Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

Скремінська О.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

Місце комунікативно-мовленнєвої ситуації в опануванні іноземною мовою

У навчанні англійської мови дуже важливо брати до уваги структуру мовленнєвої діяльності і її змісту. Це означає, що в навчанні усного спілкування важливо перш за все створити мотив, тобто поставити учня в таку ситуацію, щоб у нього виникла необхідність, потреба, бажання долучитися до спілкування англійською мовою. А для цього треба, щоб була мета: щось дізнатися, повідомити, когось спонукати до дій і т.п.

Іншими словами, організовуючи навчання усного мовлення, слід потурбуватися, щоб для учнів воно було вмотивованим. Важливим компонентом змісту мовленнєвої діяльності є умови, в яких вона протікає. Для цього вчителю варто створювати ситуації, які б стимулювали спілкування.

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання, письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

Мотив кожної розмови виникає в ситуації, де визначається зв’язок між мотивом і мовленням, тобто потребою й проханням, запитанням і відповіддю, висловлюванням та згодою або незгодою. А потреба у спілкуванні виникає за умови створення певної мовленнєвої ситуації.

Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, що спонукають до мовлення. Такі ситуації називають комунікативно-мовленнєвими. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення.

Автори підручників і вчителі спеціально створюють комунікативно-мовленнєві ситуації, моделюючи природні комунікативні ситуації. Спеціально створені комунікативно-мовленнєві ситуації потребують певної деталізації зовнішніх обставин і умов, в яких має місце спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких комуніканти виступатимуть, стосунків між ними тощо. Питанням ситуативності мовлення і створення навчальних комунікативних ситуацій займалося багато вчених (Й. Берман, В. Скалкін, Е. Шубін та багато інших). Проте ніхто доступніше за В. Артемова не сформулював компонентний склад навчальної комунікативної ситуації, аналізуючи комунікативні ознаки мовленнєвих вчинків: «... для актуалізації мовленнєвого вчинку важливо враховувати: хто, кому, що, навіщо, в яких обставинах і з яким відношенням повідомляє (наказує, пропонує і т.п.)» [1, с. ].

Комунікативно-мовленнєва ситуація містить чотири складові: обставини дійсності, в яких відбувається комунікація; стосунки між комунікантами; мовленнєві наміри; реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули для мовлення.

Розгортання мовленнєвої діяльності поєднується з триєдиною фазою структури мовленнєвого акту, на початку якого є мотив, що створює мовленнєву інтенцію, мета, орієнтація в соціально-психологічних умовах ситуації, програма, система операцій, контроль (результату і процесу дій), використання мовних і позамовних знаків.

Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування. З методичної точки зору особливе значення має здатність ситуації конкретизувати мовленнєву дію та предметно-змістовий план мовлення, зумовлювати вибір мовленнєвих засобів.

Для навчання говоріння на основі ситуацій застосовуються природні і навчально-комунікативні мовленнєві вправи. Це діалог із черговими про стан справ у класі, про погоду на сьогодні, різноманітні дискусії з питань життя класу, школи, прочитаної книжки і т.д. У природній ситуації стимул спілкування забезпечується самими обставинами, а в навчальній – словесно.

На думку Г. Рогової, навчальні ситуації моделюють «фрагменти об’єктивної дійсності, співвіднесені з мовленнєвими діями партнерів у спілкуванні» [2, с. 28], тобто відтворюють, та імітують типові ситуації реального життя учасників комунікації. У мовленнєвій ситуації реального відбувається апробація зразків і моделей реального іншомовного спілкування, формується поведінка учнів, мобілізується їхня увага та розвивається уява, пожвавлюється сам процес навчання.

Комунікативно-мовленнєві ситуації повинні стимулювати мотивацію навчання, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання якнайкраще виконувати завдання. Тому моделювання комунікативно-мовленнєвих ситуацій на уроці англійської мови покликані забезпечити опанування нею саме як засобом спілкування.

Особливістю моделювання комунікативно-мовленнєвих ситуацій у навчанні є те, що вчитель повинен створити такі навчальні ситуації, які, з одного боку, задовольняють пізнавальний інтерес учнів, а з іншого дають змогу розкрити і реалізувати іншомовні комунікативні здібності, тобто вміння розпочати і вести бесіду, правильно висловлювати та аргументувати свої погляди на ту чи іншу проблему, дізнатись про думку співрозмовника, поцікавитись інформацією, уточнити факти або дані, попросити в чомусь допомогти чи запропонувати свою допомогу тощо. Таким чином, комунікативно-мовленнєва ситуація – це такий збіг умов і обставин, коли виникає потреба розв’язати засобами спілкування певну проблему реального життя, ухвалити потрібне рішення, добитися бажаного результату.

Основу комунікативно-мовленнєвої ситуації становить певна проблема, що відображається в комунікативному завданні, яке, у свою чергу, дає змогу ефективно скеровувати мовленнєву поведінку учнів для досягнення мети спілкування. Для вчителя важливо усвідомити, як ставити комунікативне завдання, якими стимулами і заохоченнями викликати в учнів та реалізовувати мовленнєві наміри, який мовленнєвий продукт можна очікувати.

Комунікативно-мовленнєва ситуація передбачає сукупність обставин, умов і відношень, що спонукає співрозмовників до оволодіння мовленнєвою діяльністю. Для формування спонтанного мовлення нерідною мовою потрібні матеріалізовані опори, які пропонуються для виконання навчально-комунікативних вправ. Це словесно описана ситуація, унаочнення, словосполучення, репліка. Словесні стимули є компонентами будь-якої навчальної ситуації. За їхньої допомоги утворюється настанова на виконання мовленнєвої дії, чим мотивується висловлювання співрозмовників, дається напрям розвитку бесіди, а зображені або словесно описані деталі є опорою для продовження діалогу. Настанова на мовленнєву взаємодію ускладнюється залежно від віку школярів. Тому на старшому ступені на відміну від початкового пропонуються ситуації з детальним описом і настановами.

Література:

1. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам. – М.: Высшая школа, 2002. – 256 с.

2. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М: Просвещение, 1991. – 288 с.