Студент Галас Павло Павлович
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Стратегічне управління портфелем інноваційних проектів
Ринкові умови господарювання створюють
для більшості ринкових суб’єктів середовище високої конкуренції, яке вимагає
від них здатності формувати конкурентні переваги як у сфері виробництва
товарів, так і у сфері їх просування на ринок. Конкурентні переваги досягаються
завдяки впровадженню новацій – суттєво нових методів і засобів здійснення
виробничої та комерційної діяльності.
Реакція компаній на зміну економічних
умов у зв’язку із світовою економічною кризою зовсім різна: одні переживають
глибоку трансформацію, інші або готуються до неї, або займають пасивну позицію
і намагаються «перечекати». Компанії, які мають гнучку і адаптивну стратегію,
здатні швидко перелаштовувати систему і бізнес під глобальні змани, які
відбуваються у світі, і у них більше шансів для стабілізації і розвитку
компанії.
Менеджери багатьох компаній шукають нові
способи і форми ведення бізнесу, які дозволили б вижити в постійно змінюючихся
умовах: нехватка оборотних активів, дефіцит фінансування, скорочення попиту,
нехватка ресурсів для реалізації проектів і т.д. Особливо гостро виявляється
необхідність виділити тільки важливі проекти і розподілити ресурси для
досягнення стратегічних бізнес-цілей компанії. При цьому стає очевидним, що
аналіз окремих проектів не дозволяє оцінити ситуацію правильно на
корпоративному рівні. Тому однією із важливіших задач в після кризовий період стає
відбір проектів у портфель.
Реалізувати цю задачу дозволяє модель
портфельного управління. Методи аналізу портфеля проектів основані, з одного
боку, на ретельному аналізі ризиків і, з другого боку, на визначенні найбільш
ефективних критеріїв, які можуть виступати в якості міри доходності проектів і
портфеля.
Існує певна кількість методів управління
проектними. Незважаючи на метод, що
використовується, необхідно дуже уважно розглядати загальні цілі проекту,
календарний план, вартість (витрати), одночасно з ролями та відповідальністю
усіх виконавців та зацікавлених сторін.
Зростаюча кількість організацій
використовує так зване управління портфелем проектів (англ. Project portfolio
management - PPM), як інструмент вибору пріоритетних проектів, після чого використовуються
методи управління проектами, як засіб
досягнення результатів у формі вигоди для прибуткових чи неприбуткових
організацій.
Методи управління проектами
використовуються для того, щоб «правильно впроваджувати проекти», а PPM
використовується для того, щоб «впроваджувати правильні проекти». В багатьох
галузях PPM стає методом вибору та пріоритезації серед проектів, що
використовують одній й ті ж ресурси.
Для визначення потенційних інноваційних
проектів, які доцільно включити в портфель проектів доцільно використати
SWOT-аналіз. Зокрема однокритеріальні моделі формування портфеля не
відображають багатоцільову суть проектів і портфелів проектів.
Розглянемо
процес управління на основі «узагальненої» моделі ранжирування проектів.
Узагальнена модель ранжирування проектів може бути представлена у вигляді
формули:
(1.1)
Дана
модель використовує три категорії критеріїв.
1.
Домінуючі
критерії (наприклад, A)
2.
Взаємозамінні
критерії (B, C, D, E)
3.
Необов'язкові
критерії
У
разі взаємозамінних критеріїв відношенням b/c є показник
взаємозамінності між критеріями B і C. Якщо B зменшується
на одиницю, то C повинен зрости як мінімум на величину b/c, щоб
сума даних критеріїв залишилася постійною або зросла. Іншими словами, менеджер,
що ухвалює рішення, може жертвувати одним чинником на користь іншого відповідно
до їх важливості до тих пір, поки повна сума залишається постійною або зростає.
Для визначення ранжирування проектів в цьому випадку використана проста модель,
що описується формулою:
Загальний бал = B + C + D (1.2)
В
даному випадку загальний бал рівний сумі B, C і D, тобто сумі
значень таких відповідних ним
критеріїв, як унікальні функціональні характеристики продукту або
технічна складність.
Вагові
коефіцієнти кожного критерію оцінюються в балах та визначається вагомість
кожного критерію. При розрахунках використовують наступну бальну шкалу:
3
балів – абсолютна перевага;
2
балів – середня перевага;
1
бал – відсутність переваги.
Отримані значення від оцінки критеріїв вносяться в
матрицю попарних порівнянь (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Матриця попарних порівнянь
|
|
Критерій 1 |
Критерій 2 |
Критерій 3 |
Критерій 4 |
|
Критерій 1 |
1 |
2 |
4 |
3 |
|
Критерій 2 |
1/2 |
1 |
3 |
3 |
|
Критерій 3 |
1/4 |
1/3 |
1 |
2 |
|
Критерій 4 |
1/3 |
1/3 |
1/2 |
1 |
|
Сума |
25/12 |
11/3 |
17/2 |
9 |
Наступним кроком є розрахунок вагових коефіцієнтів, які показують відносну
значимість кожного критерію. Вагові коефіцієнти визначаються за допомогою скоригованої матриці попарних порівнянь (табл.
1.2).
Таблиця 1.2. Скоригована матриця попарних
порівнянь
|
|
Критерій 1 |
Критерій 2 |
Критерій 3 |
Критерій 4 |
Ваговий
коефіцієнт |
|
Критерій 1 |
12/25 |
6/11 |
8/17 |
3/9 |
0,457 |
|
Критерій 2 |
6/25 |
3/11 |
6/11 |
3/9 |
0,300 |
|
Критерій 3 |
3/25 |
1/11 |
2/17 |
2/9 |
0,138 |
|
Критерій 4 |
4/25 |
1/11 |
1/17 |
1/9 |
0,105 |
На заключному етапі визначається рейтинг за всіма
критеріями шляхом перемноження вагових коефіцієнтів матриці попарних порівнянь
та скорегованої матриці. Важливість критерію визначається за максимальним
рейтингом.
Література:
1.
Дипроуз Д. Управление проектами [Текст] . – М.: Эксмо,
2008. – 280 с. – ISBN 5-02765-428-5
2.
Тян Р. Б., Холод Б.И., Ткаченко В.А. Управление проектами
[Текст] . – Днепропетровск:
Днепропетр. акад. упр., бизнеса и права, 2000. – 224с. – ISBN 5-8238-0654-Х
3.
Илляшенко С.М. Управление инновационным развитием:
проблемы, концепции, методы [Текст] . – Сумы: ВТД «Университет», 2003. – 278с.
– ISBN 966-553-322-3
4.
Попов В.Л. Управление инновационными проектами [Текст] . –
М.: Инфа-М, 2007. – 336 c. – ISBN
5-900241-09-2
5.
Клиффорд Ф. Грей, Єрик У. Ларсон.
Управление проектами [Текст] . – М.: Дело и Сервис, 2003. – 526 с. – ISBN 5-201-74806-1
6.
Ципес Г.Л., Толб А.С. Менеджмент проектов в практике
современной компании [Текст] . – М.: Олимп-Бизнес, 2005. – 304 с. – ISBN 5-9693-0054-3
8.
Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента [Текст] :
уч. пособие. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 284 с. – ISBN 978-5-8291-0928-8
9.
Васильев Д.К., Заложнев А.Ю., Новиков Д.А., Цветков
А.В. Типовые решения в управлении проектами [Текст] . –
М.: ИПУ РАН, 2003. – 84 с.
10.
Гаврилов Н.Н., Матвеев А.А.
Введение в управление портфелями проектов [Текст]
. – М.: Россельхозакадемия, 2004. –
569 с. – ISBN
978-5-49807-473-3