К.е.н. Поліщук Н.В., Порицька О.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості фінансування медичної сфери в Україні

За часів незалежності в Україні була здійснена низка важливих економічних реформ. Але вони майже не зачепили систему охорони здоров’я, хоча здоров’я громадян пов’язано з показниками, що характеризують економічний стан нашої держави. Тому виникла нагальна потреба в зміні акцентів при проведенні реформ з питань охорони здоров’я в Україні. При складанні урядом бюджету на рік враховуються в першу чергу потреби інших сфер, а медична чомусь залишається без достатньої уваги.

Українські можновладці усіляко розхвалюють у світі українську «безкоштовну» медицину, але чому ж люди досі платять за прийоми у лікаря, за створення амбулаторних карт, за здачу аналізів? Єфименко Т.І. [2] вказує, що метою державної фінансової політики в Україні є забезпечення істотного підвищення рівня життя громадян нашої країни. Його показники слід орієнтувати на рівень добробуту населення, досягнутий у розвинутих країнах. Розв’язання такого завдання передбачає прийняття відповідних програм на довгострокову перспективу, конкретизованих на кожний визначений період. На нашу думку, такі твердження є дуже правильними, тобто пріоритетом для функціонування держави є здоров’я та благополуччя її громадян.

Не зважаючи на те, що бюджетне фінансування збільшилось у 7,5 разів в період з 2000 року до 2010 року, воно є недостатнім через неефективне його використання та негативну демографічну ситуацію в країні. За даними Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, частка витрат на медицину по відношенню до ВВП в 2007 році становила 3,4%, в 2008 – 3,3%, в 2009-му – 2,9%, в 2010 – 3,2%. У часи СРСР цей показник складав 6 - 6,5% від ВВП, у США – від 11 до 14%, у Німеччині – 10-11%. Докорінна перебудова системи медичного забезпечення громадян, її реструктуризація, в тому числі на базі медичних закладів недержавної форми господарювання, що будуть надавати послуги за цивільно-правовими договорами, зміна моделі фінансового забезпечення медичної галузі – дозволять відійти від загального бюджетного фінансування і виокремити державне фінансування тільки для державних програм.

Національна Рада з питань охорони здоров’я прагнула зробити всі заплановані кроки відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення» від 6.12.2005 року, але політична криза та нестабільність завадили процесу реформування галузі системи охорони здоров’я. Основна мета поставлена перед урядовцями – запровадження обов’язкового медичного страхування. На думку сучасних науковців [2] має бути запроваджена трирівнева система фінансування (рис.1). Така система має опиратися на ресурси та накопичений досвід страховиків, сплату страхових внесків роботодавцями, фондами, бюджетні кошти. Держава при застосуванні такої моделі відіграватиме важливу роль як на етапі впровадження, так і в процесі функціонування моделі, зокрема, шляхом встановлення «правил гри», здійснення контролю за їх додержанням та бюджетного фінансування тих сфер обов’язкового медичного страхування (ОМС), щодо яких ринковий механізм є недостатньо ефективним. На думку автора Ю.П. Гришана, найбільш вдалою в Україні є Концепція загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, запропонована Лігою страхових організацій України в 2008 році.

Таким чином, тільки після реалізації запропонованої моделі організації та впровадження обов’язкового медичного страхування, яке доповнюватиметься також державним медичним страхуванням і збільшенням видатків з Державного бюджету, можливе реформування галузі охорони здоров’я, яка матиме соціальну направленість, як і проголошено Конституцією України.

Рис. 1. Джерела фінансування медичного страхування

Усі економічні, соціальні, політичні фактори тим чи іншим чином відбиваються на здоров’ї нашої нації. Аналізуючи теперішню економіко-політичну ситуацію в Україні, треба зазначити, що здоров’я українців не є задовільним. Хвора нація не може нормально працювати і рухатися вперед. Саме тому в сучасних умовах в усіх розвинутих країнах так багато уваги приділяється галузі медицини. Без неї існування держави і суспільства в цілому просто немислиме. Звідси випливає й основне завдання сучасної фінансової політики України — якнайшвидше реформування системи охорони здоров’я. А проведення реформ неможливе без належного фінансування.

Література:

1. Ю.П. Гришан Необхідність реформування медичної сфери в Україні : запровадження обов’язкового медичного страхування [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.illichivska.com.ua/?view=press_c_r&mode=view&id=44

2. Єфименко Т.І. Економічне зростання – основа підвищення добробуту громадян [Електронний ресурс] // Режим доступу:

www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=102865&cat_id=68427