Андрощук І.В.

Луцький національний технічний університет

Функціонування реформованої пенсійної системи України та її вплив на формування механізму соціального самозахисту населення

Низький рівень пенсійного забезпечення, майже відсутність диференціації пенсій, а також прогнозоване велике збільшення питомої ваги пенсіонерів до загальної кількості населення призвело до реформування старої пенсійної системи України. З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [1], який став базовим для реалізації в нашій країні нових принципів пенсійного утримання громадян.

Питання реформування та функціонування пенсійної системи в нових умовах розвитку України знайшли відображення в публікаціях таких українських науковців та практиків, як Н. Кизим, В. Горбатов, М. Кравченко та ін.

Метою дослідження є визначення ступеня розвитку пенсійної системи України, наслідків її реформування та тенденцій розвитку, а також вивчення її впливу на соціальний стан населення.

Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», країна приймає як обов’язкове функціонування трьох рівнів пенсійної системи. Перший рівень являє собою істотно реформовану державну солідарну систему, що є обов’язковою і передбачає призначення пенсій з урахуванням суми заробітку і страхового стажу. Вона заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і відповідальності працюючих за власний стан пенсійного забезпечення, тобто держава зобов’язує працівників, роботодавців та деякі інші категорії фізичних і юридичних осіб сплачувати регулярні й законодавчо встановлені внески, що зараховуються в загальнодержавних пенсійний фонд і використовуються державою для виплати пенсіонерам поточних пенсій, які існують у країні [3]. Органом, який керує та управляє першим рівнем пенсійної системи, є Пенсійний фонд України (ПФ). ПФ є самоврядною неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується його правлінням.

За оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні-листопаді 2010 року надійшло 167 317,9 млн. грн., що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 33 634,6 млн. грн., або на 125,2%. Власні надходження склали 106 544,5 млн. грн., що становить 97,9% планових призначень. Власні доходи в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшились на 17 037,3 млн. грн., або на 119,0%. Видатки на виплату пенсій та грошової допомоги за січень–листопад 2010 року становлять 174 627,3 млн. грн [5].

Другий рівень пенсійної системи заснований на обов’язкових пенсійних накопиченнях, які будуть ураховуватися в персоніфікованій базі даних Пенсійного фонду України на накопичувальних пенсійних рахунках громадян [2]. Накопичувальна система пенсійного забезпечення принципово відрізняється від солідарної системи, що здійснює тільки розподільчу функцію. У накопичувальній системі внески спочатку акумулюються у фінансових установах, потім інвестуються в певні галузі економіки й тільки після цього накопичені кошти разом з отриманим доходом від інвестування спрямовуються на виплату пенсій. Таким чином, у накопичувальній системі кожний пенсіонер одержує тільки ті гроші, які він сам, його родичі або роботодавець відклали на особистий рахунок.

Внаслідок функціонування цієї системи держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків населення, а працюючі громадяни самостійно піклуються про своє майбутнє. У свою чергу, накопичені страховими компаніями й іншими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення активи є одним з джерел довгострокового інвестування й важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.

Накопичувальна система пенсійного страхування складається з двох підсистем:

1) загальнообов’язкове державне накопичувальне пенсійне страхування;

2) недержавне добровільне накопичувальне пенсійне забезпечення.

Третій рівень пенсійної системи – це приватне страхування пенсій за принципом персоніфікації рахунків і капіталізації внесків. Він передбачає додаткове недержавне пенсійне забезпечення, що здійснюється через добровільне залучення коштів громадян і організацій у недержавні пенсійні фонди (НПФ) [4].

Основні позитивні наслідки розвитку недержавного пенсійного страхування для української економіки такі:

- можливість економічно успішних сьогодні громадян забезпечити собі адекватний рівень життя після припинення трудової діяльності;

- поліпшення рівня життя пенсіонерів у майбутньому, що є запорукою ефекту політичної стабілізації.

Залучення громадян до НПФ є нагальним завданням сучасної державної політики. Чим вищий рівень соціальної самосвідомості людини, тим вона більше усвідомлює необхідність власної участі в системі НПФ.

Таким чином, особа шляхом участі в недержавному пенсійному страхуванні формує власний механізм соціального захисту, тобто з виникненням нового рівня пенсійної системи виникає нове поняття – «соціальний самозахист». Соціальний самозахист – це комплекс власних дій чи заходів людини для забезпечення себе достатнім рівнем та якістю життя у майбутньому. На цей час це може відбуватися шляхом укладання договорів недержавного пенсійного страхування.

Термін «соціальний самозахист» враховує не тільки недержавне пенсійне страхування, але й інші важливі компоненти: освіту, добровільне медичне страхування, відстоювання своїх прав та обов’язків. Тобто соціальний самозахист – це весь комплекс дій громадянина щодо забезпечення себе соціальним захистом. Так, прикладом може бути укладення договору довгострокового накопичення чи страхування пенсії, коли людина вже зараз встановлює розмір своїх власних соціальних гарантій – виплат за цим договором.

З урахуванням усього вищенаведеного, можна зробити висновок, що пенсійна система України є важливим елементом загальної системи соціального захисту населення, тому що гарантує отримання громадянами пенсійних виплат після закінчення трудового періоду. Починаючи з 2004 р. пенсійна система знаходиться в стадії активного реформування. Реформується не тільки солідарна система, але й два нові рівні: накопичувальний і недержавне приватне страхування. Функціонування третього рівня здійснюється через діяльність недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, а також банківських установ у вигляді пенсійних депозитів. Аналіз діяльності недержавного рівня свідчить про поступове поширення цього виду послуг серед громадян України.

1. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9.07.2003 № 1058-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua.

2. Кизим Н.А. Качество жизни населения и конкурентоспособность Украины и стран ЕС: Монографія / Н.А. Кизим, В.М. Горбатов. – Х.: ИНЖЭК, 2005. – 164 с.

3. Кравченко М. Пенсійна реформа в контексті європейської інтеграції України / М. Кравченко // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції: Матеріали наук.-практ. конфер. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Т.2. – С. 300–303.

4. Пенсійна система України: Навч. посібник / За заг. ред. В.І. Грушка. – К.: Кондор, 2006. – 336 с.

5. Підсумки роботи Пенсійного фонду України у січні-листопаді 2010 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=159338.