Калінін О.С., Ємцева Л.М.

Донецький національный університет економіки і торгівли імени
М. Туган-Барановського, Україна

Характеристика антимонопольної політики України

Актуальність антимонопольного законодавства сьогодні є безперечною, оскільки щодо його порушення постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

Необхідність постійного вдосконалення цього законодавства пояснюється тим, що фірми порушники знаходять щоразу нові шляхи, щоб зробити свої антиконкурентні дії або монопольне становище законними.

Вагомий внесок у дослідження проблем регулювання та формування конкурентних відносин зробили С. Авдашева, Г. Аніловська, Дж. Бейн, З. Борисенко, Дж. Вернон, В. Віскузі, Дж. Гарингтон, І. Дахно та ін.

Метою дослідження є аналіз чинного антимонопольного законодавства, дослідження негативного впливу монополій

Монополією в економічній теорії називають такий тип будови ринку, в якому існує тільки один продавець певного товару. Будучи єдиним постачальником, підприємство-монополіст стикається із сукупним попитом усіх потенційних покупців товару в межах певного ринку, і в цьому значенні воно тотожне галузі.

Процес монополізації економіки має такі негативні наслідки:

- монополії придушують конкуренцію;

- вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції i підвищуючи її ціну;

- монополії схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

- вони схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;

- монополії розорюють малий та середній бізнес;

- монополії здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо.

В українському законодавстві наводяться кількісні параметри монополії: монопольним називається таке підприємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%. Антимонопольний комітет України своїм рішенням може визначати монопольним підприємство, частка якого на ринку відповідного товару менша, ніж 35% .[5]

Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та органiзацiйних механiзмiв антимонопольної дiяльностi, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям. Антимонопольне законодавство в Україні представлено 3аконами України: “Про захист від недобросовісної конкуренції” (1996 р.), “Про захист економічної конкуренції” (2002 р.), “Про Антимонопольний комітет України” (2003 р.) та ін. [4]

Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У суспільстві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним становищем.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольного законодавства – в конкурентне законодавство, тобто систему заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин i конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців i споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва.

Органом, який має забезпечувати нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні, є Антимонопольний комітет України. Завданнями цього комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист законних інтересів підприємств та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання й припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень, сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.[2]

Дослідивши існуюче антимонопольне законодавство України, можна зробити такі висновки.

Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища відіграють антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильна поведінка яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

Антимонопольний комітет України вже зробив перші кроки до нормалізації ситуації за цими проблемам, однак йому ще потрібно вжити рішучих заходів одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства.

Література

1. Економічна теорія: Політекономія : підручник / [за ред. В.Д. Базилевич]. - 6-те вид., переробл. і доп. - К. : Знання-Прес, 2007.

2. Паламарчук В.О. Державне регулювання природних монополій в Україні / В.О. Паламарчук, Г.М. Филюк // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 5.

4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.uazakon.com.

5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.amc.gov.ua.