Педагогічні науки/3.

Методичні основи виховного процесу

К.п.н. Палій Н.В.

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

НАРОДНІ ІГРИ: ПЕДАГОГІЧНО-КОРЕКЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ

Через особливі соціокультурні фактори сучасного життя, зумовлені, передусім, економічними та екологічними проблемами, для багатьох молодших школярів період адаптації до школи все помітніше супроводжується переживаннями негативної модальності, зокрема, підвищеним рівнем хвилювання, тривожності, страхами. На цьому фоні нерідко виникають вторинні поведінкові та емоційно-негативні реакції, які у випадках повторення, стійкої фіксації можуть призвести до шкільної дезадаптації та ускладнити процес формування особистості.

Не викликає заперечень, що саме успішний чи невдалий початок шкільного життя, пристосування до нових умов і вимог школи, здебільшого, визначають подальшу перспективу учня впродовж усього шкільного періоду, а згодом впливають і на життєву перспективу особистості. Тому так важливо, щоб емоційні проблеми та об'єктивно пов'язані з ними труднощі адаптації дитини до школи не залишились непоміченими.

Важливим завданням успішного здійснення педагогічно-корекщйного впливу на емоційну сферу молодшого школяра є вибір корекційної діяльності як такої, що відповідає наступним вимогам: по-перше, сприяє формуванню позитивної мотивації учня щодо педагогічних впливів; по-друге, є продуктивною за характером, тобто, виявляє латентні емоційні процеси, загострює актуальний рівень зовнішньої емоційної виразності, що, відповідно, надає можливість вчителю та вихователю здійснювати оперативний контроль за динамікою емоційних проявів школяра; по-третє, є привабливою для учнів даного вікового періоду і такою, що органічно поєднується з їх щоденною життєдіяльністю.

Одним з найбільш ефективних засобів педагогічно-корекційного впливу на емоційну сферу молодших школярів є унікальний феномен загальнолюдської культури - народна гра. Цей вибір, передусім, був зумовлений тим, що саме

фольклорна культура, у порівнянні з усіма відомими формами художньої творчості, історично та структурно наближена до автентичного мистецтва, тобто, до середовища, в якому розвивався емоційний філогенез.

Характеризуючи гру як "найвидатнішу форму природного розвитку" загалом, палкий патріот національного виховання С.Русова особливу увагу приділяє національним іграм [4, 44], На прикладах історії світової культури та історії культури українського народу вона доводить, що усі народні ігри (забавки, розривки, лови та ін.) виникли не лише для розваги, а задовільняли вимоги життя, розвивали дитину фізично і духовно.

Зважаючи на те, що гра є найкращою формою моделювання аналогів життєвих ситуацій та імітації цілісних процесів у їх розвитку та динаміці [1; 11], це постає підґрунтям для реалізації комплексу соціальних та психічних функцій. Серед них виділимо наступні:

• оптимізація комунікацій у системі взаємин "дитина - дорослий" та "дитина
- ровесники";

• зміна позицій дитини у напрямку подолання пізнавального та особистісного егоцентризму, послідовної децентрації, завдяки чому зростає міра соціальної компетенції та, відповідно, здатність до вирішення конфліктних ситуацій;

• розширення можливостей щодо самовираження та самопізнання дитячої особистості, психологічного розвантаження її внутрішньої напруги тощо.

У виборі гри як засобу педагогічно-корекційної діяльності ми спирались на можливості позитивного впливу на емоційну сферу особистості школяра специфічних особливостей художньої діяльності.

Особливість, самобутність феномену художньої діяльності, як відомо, полягає у тому, що саме художній (мистецький) компонент забезпечує функціонування специфічної форми діяльності людини - творчості. У цій особливій формі "духовного діяння" (І.П.Маноха) особистість не лише осягає навколишній світ, навчається його підпорядковувати, розуміти та певним чином взаємодіяти з ним, але й осягає власну здатність до подібних взаємодій, межу та міру самостійності та індивідуальної сили у протистоянні життєвим колізіям. Більше того, художня творчість завжди є певним емоційним "вибухом", у якому долається замкнутість людського буття, відкривається новий життєвий простір. Окрім того, до специфічних рис власне художньої діяльності, які у поєднанні з грою значною мірою забезпечують корекційну спрямованість розглядуваного феномену відносимо наступні:

• креативний характер художньої діяльності як явище, процес, що сповнені несподіванок, новизни, творчого самовідкриття "Я можу!";

• обов'язкова актуалізація та залучення індивідуального досвіду учнів до сфери художньо-ігрової діяльності; при цьому актуалізації підлягає як ігровий, так і емоційний досвід - коло емоційно насичених асоціацій, уявлень, образів та ін.;

• "зараження" дитини у процесі художньо-ігрової діяльності емоціями рольових персонажів, що сприяє виникненню емпатії як здатності до співпереживання, співчуття іншій особистості та розуміння її внутрішніх станів.

• Доцільно зазначити, що, зважаючи на належність до різних типологічних груп (рольові, хороводні, рухливі, змагальні та ін.), дитячі народні ігри мають певні спільні особливості, які постають додатковим фактором позитивного впливу на емоційну сферу особистості школяра.

• Так, чимало дитячих народних ігор супроводжуються своєрідними поетичними або музичними доповненнями, які мають найрізноманітніше призначення: попереджають про початок гри, ігрового етапу, коментують певні події сюжету тощо. Зокрема, у хороводних іграх "Подоляночка", "Журавель" та ін. [З, 32; 36] музичний приспів доповнює ігрову дію, а у змагальних -"Хлібчик", "Відьма", "Залізний ключ" [3, 17-20] словесний текст є своєрідним емоційним зачином, який "опредмечує" певний ігровий епізод або образ. У цих випадках поетичний або музичний компонент як найважливіша складова спільної ігрової дії, є певним поштовхом, що привертає та, водночас, активізує увагу дитини до зображуваного образу, надає останньому яскравого чуттєвого забарвлення.

• Для багатьох дитячих народних ігр - "Мир-миром", "Подоляночка", "У відьми" та ін. [З, 33-36] характерним початком, завершенням або елементом перебігу ігрової дії є принцип кола, що є важливим з погляду здійснення корекційного впливу на емоційну сферу школяра. Адже, як засвідчують дослідження фізіологів, саме форма кола дозволяє нервовим клітинам знаходитись у найбільш сприятливій зоні. Більше того, форма кола відіграє і певну комунікативну функцію, оскільки дозволяє дитині відчути поряд із собою "своїх", близьких за духом.

• Наступною характерною особливістю народних ігор є їх імпровізаційність. Зважаючи на синкретичність жанру дитячого фольклору, імпровізації підлягає як поетичний або прозовий текст, так і рухи та жести, що зумовлює постійний творчий пошук учнем нових емоційних відтінків у зображенні характеру будь-якого (доброго, злого, веселого, сумного та ін.) рольового образу.

• Органічним компонентом багатьох народних ігор - "Та продай, бабусю, бичка", "Мишка", "Хлібчик" та ін. [З, 17-20; 34] є діалогічність перебігу ігрової дії. Саме діалогічність викладу надає дитячій грі особливої рухливості та динамічності, що, у свою чергу, забезпечує можливість яскравого рольового перевтілення.

• Отже, розвиваючись за законами естетичного виховання, ігрова творчість органічно поєднується з життям школяра, емоційно насичує та збагачує його почуттєвий світ. Більше того, означені характерні особливості народних ігор надають можливість емоціям, нереалізованим в житті дитини, знайти вихід і вираження у довільному комбінуванні елементів художньої творчості, де мистецтво "не лише дає вихід тій чи іншій емоції, але й завжди вирішує її та звільняє психіку від її темного впливу" [3; 299].

Література:

1. Выготский Л.C. Игра и её роль в психическом развитии ребёнка/ Вопр. Психологии. – 1966. - №6. – С. 21-26.

2. Выготский Л.C. Педагогическая психология/Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Мысль, 1991. – 480 с.

3. Палій Н.В. Педагогічно-корекційний вплив на емоційну сферу молодших школярів у процесі їх залучення до художньо-ігрової діяльності. – Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан», 1999. – 50 с.

4. Русова С.Ф. Дошкільне виховання. – Катеринослав, 1918. – С. 42-47.