Бровко О.Т.,Єщенко Т.І.,Олійник Н.П.

Вінницький торгівельно-економічний КНТЕУ

Гудвіл як економічна категорія

Однією із останніх тенденцій вітчизняної економіки є зростання кількості угод з придбання та злиття підприємств. Відображення цих процесів в обліку пов’язане з виникненням такого об’єкта обліку, як гудвіл, що становить собою набуті економічні вигоди, не відображені в обліку придбаного підприємства та втілені у нематеріальних чинниках формування ринкової вартості останнього. Гудвіл набуває ознак активу з можливістю його достовірної оцінки лише в разі придбання підприємства як цілісного майнового комплексу. Проте він створюється всередині підприємства впродовж багатьох років на основі знань, зв’язків, сучасних інформаційних, виробничих і збутових технологій та інших чинників його майбутніх конкурентних переваг.

У вітчизняній практиці термін «гудвіл» вживають під час купівлі – продажу підприємств і дедалі ширше входить у вітчизняну практику. Проте слід зазначити, що визначення гудвілу, які наводяться у законодавчих та нормативних актах, відрізняються в основному визначенням його як результату порівняння вартостей, тобто гудвілу, що виникає під час придбання.

В економічній літературі під гудвілом розуміють сукупність нематеріальних чинників, наявність яких забезпечує конкурентні переваги для підприємства і дає можливість отримувати додатковий дохід, тобто переваги не відображені в обліку. До основних складових гудвілу належать технології, ноу – хау, фірмові найменування, компетенції та знання персоналу, бази даних, місце розташування, зв’язки. Тобто вважають, що основою гудвілу, що виллється в майбутніх вигодах, є інтелектуальний капітал, який включає:

1) людський капітал, втілений у працівниках у вигляді досвіду та знань, здібностей до нововведень, а також у загальній культурі, філософії фірми, її внутрішніх цінностей, культурі управління. Персонал компанії є складовою гудвілу, оскільки він визначає успішність будь – якого підприємства і впливає на вартість компанії у разі купівлі – продажу;

2) технологічний ( структурний) капітал – технічне і програмне забезпечення, патенти, торговельні марки, зв’язки. Вартість структурного капіталу відображають у балансі підприємства у вигляді статей, які зазвичай визначають як капіталізовані витрати на науково – дослідні та конструкторські розробки, або ціну, сплачену за окремі права інтелектуальні власності;

3) клієнтський ( споживацький) капітал, включаючи ділову репутацію та зв’язки із споживачами, який характеризується такими якостями, як ступінь проникнення, розповсюдження, постійність, упевненість у тому, що споживачі і надалі віддаватимуть перевагу цьому підприємству. Усі ці частини капіталу визначають цінність компанії і значною мірою формують її ринкову вартість. Більші частина ринкової вартості компанії в сучасній економіці створюється саме завдяки ефективному використанню інтелектуального капіталу.

Вартість гудвілу при придбанні підприємства дорівнюватиме різниці між вартістю придбання підприємства та вартістю його ідентифікованих активів, що наведені в балансі підприємства. Тоді вартість гудвіла визначатиметься так:

Вартість гудвілу = Вартість придбання підприємства – (Вартість основних засобів + Вартість запасів + Вартість нематеріальних активів).

Так, вважають, що близько 75% ринкової вартості компанії Coca – Cola визначається сукупною вартістю торговельних марок, які їй належать. Коли «Ай – Бі – Ем» поглинула компанію «Лотус» - постачальника комп’ютерних програм, ринкова ціна останньої перевищила у 15 разів її опубліковану балансову вартість. «Ай – Бі – Ем» заплатила 3,5 млрд дол.. за компанію, яка коштувала 230 млн дол., оскільки вона мала великі невідчутні активи – ринок постійних покупців, високий професіоналізм персоналу, новостворені програмні розробки та ін..Оцінюючи українські підприємства, потенціальні інвестори і партнери дедалі частіше звертають увагу саме на вартість нематеріальних активів. Особливо це стосується високотехнологічних підприємств. Корпорація Microsoft, маючи ринкову капіталізацію в сотні мільярдів доларів, налічує на балансі матеріальних активів всього кілька мільярдів доларів.

Внутрішньо створений гудвіл стає домінуючим чинником, який покладено в основу ринкової ціни компанії і, подібно до людського капіталу, не може бути визначений калькуляцією об’єктивних вартісних показників.

Відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не визначаються активами, а списуються на витрати звітного періоду, в якому вони були здійснені:

· витрати на дослідження;

· витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

· витрати на підвищення ділової репутації підприємства, на створення торгових марок та ін..

На це є такі причини:

a) ділова репутація не є ідентифікованим і контрольованим активом і її вартість неможливо достовірно визначити;

b) знання і кваліфікації персоналу, невіддільні від носіїв, та недостатній контроль за очікуваними економічними вигодами, тобто знання, не оформлені юридично, не можуть бути визнані активом;

c) внутрішньо створені назви марок, клієнтів, бази даних не визначаються активами, тому що витрати на їх створення не відрізняються від витрат на розвиток підприємства та оцінити їх неможливо.

Наприклад, вартість торговельної марки Coca – Cola у десятки разів перевищує вартість усіх матеріальних активів самої компанії Coca – Cola, але до балансу її не включено.

Отже, гудвіл є одним із ключових чинників формування ринкової вартості та показників інвестиційної привабливості підприємства. Для української економіки актуальним залишається вирішення проблем вимірювання, оцінки та обліку реального ринкового інтелектуального капіталу в системі обліку підприємств. Ефективне використання інтелектуальних ресурсів та відтворення їх за інтенсивною формою сприятиме зростанню внутрішньо генерованого потенціалу підприємства з метою визначення вартості внутрішньо створеного гудвілу .Бухгалтерський облік не може надати точної інформації про нематеріальні складові внутрішнього гудвілу. У зв’язку з цим існує значна різниця між бухгалтерською оцінкою вартості підприємства та її ринковою вартістю. Дослідження у сфері обліку мають бути спрямовані на визначення, вимірювання у звітності релевантних нематеріальних активів, щоб цілі бухгалтерського обліку і звітності щодо надання користувачам для прийняття управлінських рішень повної,правдивої та неупередженої інформації досягалися повною мірою.

Література:

1. Положення бухгалтерського обліку 19 «Обєднання підприємств», затв. наказом Міністерством фінансів України від 07,07,99р. №163, зі змінами та доповненнями.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30 листоп. 1999р. №291.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: затв. Наказом Міністерством фінансів України від 30 листоп. 1999р. №291 (із наступ. змін. і допов.)//Податки і бухгалтерський облік. – 2000. - №3.

4. Вісник КНТЕУ. Методика оцінки гудвілу та особливості його обліку на підприємстві. – 2006. - №6.

5. Петрова С. Гудвіл: зарубіжний та вітчизняний досвід//Вісник податкової служби України. – 2008. - №30.