Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания 

К.п.н. Котова А. В.

Харківський національний університет

Жеваченко О. В.

Куп’янська гімназія № 1

Роль самостійної роботи учнів у навчально-виховному процесі закладів середньої освіти

Одним із найважливіших стратегічних завдань розвитку сучасної освіти є підвищення якості вітчизняної освіти до рівня міжнародних стандартів. Отже, зусилля у підготовці учнів мають спрямовуватися не стільки на надання їм певного багажу знань, скільки на прищеплення навичок самостійної роботи із джерелами інформації, новітніми технологіями для їх подальшого використання під час навчання у ВНЗ.

Як зазначається у провідних державних нормативних документах у галузі освіти (Закони „Про освіту”, Програма „Освіта”, „Національна доктрина розвитку освіти” та ін.), метою сучасної освіти є забезпечення всебічного розвитку учнів, створення умов для розкриття їх творчих можливостей та проявлення індивідуальності. У вищезазначених документах наголошується також на необхідності прищеплення учням таких рис характеру, як самостійність, критичність та культура мислення, організації навчально-виховного процесу на засадах демократизму, формуванні інформаційних та соціальних навичок, громадської свідомості.

Зокрема, у „Національній доктрині розвитку освіти” зазначається, що такий підхід до організації навчально-виховної діяльності освітніх закладів приведе до підвищення самостійності як риси характеру у майбутніх спеціалістів, їхньої самодостатності, зростанню творчої активності у процесі майбутньої професійної діяльності, забезпечить інтелектуальний, культурний та духовно-моральний розвиток молодих людей тощо [3].

Вивчення проблеми організації самостійної роботи свідчить про надзвичайний інтерес до цього питання: науковцями розглядається роль та місце самостійної роботи як на аудиторних заняттях, так і у позааудиторній діяльності, досліджуються особливості організації їхньої самостійної роботи під час вивчення окремих дисциплін [1; 4].

На сучасному етапі у закладах освіти України самостійна робота організується з урахуванням вихідних знань та умінь учнів, та поділяється на самостійну роботу:

· репродуктивного рівня, що передбачає виконання навчальних завдань за наданим зразком для закріплення отриманих знань, умінь та навичок;

· реконструктивного рівня, що має на увазі застосування набутих знань при нових обставинах (складання плану, написання рефератів, доповідей на зазначену тему тощо);

· творчого рівня, який передбачає аналіз проблемної ситуацій, отримання нових знань або інформації [1; 2, с. 232].

Під час організації самостійної роботи необхідно, також ураховувати такі рівні сформованості самостійної роботи учнів:

· низький, на якому стимулами до самостійної роботи є тільки необхідність отримати оцінку;

· проміжний, коли у учнів з’являються індивідуальні мотиви до самостійної роботи, але немає постійного „творчого саморуху”;

· високий, коли провідними мотивами до самостійної роботи є бажання підвищити свій пізнавальний рівень.

На низькому рівні сформованості самостійної роботи учні потребують постійного контролю з боку вчителя та намагаються знизити складність поставленої навчальної мети. На цьому рівні саме педагог стимулює їх до виконання самостійної роботи за допомогою різноманітних методів навчання. З’ясовано, що такий тип взаємодії є продуктивним під час пояснення нового матеріалу та його початкового закріплення і є продуктивним для учнів з невисоким рівнем знань, але, разом з тим, шкодить розвитку сильних учнів.

Навчальна діяльність другого типу передбачає забезпечення взаємодопомоги учнів, а також допомоги та контролю з боку педагога. Таку діяльність умовно можна назвати напівсамостійною, коли вчитель орієнтує молодь на виконання самостійної роботи та водночас і допомагає виконувати завдання, а сильні учні допомагають слабким виконати завдання. Разом з тим, на цьому рівні у учнів відсутні стійкі пізнавальні мотиви навчальної діяльності. Отже, не відбувається глибокого осмислення матеріалу, що вивчається. Для переходу до більш високого рівня сформованості самостійної роботи, як зазначено науковцями, доцільно вводити наскрізну систему організації самостійної роботи, тобто охоплювати навчальний матеріал з декількох дисциплін. Такий підхід до організації навчання полегшить подальше навчання учнів у ВНЗ та у подальшому забезпечить формування усіх необхідних для майбутнього фахівця навчально-професійних умінь та дозволить взаємопов’язати знання з різних дисциплін, необхідних для майбутньої професійної діяльності [2, с. 228].

Литература:

1. Буряк В. К. Активность и самостоятельность учащихся в познавательной деятельности / В. К. Буряк // Педагогика. – 2007. – № 8. – С. 71 – 78.

2. Лекції з педагогіки вищої школи / [за ред В.І. Лозової]. – Харків : ОВС, 2006. – 296 с. – (навчальний посібник).

3. Про національну доктрину розвитку освіти : указ Президента України від 17 квіт. 2002 р., № 347/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 860.– С. 11–24.

4. Пидкасистый П. И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов / П. И. Пидкасистый. – М. : Педагогическое общество России, 2004. – 112 с. – (уч. пособие).

5. Сенновский И. Б. Управленческая деятельность учителя / И. Б. Сенновский // Педагогика. – 2004. – № 2. – С. 48 – 54.