к.е.н. Аксентюк М.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м.Київ

Інноваційний підхід до корпоративного управління в Україні

Актуальність дослідження у сфері встановлення корпоративного управління в Україні, обумовлена насамперед тим, що враховуючи такий значний крок в розвитку корпоративного управління в Україні, як прийняття закону України «Про акціонерні товариства» незаперечним залишається той факт, що на сьогодні українське законодавство та існуючі організаційно-економічні механізми ще не повністю охоплюють всю сферу відносин, де може існувати корпоративне управління.

Кількість акціонерних товариств в Україні за підсумками 11 міс. 2009 р. скоротилася на майже 5%. Зокрема, станом на початок грудня 2009 р., в Україні усього було зареєстровано як юридичні особи 29 тис. 977 акціонерних товариств. З них ВАТ - 9 тис. 618, ЗАТ - 20 тис. 359. З початку року кількість ВАТ зменшилася на 4,9%, ЗАТ - на 4,4%.

Слід зазначити, що згідно результатів дослідження, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією, 74,7% керівників АТ визначили неефективне законодавство найважливішою перешкодою для впровадження стандартів кращої практики корпоративного управління. При цьому, лише керівники 30% АТ знайомі з Принципами корпоративного управління досить детально, а тільки у загальних рисах – 50% керівників АТ [1, 2,3].

Стратегічно орієнтована система при якій роль ради директорів полягає в створенні ефективної системи прийняття рішень з коротким циклом ідентифікації і корекції помилок, це в свою чергу характеризується такими ознаками як сама рада виступає я джерело експертних знань для поліпшення рішень; зацікавленість і орієнтація на зростання вартості; процедури, що стимулюють відкриті обговорення, інформованість членів ради директорів і залученість зацікавлених акціонерів; рада формується за сферами компетентності; регулярні зустрічі з крупними акціонерами; члени ради мають право на одержання інформації від кожного співробітника компанії [4].

Вагомим кроком можна вважати що з метою підвищення статусу, забезпечення зростання професіоналізму та авторитету фахівців з корпоративного управління в Українських компаніях у серпні 2009 року створено професійну асоціацію корпоративного управління (ПАКУ до складу ініціативної групи зі створення ПАКУ увійшли представники наступних компаній: ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", Представництво "Baker & McKenzie", ЗАТ "СКМ", ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", ВАТ "Сведбанк", ВАТ "Рітейл Груп", ВАТ "Державний Ощадний банк України", ВАТ "Нерухомість столиці", ВАТ "УкрКарт", ТОВ "ГАЗЕКС-Україна", ТОВ "Seven Hills Investment Group", ЗАТ "Український мобільний зв'язок", Міжнародний інститут бізнесу [7].

В Україні існує близько 32 тис. акціонерних товариств, з них, 21 тис. закритих та 11 тис. відкритих. При цьому лише 10% із загальної кількості АТ готові привести свою діяльність у відповідність до нового Закону. Зокрема, згідно із ним, рішення щодо реорганізації АТ має прийматися на загальних зборах 75% власників акцій [6].

Виникає необхідність орієнтації вітчизняних корпоративних об’єднань на основні тенденції світового корпоративного управління, що проявляються насамперед в наступному:

1)створення у складі наглядової ради чи ради директорів, комітету з аудиту який також аналізував би ефективність існуючої в компанії системи управління ризиками;

2) за рахунок компанії менеджер має можливість отримувати професійні консультації з питань виконання своїх обов’язків і підвищувати свою кваліфікацію у питаннях, що пов’язані з роботою;

3) дивідендна політика відображає ступінь дотримання компанією ключового права її акціонерів – права на отримання доходів від участі в ній.

4) формування корпоративної безпеки бізнесу, що проявляється в побудові системи заходів в галузі корпоративного управління, що спрямовані на попередження можливості «рейдерського захоплення» компанії, перерозподіл активів, вивід активів на «дружні» юридичні особи; розробка заходів, направлених на профілактику внутрішньо корпоративних конфліктів);

5) впровадження корпоративного секретаря для забезпечення організаційно-технічних та юридичних дій щодо скликання та проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради, виконавчого органу та ревізійної комісії, організації голосування на них, ведення та зберігання протоколів засідань цих органів; контроль за виконанням рішень наглядової ради, аналіз їхньої дієвості та ефективності.

Підприємство, як господарюючий суб’єкт, змушене працювати в швидкозмінюваних умовах, тому для менеджменту підприємства потрібна інформація, яка дасть змогу продовжувати роботу навіть в екстремальних ситуаціях і, головне, забезпечить успіх підприємства в майбутньому. Саме це є головними завданням стратегічного менеджменту, а забезпечити менеджмент необхідною інформацією і є основним завданням системи контролінгу. Система контролінгу дозволяє підприємству адаптуватись до умов зовнішнього середовища, тобто реалізувати здатність підприємства трансформувати систему управління в потрібному напрямку. Однак, , бачення головної цілі контролінгу в забезпеченні прибутковості підприємств є не зовсім правильним з позицій цільової спрямованості контролінгу. Адже різні стадії розвитку підприємства характеризуються індивідуальними цілями. Це, в свою чергу, і видозмінює цільову спрямованість контролінгу на різних стадіях розвитку підприємства.

Головна проблема переходу до адекватних принципів корпоративного управління ринково-орієнтованим підприємством насамперед пов’язана з перебудовою відносин в середині діючого підприємства на базі якого створюється АТ. Це пов’язане з необхідністю зруйнування бар’єрів між організацією та середовищем, між колегіальними, виборчими та виконавчими лінійно-функціональними органами управління з ліквідацією традиційних антагонізмів між керівниками власниками, робітниками та профспілками тощо. За останні кілька років практично в кожній українській компанії з’явилися фахівці, що відповідають за корпоративне управління, обіймаючи посади менеджерів, секретарів, юристів, що практикують у сфері корпоративного права, консультантів тощо.

Оплати праці менеджерів (центральною ідеєю системи управління є використання ЕVА в якості базового критерію оплати праці менеджерів за підвищення вартості товариства. Ціль полягає в тому, щоб менеджери думали і діяли так, якби вони були власниками. Стерн-Стюарт пропонують створити спеціальний банк бонусів для менеджерів, в який надходять позитивні бонуси і з якого видаляються негативі. Менеджерам в кінці періоду виплачується тільки попередньо встановлена частина резерву бонусного банку, а частина, що залишається записується зростаючим наслідком таким чином, щоб на протязі цього часу це призводило до покриття бонусних виплат);

4)Зміна культури (використання показника ЕVА в якості інструмента управління міняє корпоративну культуру в направленні менеджерів, що орієнтуються на вартості, думаючих і діючих по-підприємницькі і на децентралізацію прийняття рішень.

Враховуючи необхідність поширення принципів корпоративного управління в Україні й надання всім учасникам фінансового ринку достовірної інформації щодо впровадження й застосування корпоративного управління окремими суб'єктами господарської діяльності, а також для здійснення об'єктивної оцінки якості корпоративного управління за бажанням самих компаній, Рейтингове агентство "Кредит-Рейтинг" розробило Методологію оцінки рівня корпоративного управління [5].

В умовах швидкозмінюваного ринкового середовища трансформуються механізми мотиваційного забезпечення стратегічного розвитку підприємств шляхом:

орієнтації підприємств та їх колективів на стратегічні цілі;

орієнтації колективів та управлінської команди на можливості й конкурентні переваги;

орієнтації на корпоративний інтерес;

внесення змін у положення суб’єктів діяльності в системі управління підприємством;

структурних змін у мотиваційному механізмі;

зміщення центрів відповідальності в гнучких структурах управління та ін.

Література:

1. Практика корпоративного управління в Україні / Кітела І., Кіняєв О. – К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2005. – 87 с.

2.  Принципи корпоративного управління України, схвалені рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003 №571.

3.  Черпак А.Є. Інсайдерська рента – специфічний об'єкт корпоративного контролю // Економіст. – 2005.

4. http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=16024

5. http://www.credit-rating.ua

6. http://www.securities.org.ua

7. http://www.cgpa.com.ua/