Кесь Н.С.
Кременчуцький
національний університет
Особливості
фінансування освіти і науки в Україні
Питаннями фінансування освіти і науки в Україні займалися велика кількість
вчених, серед них слід відзначити: О. Падалка, В. Жамін, К. Павлюк, І. Каленюк,
А.Чухно та ін.
Освіта є основою розвитку та прогресу суспільства.
Проблематика сьогодення є забезпечення доступності якості освіти протягом життя всім громадянам. Для
ефективного функціонування системи освіти вирішальне значення має рівень
фінансування та його ефективний розподіл. Питання об'єктивного визначення обсягів фінансування
залишається актуальною, оскільки нормативний метод фінансування освіти створює
передумови для раціонального використання коштів державного бюджету і
забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні вимог освітнього
стандарту. Тож метою дослідження є пошук сприятливих та економічно
обґрунтованих умов для фінансування освіти в Україні.
На сьогодні
рівень державного фінансування системи освіти недостатній. Закон, згідно з яким
передбачено виділення не менше 10% державного бюджету на освіту, як не
працював, так і не працює. У 2009 році на всю освітню діяльність було виділено
6% ВВП (13 млрд. грн.), чого не вистачило на всю галузь. А на 2010 рік взагалі
передбачено скорочення частки витрат на освіту навіть нижче, ніж 5% від ВВП.
У першому
кварталі 2010 року для основних потреб освітньої галузі не вистачило 200 млн.
грн. Для індексації стипендії не вистачає 43,8 млн. грн., оплати комунальних
послуг та енергоносіїв - 154,7 млн. грн., оплати продуктів харчування для учнів
спеціалізованих шкіл інтернатів - 1,5 млн. гривень.
Згортаються
інноваційні програми, які покликані оновити застарілу наукову та навчальну
бази. На інформатизацію ПТУ, технікумів і вузів виділено у 2009 році 1,2 млн.
грн., що у 10 разів менше минулорічного (11,726 млн. грн.). Зменшено на 9%
витрати порівняно із минулорічними на фізичну та спортивну підготовку молоді. В
бюджеті не зазначається про зростання стипендії. Крім того, не виділено ні
копійки на реконструкцію та ремонт гуртожитків. Компенсація пільгового проїзду
студентів протягом усього року залишилася на рівні 2008 але на зазначені цілі
необхідно вдвічі більше.
В сучасних
умовах освіта розглядається як форма інвестицій у людський капітал. Аналізуючи
динаміку інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності, обсяг
ресурсів на освіту у січні-червні 2010
року, порівняно із січнем-червнем 2009 року залишився незмінним і сягнув лише
0,5% до загального обсягу інвестицій, а
порівняно із січнем-червнем 2008 року, коли обсяг ресурсів на освіту складав
0,6%, цей показник взагалі зменшився на 0,1%.
Основними
джерелами фінансування закладів освіти державної форми власності є кошти
загальнодержавного та місцевих бюджетів, кошти галузей економіки, державних підприємств
i додаткові надходження.
Відповідно до
прийнятої 27 серпня 2010 року Кабінетом Міністрів постанови “Про затвердження
переліку платних послуг, що можуть надаватися державними та комунальними
навчальними закладами ”, користування бібліотеками, інтернетом, виготовлення
студентських та учнівських квитків, залікових книжок та дипломів, підготовка до
вступу до вищих навчальних закладів, складання ЗНО, послуги закладів фізичної
культури та спорту, проведення лабораторних занять для студентів у разі, коли
такі заняття пропущені без поважних причин - могли стати офіційно оплатними.
Однак, вже 13 жовтня поточного року, цю постанову переглянули і виключили деякі
пункти.
Під час
дослідження цього питання ми визначили,
що науковці все більше вивчають цю проблематику. Питанням фінансування та
розвитку управління фінансовими ресурсами вищої освіти займаються наукові
установи Національної академії наук України, Академія педагогічних умов,
галузеві науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади.
При порівнянні
України з іншими розвиненими країнами було видно , що на освіту
розвинені країни витрачають 8-10 % валового внутрішнього
продукту. Закони України про освіту
і
науково-технічну політику чітко визначають відсоток ВВП, який держава мусить спрямовувати на вищу освіту і науку.
Ці показники становлять, відповідно, 10 і 1,7%.
Україна за
останні роки зробили серйозні кроки стосовно збільшення фінансування
освітньо-наукової галузі. Так, у 2007р. на освіту було витрачено близько 7% ВВП
і 1,1% ВВП на науку з усіх джерел фінансування, що поступово наближає нас до
розвинених країн світу. У сучасних
умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів є одним із найважливіших
факторів, які впливають на економічний і соціальний розвиток країни.
Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни зі світовою
економічною системою пов’язані з необхідністю змін у професіональній структурі
зайнятого населення, впливають на рівень витрат на підготовку кадрів, можна
виділити: стан економічного розвитку країни, кількість спеціалістів, які
потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних закладів, тобто потребу
галузей економіки у спеціалістах.
Фінансування
системи вищої освіти України явно не відповідає сучасним вимогам. Визначаючи
нові його принципи, потрібно виходити з того, що схема фінансування
розглядається як механізм виявлення та оптимальне задоволення потреб кожного із
споживачів освітніх послуг та їх результату – підготовленого фахівця.
Отже із
висновку можна стверджувати, що на сьогоднішній день в Україні вищі навчальні
заклади мають недостатню самостійність та гнучкість у використанні бюджетних та
позабюджетних коштів. Вища освіта все ще перебуває під загрозою руйнування (
непродумані дії щодо реформування, незадовільний рівень оплати праці). Відбувається
зниження якості підготовки й ефективності використання науково педагогічних
кадрів. Помітно погіршилися умови для творчої роботи вчених та викладачів.
Реальні бюджетні асигнування на вищу освіту не відповідають вимогам і нормам
законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту».
Тому для
успішного розвитку науки і освіти в Україні, на нашу думку, необхідно: довести
фінансування освіти до 10% від ВВП;
посилити контроль уряду за виконанням у повному обсязі норм Конституції
України та вимог законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту»; вжити
заходів щодо збільшення фінансування вищої освіти в Україні.
Література:
1)
Конституція України. –
К.: Преса
України, 1997, - 80 с.
2)
Закон України «Про освіту» №1060-XII, із змінами від грудня 2006 року
3)
Евграфова Е.Н. Проблемы развития и
финансирование сферы образования на современном этапе / Е.Н. Евграфова, О.П.
Михайлова // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика». – 2007. - №6,
- с. 58-61.
5)
http://www.ukrstat.gov.ua