Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Линник Т. С.

Кременчуцький національний університет ім.. М. Остроградського

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ АЛЬТМАНА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

Пріоритетним на сьогодні напрямком аналізу фінансового стану підприємства є оцінка схильності підприємства до банкрутства, що зумовлено зростанням значення проблеми банкрутства вітчизняних підприємств в умовах кризової економіки. Проблемі дослідження банкрутства та антикризового управління присвячено праці багатьох вітчизняних та закордонних спеціалістів, серед яких: Костирко Л.А., Лігоненко Л.І., Подольська В.О., Терещенко О.О., Цал-Цалко Ю.С., Яріш О.В.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1].

Найпоширеніші нині діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий американський вчений економіст, професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман – Z-моделі. Професор Е. Альтман застосовував прямий статистичний метод, який дозволив оцінювати вагу окремих розрахункових показників, вони були включені в модель як змінні. В своїх дослідженнях Альтман, як і Бівер, використовував дані стабільних фірм і компаній, які пізніше, протягом п’яти років, збанкрутіли.

Альтман використав методи дискримінантного аналізу для оцінки рівня комерційного ризику. Його ціллю було визначення можливостей використання моделі для диференціації підприємств, перед якими не стоїть загроза банкрутства, і компаній з високою ймовірністю майбутнього краху [2].

Методологія заснована, перш за все, на кількісних показниках, а так звана фінансова філософія (позиція керівництва, відповідність його дій фінансовим можливостям фірми) аналізується тільки частково, головним чином при розгляді спірних питань. Спочатку Альтман включив в свою модель 22 фінансових коефіцієнта (незалежних змінних), які пізніше скоротив до п’яти найбільш важливих:

Z = 1,2 К₁ + 1,14 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + 0,999 К₅, (2)

де К₁ = робочий капітал / загальна кількість активів (частка оборотних засобів у активах; показує ступінь ліквідності активів);

К₂ = чистий прибуток / загальна кількість активів (рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком);

К₃ = прибуток до оподаткування / загальна кількість активів (рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції);

К₄ = власний капітал (ринкова вартість акцій) / поточні зобов’язання (коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу);

К₅ = чистий дохід / загальна кількість активів (віддача всіх активів, оборотність активів).

Критичне значення Z = 2,675, із цим значення порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожу банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Однак дана модель оцінки ліквідності банкрутства, яка проводиться в більшості вітчизняних літературних джерел, на Україні використовуватись не може через нерозвиненість фондового ринку і тому досить важко одержати оцінку ринкової вартості підприємства. Тому з цією метою слід використовувати уточнену модель Альтмана 1985 року, в якій четвертий елемент розраховується як відношення бухгалтерської вартості суми простих і привілейованих акцій (акціонерний капітал) до бухгалтерської суми зобов’язань підприємства:

Z = 0,717 К₁ + 0,847 К₂ + 3,107 К₃ + 0,420 К₄ + 0,998 К₅ (3)

Якщо Z < 1,2, то ймовірність банкрутства дуже висока, коли 1,2 < Z < 2,0, то ймовірність банкрутства висока, коли 2,0 < Z< 2,9, то ймовірність банкрутства можлива, і нарешті - коли Z > 2,9, то підприємство є фінансово стійким, а ймовірність банкрутства - дуже низька [2].

Однак, не дивлячись на відносну простоту використання моделі Альтмана для оцінки рівня кризи, варто відзначити, що її застосування не дозволяє отримати об’єктивний результат з наступних причин:

- перш за все, при розрахунку показників рівня рентабельності, дохідності та оборотності активів ( відповідно К₂, К₃, К₅) в умовах інфляції неможна використовувати балансову вартість цих активів, так як в цьому випадку всі показники, будуть штучно завищені. Тому при розрахунках повинна використовуватись ринкова вартість цих активів;

- при розрахунку співвідношення використовуваного капіталу (К₄) власний капітал повинен бути також оцінений по ринковій вартості з врахуванням його авансування в різноманітні активи (основні фонди, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей і т.д.)

- при розрахунку відношення чистого робочого капіталу до активів (К₁) корективи повинні бути внесені в обидва показники. Сума чистого робочого капіталу повинна бути зменшена на суму внутрішньої кредиторської заборгованості, яка носить стабільний характер і не може слугувати загрозою банкрутства.

Література:

1) http://zakon.rada.gov.ua/

2) http://shuvalov.wmsite.ru/materialy-stati/bjudzhet-finansy/model-altmana