствами має бути врахований високий рівень впливу факторів зовнішнього середовища, а отже управління має постійно у певній мірі носити антикризовий характер [1].

Антикризове управління діяльністю підприємства, на відміну від поточного управління, має певні особливості, до яких можна віднести гнучкість і адаптивність управління, мотивацію персоналу до ентузіазму, терпіння і впевненість, мобільність і динамічність у використанні ресурсів, реалізації інноваційних програм, здійснення програмно-цільових підходів у технологіях розробки і реалізації управлінських рішень [1].

З метою попередження настання кризових ситуацій на підприємствах має постійно проводитись робота в таких напрямах.

1. Систематичний аналіз умов зовнішнього середовища з метою виявлення симптомів кризи.

2. Готовність підприємства до реагування на форс-мажорні ситуації .

3. Обмеження економічних втрат у період кризи .

4. Робота з персоналом

Одним із найважливіших етапів виведення підприємства із кризового стану є розробка та реалізація антикризових заходів. Перелік заходів з покращення становища індивідуальний для кожного з підприємств та залежить від сфери бізнесу, групи продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління підприємством, структури витрат на виробництво та управління, техніко-технологічних особливостей.

Аналіз практичного досвіду вітчизняних підприємств показує, що одними із основних інструментів, що застосовуються y компаніях в кризових умовах – це нормування всіх статей затрат і жорсткий контроль за виконанням встановлених нормативів. Але це не єдині важелі, які можуть привести фінансовий стан підприємства до норми та вивести його із фінансової кризи.

Економічна криза призвела вітчизняні підприємства до неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів, зниження платоспроможності та порушення фінансової стійкості. Це відобразилося на значному підвищенні кредиторської заборгованості перед банками та другими фінансовими установами, що з часом ще більше посилило негативний вплив на українську економіку. Якщо дослідити причини погіршення фінансового стану підприємства, то підвищення кредиторської заборгованості займає вагоме місце серед чинників негативного впливу на стан підприємства.

По даним НБУ вагомий вплив на фінансовий стан підприємства займає кредиторська заборгованість, в період з 2005 р. по 2009 р. обсяг кредитів в українській економіці збільшився майже в 7 разів (рис.1) [3].

Це наштовхнуло нас на дослідження та пошук інших важелів впливу на кризовий стан підприємства, а саме - зменшення боргового навантаження на підприємство за рахунок реструктуризації кредитів.

Реструктуризація кредиторської заборгованості - комплекс заходів, спрямованих на скорочення зобов'язань підприємства перед контрагентами, бюджетом,позабюджетними фондами.

Найпоширеніші способи реструктуризації банківської позики - відстрочка платежів за тілом кредиту (кредитні канікули) та збільшення строку кредитування (пролонгація). При реструктуризації враховуються фінансові показники компанії-боржника (регулярність грошових надходжень, доходи і витрати компанії, майбутні грошові потоки), поточна ринкова вартість бізнесу, а також перспективи відповідної галузі. Компанії необхідно розрахувати майбутні грошові потоки та надати кредиторові докладний план фінансових надходжень та їх джерел у майбутньому. В таблиці наведені етапи укладання угоди реструктуризації.

Таблиця 1- Етапи укладання угоди реструктуризації

Етапи	Завдання, які вирішуються
Повідомлення інвесторів про можливу реструктуризацію позики	1.Підготовка до переговорів з інвесторами, розробка пропозицій з реструктуризації
	2.Повідомлення кредиторів про намір компанії реструктуризувати свій борг
	3.Отримання згоди на проведення переговорів
Переговори	1.Формування комітету кредиторів та або призначення представника кредиторів агента
	2.Призначення незалежних консультантів для вивчення фінансового стану емітента
	3.Висновок попередньої угоди про план реструктуризації
Укладення угоди	1.Проведення засідання представників компанії-боржника та інвесторів для укладення угоди про реструктуризацію
	2.Обговорення запропонованого способу реструктуризації боргу та проекту угоди про реструктуризацію боргу
	3.Голосування
	4.Оформлення протоколу засідання (підписується всіма його учасниками)
	5.Підписання інвесторами та емітентом угоди про реструктуризацію боргу, що встановлює порядок і умови реструктуризації

На сьогоднішній день міжнародна практика та досвід проведення реструктуризації в Україні свідчать про те, що реструктуризація - це одне з найскладніших та важливіших управлінських завдань в антикризовому управлінні підприємством. Це процес, який повинен враховувати безліч обмежень і специфіку тієї компанії, в якій він проводиться. Проводити його необхідно маючи чіткі цілі, концепцію реструктуризації, розуміння кожного з його етапів і методів, за допомогою яких необхідно діяти.

Запровадивши процес реструктуризації підприємство зможе досягти стабілізації фінансового положення на деякий час. Позитивним аспектом цього процесу є зміна графіка платежів по кредитам, збільшення терміну реалізації кредитних зобов’язань, зміна розмірів відсотків, звільнення від сплати пені, штрафів, використання цих положень дасть змогу нормалізувати діяльність підприємства.

Як підсумок, можемо сказати, завдяки узгодженим управлінським рішенням та активним антикризовим заходам, підприємства зможуть скоротити та оптимізувати свої витрати, зменшити кредиторську заборгованість, привести до норми платоспроможність, і загалом, зменшити вплив кризи на фінансовий стан підприємства.

Література

1. Мельник К.М. Вплив кризових явищ на управління підприємством, Вісник Хмельницького національного університету, - 2007 №2 (92)

2. Козик В.В.,Андрушко О.Б. Базові положення теорії кризового стану підприємства, Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2008 .№3

3. Діловий тижневик «Контракти» №10 за 09.03.2009 .

4. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.