Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

студентка Керсанова О. О.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Ивановича Туган – Барановского, Украина

Теоретичні основи формування інвестиційного портфеля корпорацій

Інвестиційна діяльність підприємства є необхідною і важливою складовою його господарської діяльності, забезпечує відтворення основного капіталу та зменшує ризики завдяки диверсифікації. Тому для багатьох підприємств актуальним питанням є формування і ефективне управління інвестиційним портфелем з метою максимізації майбутніх економічних вигод і мінімізації ризиків.

Ефективне управління інвестиційним портфелем створює джерела акумулювання капіталу у виробничу сферу підприємства, розвиток соціально-побутових інфраструктур. Крім того, активізація інвестиційної діяльності підприємств в галузі портфельного інвестування сприяє прискоренню розвитку фондового ринку України, структурній перебудові економіки. Тому вдосконалення інвестиційної діяльності підприємства як інвестора, що здійснює як реальні, так і фінансові інвестиції, формуючи таким чином власний інвестиційний портфель, є запорукою його успішної діяльності в конкурентному ринковому середовищі [1].

Сучасна теорія портфельних інвестицій бере свій початок зі статті Гаррі Марковіца "Вибір портфеля", де було запропоновано математичну модель формування оптимального портфеля цінних паперів, а також приведено методи побудови таких портфелів за певних умов [2].

Вагомий внесок у розвиток портфельного менеджменту зробили: У. Шарп, Дж. Тобін, Дж. Лінтнер та ін. Значний вклад у розвиток портфельної теорії зробили російські й українські вчені: І.А. Бланк, А.А. Пересада, М.В. Волков Ю.Ф. Касимов, А.С. Шведов, В.В. Михальський, Б.Л. Луців, В.В. Бочаров, Н.К. Морозов, В.В. Вітлінський, Я.Д. Крупка та ін.

Метою дослідження є аналіз теоретичних підходів до формування інвестиційного портфелю та розробка рекомендацій щодо формування інвестиційного портфелю корпорації.

Підприємства, особливо корпоративного типу, постійно потребують інвестицій, тобто з вкладанням фінансових засобів (внутрішніх та зовнішніх) в різні програми та окремі заходи (проекти) з метою організації нових, підтримання та розвитку існуючих виробництв (виробничих потужностей), технічної підготовки виробництва, отримання прибутку та інших кінцевих результатів, наприклад, природоохоронних, соціальних тощо.

Інвестиції забезпечують динамічний розвиток підприємства та дозволяють вирішувати такі завдання:

- розширення власної підприємницької діяльності за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів;

- придбання нових підприємств;

- диверсифікації, тобто освоєння нових областей бізнесу, стратегічна орієнтація на створення багатопрофільного виробництва [4].

Для підприємства, яке не є інституційним інвестором, інвестиційна діяльність класифікується за двома групами – реальні та фінансові інвестиції. Сукупність усіх видів інвестицій, що здійснює підприємство, становить інвестиційний портфель цього підприємства.

Інвестиційний портфель – це цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів фінансового та/або реального інвестування, призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії, що визначає інвестиційну мету [5].

Система управління інвестиційним портфелем є складовою загальної системи управління корпорації. Оскільки портфель цінних паперів підприємства складається як з прямих, так і з портфельних інвестицій, то методологічне забезпечення управління цим портфелем має поєднувати в собі методи і інструменти управління і оптимізації як прямими, так і портфельними інвестиціями, як реальними, так і фінансовими [6]. На рівні підприємства інвестиційний процес полягає у прийнятті інвестором рішення щодо цінних паперів, або реальних об’єктів інвестування, в які здійснюються інвестиції, обсягів і термінів інвестування [3]. Ця процедура включає основні етапи управління інвестиційним портфелем:

- вибір інвестиційної політики;

- аналіз ринку цінних паперів;

- перегляд портфеля цінних паперів;

- оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

При формуванні інвестиційного портфелю корпорації керуються відповідними принципами в залежності від виду портфеля, мети інвестування, рівня ризику та ліквідності.

Таким чином можна зробити висновок, що для підвищення ефективності управління інвестиційним портфелем на рівні підприємства необхідно:

- розробити комплекс заходів, що дозволяють корпорації вчасно та з мінімальними втратами продати фінансові активи та/або вийти з інвестиційних проектів;

- конкретизувати етапи управління інвестиційним портфелем. Слід особливо звернути увагу на етап управління портфелем та етап оцінки ефективності портфеля;

- визначитися зі ступенем диверсифікації портфеля інвестицій в залежності від стратегічних пріоритетів корпорації;

- якщо корпорація має наміри і можливості інвестувати значну частину активів у портфельні інвестиції, то варто співпрацювати в цьому напрямі з інституційними інвесторами – професійними учасниками фондового ринку.

Реалізація запропонованих заходів дозволить підвищити економічну доцільність та ефективність здійснення інвестиційної діяльності.

Література:

1. Антонов C. Український фондовий ринок // Економічна правда. – 02.06.2010. – www.epravda.com.ua

2. М. Довбенко, О.Довбенко. Сучасна теорія портфельних інвестицій // Економіка України. – 2005. – №4. – С. 81-92

3. Нормативні акти України: інтернет-ресурс // www.nau-online.gov.ua

4. Пономаренко Є.Б. Облікове забезпечення управління фінансовими інвестиціями // Вісник ЖДТУ. – 2009. – №2. – С. 28-30

5. Портфельне інвестування. Навч. посібник / А.А. Пересада, О.Г. Шевченко, Ю.М. Коваленко, С.В. Урванцева. – К.: КНЕУ, 2004. – 408 с.

6. Смалюк Г.Ф. Методи формування та реалізації інвестиційного портфеля // Наука й економіка. – 2007. – №2. – С.18-24.