Гунчак Ю.Ю.

к.е.н., доцент Машталяр Г.П.

ЧТЕІ КНТЕУ

Проблеми визначення витрат

Розвиток міжнародної торгівлі, фінансових відносин, глобалізація фінансових ринків, залучення світових зарубіжних інвестицій та закордонних інвесторів зумовили необхідність формувати фінансову звітність згідно міжнародних стандартів фінансової звітності. Тому важливим на сьогоднішній день є гармонізація національного бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно з міжнародним досвідом.

Багатоплановість проблем трактування, класифікації витрат та калькулювання, визначили їх як об’єкт досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: Сопка В.В., Кужельного М.В., Бутинеця Ф.Ф., Чижевської Л.В., Нападовської Л.В., Голова С.Ф., Соколова Я.В., Олійника О.В., Нечая П.Ю., Торопової І.С., Тріль С.Р., Сухореброї О.П., Барановського М., Кушнір В.С., Ордіховської Н.Д., Білухи М., Іваніної С., Шайкана А.В., що пояснюється багатьма причинами, серед яких можна виділити наступні:

- проблеми розрахунку собівартості продукції;

- необхідність раціонального використання ресурсів, їх планування та ефективне використання;

- аналіз фактичних витрат з метою виявлення відхилень і причин;

- співставлення доходів і витрат для визначення фінансового результату, забезпечення зростання прибутку;

- організація управлінського обліку на підприємствах.

Розробляючи  облікову політику підприємства  управлінський персонал суб'єкта господарювання  при визнанні витрат повинен посилатися на концепції Концептуальної основи.

Згідно Концептуальної основи, витрати - це збитки та витрати, які виникають під час звичайної діяльності суб'єкта господарювання. Витрати, що виникають під час звичайної діяльності суб'єкта господарювання мають форму вибуття або амортизації активів, таких як грошові кошти та їх еквіваленти, основні засоби, запаси.

Що стосується визнання витрат відповідно до українського законодавства, то витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в загально-економічному тлумаченні. Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють “затрати втрачених можливостей”, а саме суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюватимуть його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняною близкількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів [3,556].

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами в поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію в процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Даний період переважав у розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів та альтернативність варіантів їх застосування. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, яка формується в ринковій системі на основі зміни попиту та пропозиції [3, 556].

В Україні діє Інтегрований принцип відображення в обліку витрат, за яким елементи витрати в єдиному обліковому циклі групуються за цільовим призначенням, Міжнародні стандарти рекомендують вести облік витрат за принципом «витрати — випуск», який уже застосовується в більшості країн з розвиненою ринковою економікою

За принципом «витрати — випуск» витрати у фінансовому обліку відображаються за елементами загалом по підприємству.

Як відомо, елемент — це первинний, економічно однорідний вид витрат, який не може бути розкладений на складові частини на даному підприємстві. Елемент витрат має зовнішнє походження, показує, що затрачено і скільки, не відображаючи цільового спрямування витрат.

За бухгалтерського підходу при визнанні витрат важливе значення мають принципи і правила бухгалтерського обліку, дотримання яких визначає достовірність формування фінансового результату. Застосування принципів визнання витрат дає змогу відобразити витрати звітного періоду і відокремити їх від витрат майбутніх періодів і від витрат, які капіталізуються і формують собівартість активів.

Найбільша полеміка в економічній літературі розгорнулась щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів “витрати” та ”затрати”. Економічною літературою досить широко представлено опис відмінностей між поняттями витрати і затрати, які з економічної точки зору мають різні значення. На відміну від витрат, затрати в момент їх визнання не впливають на суму прибутку звітного періоду. Термін “затрати” відноситься до використання ресурсів, зокрема і на придбання активів, в той час, як витрати стосуються використання тільки тих ресурсів, які при визначенні фінансового результату господарюючого суб’єкту за даний період часу співставляються із доходами. Затрати – обсяг у грошовому виразі активів (товарів), які вже одержані чи будуть одержані.

Отже, поняття “витрати” і “затрати” не є тотожними, крім того вони вимагають чіткого розмежування при відображенні в бухгалтерському обліку. Результати нашого дослідження, термінологія національних стандартів та традиції вітчизняної бухгалтерської школи, дозволяють зробити висновок, що загальноприйнятнішим для нас є термін “витрати” звітного періоду і витрати, що капіталізуються, які і пропонуємо використовувати на практиці [4, 23].

Якщо витрати понесені в одному звітному періоді, а принесуть доходи в майбутніх звітних періодах, то такі витрати підлягають капіталізації, тобто включаються до складу активів підприємства. Іншими словами, поняття ”затрати” пов'язане з чинниками, що впливають на результати виробничої діяльності того або іншого суб'єкта господарювання, а поняття “витрати” - з фінансовими аспектами даного виду діяльності.

Витрати компанії підрозділяються на звичайні, здійснювані для витягу доходів, та інші, що не створюють яких-небудь економічних вигід (доходів і активів) у майбутньому.

Звичайні витрати зізнаються в тім звітному періоді, у якому вони виникли у вигляді зменшення активів і збільшення зобов’язань, у прямого зв’язку з доходами, що надійшли по даних операціях. Виходячи із МСФО відповідність доходів і звичайних витрат повинне дотримуватися неухильно. Якщо надходження доходів передбачається в доступному для огляду майбутньому, понесені витрати включаються в активи компанії. Це й капітальні вкладення в основний капітал, і виробничі витрати в запасах, незавершеному виробництві, готових товарах і витрати на придбання фінансових і нематеріальних активів.

Отже, можна зробити такий висновок, що визнання витрат відповідно до М(с)БО та П(с)БО мають як спільні так і відмінні моменти. Важливо також зазначити, що в Україні поняття витрат є набагато ширшим, оскільки включає всі види діяльності, а згідно міжнародних стандартів до них відносять тільки збитки та витрати, які виникають під час звичайної діяльності суб'єкта господарювання.

Список використаної літератури:

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України, прийнятий ВР України від 16.07.99р. № 996-ХІV, з наступними змінами і доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Мінфіну України від 31.12.99р. № 318.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. Проф.. Ф.Ф. Бутинця. –6-те видання; Житомир: ЖІТІ, 2005.

4. Воробієнко А., Лісна І. Міжнародні стандарти фінансової звітності: наближаємося швидким темпами. // Все про бухгалтерський облік. - 2007. -  №81. 

5. Нишенко Л. Гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності України з міжнародними стандартами// бухгалтерський облік і аудит. - 2006. -№5.