Економічні науки / 16.
Макроекономіка
Сорокоумова А. І.
Науковий керівник: Кравчук І.
П.
Буковинська державна фінансова академія, Україна
Грошово – кредитна політика та її
методи в Національній економіці
Важливе значення у досягненні
поставлених завдань економічної політики нашої держави має ефективність
проведення її грошово-кредитної політики. Кожна країна, в залежності від форми
політичної влади, виділяє основні напрями свого
соціально-економічного розвитку. Для визначення об’єктивної необхідності грошово-кредитної
політики особливо важко правильно зрозуміти її суть, цілі, інструменти та
механізми реалізації. Будь-яка грошово-кредитна політика, яка проводиться
державою одночасно реалізує як політичні, так і економічні цілі. У значній мірі
ефективність грошово-кредитної політики регулювання залежить від вибору моделі,
адекватної до періоду трансформації економічної політики, оскільки кожен етап
ринкових реформ пов'язаний із відповідною зміною цільових орієнтирів.
Проблеми грошово-кредитної політики, теоретичні
та методологічні засади її здійснення плідно досліджували такі вчені, як
І.Лютий, А.Гриценко, Т.Кричевська, Я.Грудзевич, А.Єпіфанов, В.Міщенко,
Н.Гребеник, Б.Луців, П.Нікіфоров, В.Осецький, Н.Островська, М.Шаповалова,
Т.Єрліна та інші. Свою увагу вони звернули на дослідження цілей, механізмів
реалізації грошово – кредитної політики, а також у своїх працях приділяли увагу
саме вибору необхідної моделі монетарної політики.
В
період стабілізації економіки та переходу її до сталого економічного зростання
грошово-кредитна політика нашої держави використовує методи прямого впливу, але
завжди поєднує їх з ринковими методами. Ринкові методи грошово-кредитного
регулювання найбільш ефективно використовуються для впливу на грошову масу і
процентні ставки за умов існування достатньо розвиненого ринкового середовища.
Використання ринкових методів для коригування параметрів грошового ринку
дозволяють ефективно усувати небажані коливання економічної кон’юнктури. Основна ціль державного регулювання сфери грошового обігу основана на загальноекономічній політиці та направлена на
досягнення економічної стабільності та прогресу проявляється в умовах
оптимального рівня основних макроекономічних показників.
На
сьогоднішній день грошово-кредитна політика ототожнюється з монетарною
політикою. Основною ціллю такої політики є стабільність національної грошової
одиниці та грошового обороту завдяки контролю за емісією грошей та кредитним
механізмом. Але реалізувати це завдання монетарна політика може лише при
взаємодії із фіскальною політикою, причому і фіскальна, і грошово-кредитна
політика повинні створити єдиний механізм досягнення конкретної цілі на певному
етапі. Хоча горошово-кредитна та фіскальна політика виступають як окремі
складові для досягнення макроекономічного результату, ефективність їх взаємодії
полягає в ході реалізації їхніх цілей. Виходячи з цього, кінцева мета
грошово-кредитної політики полягає в забезпеченні стабільності цін, повній
зайнятості населення та в зростанні реального об’єму виробництва національної економіки.
Важливо визначити послідовність дій грошово-кредитної політики в процесі
реалізації конкретних етапів [2].
Економічна
теорія розглядає відповідні моделі впливу грошово-кредитної політики на
конкретні макроекономічні показники
такі як: об’єм виробництва, зайнятість,рівень цін, а також залежність
цих показників від використання окремих інструментів та методів. В залежності
від того на якій стадії економічного циклу перебуває економіка,
грошово-кредитній політиці відповідають певні зміни. Так,в період економічної
кризи застосовують «політику дешевих грошей». У випадку, якщо активність ринку
та виробництва перевищує темпи економічного зростання, які загрожують
перенасиченості ринку, грошово-кредитна політика застосовує «політику дорогих
грошей»[3]. Така диференціація підходів к відповідним економічним ситуаціям
можлива лише завдяки гнучкості горошово-кредитної політики, яка дозволяє
використовувати її в невеликі інтервали часу для вирішення найбільш гострих
задач. Слід зазначити, що для країн, які лише формують ринкову економіку,
зокрема, як і Україна, використання моделей грошово-кредитної політики, якими
користувались країни з ринковою економікою не завжди є прийнятними для України.
Це пов’язано з тим, що в Україні ступінь розвитку ринкових відносин, механізм
функціонування фінансово-кредитних інститутів та його інфраструктура не
забезпечують ефективне використання монетарної політики. Другою причиною є
існування державного та приватного сектора, використання ринкових та
адміністративних методів управління. Одним із факторів, який негативно впиває
на ефективність грошово-кредитної політики є неузгодженість дій та протистояння
різних гілок влади, що приводить до дестабілізації та недостатньо ефективного
виконання прийнятих рішень. В результаті приймаються економічні документи, які
не мають реального економічного обґрунтування і реалізують інтереси лише
фінансово-політичних груп. Це призводить до того, що грошово-кредитна політика
діє лише на рівні грошово-кредитної системи и майже не впливає на сектор економіки.
Найбільш
вагомими методами горошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку,
які проводить НБУ. Проведення таких операцій, перш за все, зумовлює
необхідність існування в країні розвиненого ринку державних цінних паперів.
Так, операції, проведені НБУ сприяють його розвитку та підвищують довіру до
державних цінних паперів. Розвиток фондового ринку та проведення на ньому
активної державної грошово-кредитної політики дозволяє максимально ефективно
використовувати всі структурні елементи маси грошей і, перш за все, тимчасово вільні кошти населення і юридичних
осіб. Це дозволяє підтримувати стабільний об’єм горошового обороту,
залучати додаткову кількість грошей через
банківську систему та здійснювати при цьому державний контроль. Другим вагомим
фактором, який використовується в грошово-кредитній політиці та впливає на
грошову масу – є норма обов’язкового резерву[1].
Оцінюючи
сьогоднішній стан економіки України слід зазначити,що для реалізації заходів
грошово-кредитного регулювання потрібно співставити регулюючі можливості впливу
кожного з інструментів з тими цілями,які повинні бути досягнуті на даному
етапі.Крім того ефективність застосування різних інструментів
грошово-кредитного регулювання є різною в межах певної грошово-кредитної політики.
Так політика центрального банку щодо надання позик є ефективною з точки зору
виконання функцій кредитора, але є низько ефективною з точки зору впливу на
обсяг пропозиції грошей в економіці. Операції на відкритому ринку є ефективним
засобом впливу на пропозицію грошей, однак в умовах недостатньо розвиненого
ринку цінних паперів мають обмежену сферу застосування.
Практика застосування грошово-кредитного регулювання в
Україні свідчить про його обмежену ефективність. Таке обмеження ефективності
пояснюється наступними причинами: нестабільність економіки; коливання швидкості
обороту грошей; зниження взаємозв’язку між розширення грошової пропозиції та
індексом інфляції; складність процесу оцінки попиту на грошу,що викликає
невідповідність обсягу грошової пропозиції потребам економіки та має дефляцій
ні або інфляційні наслідки. Тому основним завданням грошово-кредитної політики
держави є створення умов для прориву вітчизняного виробника на національний і
міжнародний товарні ринки. Такими умовами в ситуації, що склалася в економіці,
можуть бути: визначення пріоритетів у структурній перебудові економіки;
пільгове кредитування пріоритетних галузей і підприємств; створення відповідної
законодавчої бази, що дає можливість одночасно реалізовувати інтереси
підприємця і держави в цілому [4].
Важливим чинником, що
визначає пріоритети структурної перебудови України, є прямі іноземні
інвестиції. Динаміка обсягів зарубіжних інвестицій в окремі галузі економіки
дає можливість точніше визначити конкурентоспроможність окремих наших
підприємств і галузей. Додаткові капіталовкладення безпосередньо впливають на
зростання обсягів виробництва й зайнятості, що визначається в стратегічній меті
грошово-кредитної політики. Усе це дасть змогу вдосконалити ринковий механізм і
стабілізувати економічні процеси.
Стимулювання розширення і
модернізації виробництва має стати першочерговим завданням у сфері
грошово-кредитного регулювання економіки в Україні в період її ринкової
трансформації.
Список використаної
літератури:
1.
Національний банк і грошово-кредитна політика / за ред.. А.М.Мороза ,
М.Ф.Пуховкіної. – К.,1999. – 368 с.
2.
А. О. Єпіфанова / Грошово-кредитна політика в Україні:тенденції та перспективи / А. О. Єпіфанова // Фінанси
України. – 2005. - №9. – с.11 – 18
3.
В. Д. Лагутін / Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети
грошово-кредитної політики / В. Д. Лагутін // матеріали наук.-практ.
конф. – К., 2007. – С. 115-121
4.
С. Румянцева / Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік / С.
Румянцева // Цінні папери України. – 2009. – №43. – С. 24-25