Гузенко О.П., Гуменна Д.С.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”
Огляд ключових
проблем проектного фінансування в сучасних економічних умовах
Актуалізація проблеми полягає в тому, що інтернаціональний
характер проектного фінансування як однієї з форм міжнародного кредиту робить
його перспективним методом капіталовкладень для України. Адже проектне
фінансування включає цільові вкладення в стратегічні інвестиційні проекти у
поєднанні з можливістю акумулювання значних за обсягами та різних за
походженням і географічною приналежністю джерел капіталовкладень, які необхідні
вітчизняній економіці.
Вітчизняна наукова думка має незначний арсенал робіт,
присвячених проектному фінансуванню, що є порівняно новим продуктом. Комплексно
намагаються охопити поняття проектного фінансування такі автори, як
Г.О. Брадиш [1], Т.П. Куриленко [2] та А.А. Пересада [3].
Інтенсивніше розвиваючись в сусідній Росії, проектне
фінансування отримало ширше висвітлення, зокрема, щодо окремих аспектів. Так, у
своїй роботі І.І. Попов [4] намагається пояснити природу проектного
фінансування, розглядаючи його як комплексну банківську послугу.
В.В. Фаузер [5] конкретизує окреслене поняття на прикладі конкретного
проекту.
За результатами досліджень можна стверджувати, що в
економічній літературі увага здебільшого приділяється загальним характеристикам
проектного фінансування, його базовим принципам і ознакам, але малодослідженим
є проектування переваг даного методу на національні проблеми економіки.
На даний час, проектне фінансування є однією з найбільш
поширених форм організації залучення інвестицій у реальний сектор економіки як
у промислово розвинених, так і в нових індустріальних країнах, що розвиваються.
За схемою проектного фінансування реалізується сьогодні значна кількість
проектів загальним обсягом кожного до 100 млн. дол.
Ключовими чинниками, які роблять неможливим використання
проектного фінансування в Україні вважаються: недостатній рівень розвитку
вітчизняних джерел боргового фінансування у порівнянні з розвиненими країнами,
а також фактично відсутній досвід оцінки та прийняття на себе частини або всіх
проектних ризиків; невідповідність між доходами і позиками всередині країни та
обслуговуванням зобов'язань у валюті; недостатньо розвинені правова культура і
законодавча стабільність у сфері узгодження і розподілу ризиків, а також
надання гарантій та інших форм зобов'язань за кредитним фінансуванням;
відсутність достатньої кількості фахівців з проектного фінансування; обмежений
досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування - організацій і
фірм, які можуть брати на себе функції керівників великими проектами;
інвестиційний клімат, який залишається несприятливим для залучення капіталу;
серйозною перешкодою для широкого використання схем проектного фінансування є
нерозвиненість банківського сектору України.
Практика доводить,
проектне фінансування не може виявити всіх своїх позитивних сторін без
розвинутої мережі фінансових посередників: інвестиційних банків, універсальних
банків, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо. Сьогодні в Україні
реально забезпечити організацію проектного фінансування спроможні тільки
універсальні банки з причини фактичної відсутності інших.
Проте, незважаючи на
існування ряду проблем, з метою розвитку проектного фінансування реалізація
Законів України «Про концесії» і «Про угоди щодо розподілу продукції» створила
базу для практичного застосування схем проектного фінансування. До форм
проектного фінансування, які успішно використовуються в українських умовах для
реалізації великих інвестиційних проектів, можна віднести схеми залучення
іноземних інвестицій при зіставленні фінансування з обмеженим регресом
фінансування під державну гарантію компенсації і забезпечення політичних ризиків
шляхом їх страхування або привілейованого статусу кредиторів.
Наприкінці зауважимо, важливого значення для розвитку
проектного фінансування в Україні набувають вивчення можливостей адаптації
досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного
фінансування, використовуваних у розвинених країнах, і можливостей їх
застосування в Україні. Першим кроком для розвитку проектного фінансування в
Україні має стати створення певних передумов формування
нормативно-законодавчого блоку, який здатен охопити кожен етап фінансування
запропонованого проекту. Окрім того, з’являється нагальна потреба визначення
методу розподілу ризику між фінансовими установами, які витрачають кредитний
ресурс для підтримки проекту. Разом з тим, має з’явитися дієва схема відбору
інвестиційних проектів, які пройшли крок апробації та визнанні пріоритетними в
умовах економічних програм.
Література:
1. Бардиш Г. О.
Проектне фінансування: [підручник] / Г.О. Бардиш. – [2-ге
вид.]. – К. : Алерта, 2007. – 463 с.
2. Куриленко Т.П. Проектне фінансування: підручник /
Т.П. Куриленко. –К. : Кондор,
2006. – 208 с.
3. Пересада А.А. Проектне фінансування [підручник] /
А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. – К. : КНЕУ, 2005. – 736
с.
4. Попков И.И. Проектное финансирование как комплексная
банковская услуга / И.И.
Попков // Банковские услуги. – 2006. – № 11. – С. 9-19.
5. Фаузер В. Проектное финансирование: опыт Ярегского
горно-химического комплекса / В. Фаузер // Международная экономика. – №9. –
2007. – С. 25-28.