Фордзюн Ж.В., Данилишин Т.Р.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Безродна С.М.

ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Істотні економічні перетворення, що здійснюються в Україні, інноваційні процеси в усіх галузях господарської діяльності, загострення ринкової конкуренції і глобалізація економіки викликають зацікавленість вітчизняної науки і практики управління до розвитку й удосконалення людського фактора для досягнення ефективності та конкурентоспроможності організації в сучасних умовах.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Тому потрібно розглядати не тільки взаємозв’язок кількісних та якісних характеристик кадрів підприємства, але, передусім, їхні потенційні можливості забезпечувати досягнення завдань перспективного розвитку. Сукупність таких здібностей і можливостей кадрів відображено в кадровому потенціалі, який необхідно правильно використати для досягнення підприємством поставлених перед собою цілей і завдань; зайняти високі позиції на ринку; отримати довіру від споживачів.

До кадрового потенціалу країни відносять: працездатне та непрацездатне населення, економічно-активне населення, безробітні, люди працездатного віку та пенсійного віку, працівники що виконують науково-технічні роботи [1].

Кадровий потенціал об’єднує в собі сукупність наявних та прогнозованих здібностей та можливостей, що мають вищу освіту або виконують науково-технічну роботи.

Кадровий потенціал як система, яка залежить від багатьох факторів, в першу чергу психологічних, важко точно оцінити та спрогнозувати, але існує загальновідомий факт, що неможна управляти тим, чого не можна виміряти[2].

В умовах ринкової трансформації, є помітні перешкоди, які заважають руху вперед, негативно позначаються на стані економіки підприємства, держави загалом. Йдеться про негнучкість системи управління, яка важко долається, не адаптованість персоналу до мінливих умов господарювання, невміння враховувати вплив зовнішніх факторів, які створюють проблеми ефективного використання кадрового потенціалу підприємства, до яких можна віднести:

1. Специфіка історично сформованого трудового менталітету;

2. Проблема, на яку менеджери поки не звертають належної уваги, є відрив планування розвитку кадрового потенціалу на підприємствах від реальної ситуації щодо формування кадрового потенціалу в певному регіоні. Упродовж останніх 20 років у результаті економічної та демографічної кризи, викривлень у соціальній політиці, прорахунків у приватизаційних процесах, регулюванні доходів, недоліків у проведенні реструктуризації виробництва трудовий потенціал регіонів України зайняв якісної та кількісної руйнації, використовується неефективно, нераціонально [3];

3. Кадровий дефіцит, який зростає внаслідок збільшення обсягів трудової міграції в інші країни, де на підприємствах пропонується більш приваблива заробітна плата;

4. Обсяги і структура кадрів сьогодні не відповідають кадровим потребам, вона орієнтована на попит абітурієнтів, їх уявлення про престижність професій і можливі доходи, тому з одного боку, наявне "перевиробництво" юристів, економістів, менеджерів у 4-8 разів, а з іншого – спостерігається гостра нестача інженерів;

5. Менеджерів підприємств не влаштовує якість підготовки кадрів у регіонах. Однак підприємці-роботодавці, справедливо наголошуючи на тому, що підготовка фахівців і робітників навчальними закладами лише частково відповідає сучасним вимогам, украй рідко беруть участь у фінансуванні навчання, організації практики та стажування студентів і аспірантів, вдосконаленні освітніх програм.

Подолати вище зазначені проблеми, зможуть лише ті підприємства, керівники яких раніше за інших зрозуміють необхідність урахування в ефективному використанні змін у зовнішньому середовищі та можливостей гнучкого впливу на кадрову ситуацію з боку підприємців-роботодавців. Багато інших підприємств через 5-10 років зазнають кадрової кризи, вони будуть вимушені запрошувати на роботу іноземних мігрантів, що, у свою чергу, зумовить появу інших проблем (труднощі спілкування, конфлікт культур, складність управління, розміщення, створення необхідної соціальної інфраструктури).

Отже, з даного дослідження можна сказати, що важливою складовою діяльності підприємства має бути ефективне використання кадрового потенціалу. Проте, менеджери недостатньо враховують трансформації зовнішнього середовища, а це у свою чергу посилює небезпеку кадрової кризи підприємств. Успіх по вирішенні проблем залежить від зміни підходів менеджерів до підготовки кадрів та стимулювання їх праці, а також побудови політики ефективної взаємодії з навчальними закладами, органами місцевого самоврядування, службами зайнятості в питаннях узгодженості якості і структури освітніх послуг з перспективними кадровими потребами.

Список використаних джерел:

1. Шаульська Л. Умови розвитку трудового потенціалу // Економіст. – 2009. - №2. С.11-27.

2. Колтунович О.С. Методичні аспекти оцінки кадрового потенціалу підприємства // Україна: аспекти праці. – 2007. - №5. – С.42-47.

3. Корчевська Л.О. Прогнозування рівня використання трудового потенціалу України як складова управління його розвитком // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №3. С.136- 140.

4. Луцишин Л.М. Аналітична оцінка трудових ресурсів та кадрового потенціалу регіону // Економіст. – 2005. - №7. С.58-62.

5. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.