Т. М. Кучера

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова (м. Київ)

«Гуманітаристика в ХХІ столітті: соціально-філософський аналіз»

Сьогодні, Україна перебуває в стані динамічного державо-творчого процесу. Послідовний рух України шляхом ринкових економічних перетворень та реалізації євроінтеграційних прагнень в усіх сферах суспільного розвитку по-новому формує питання щодо регіональної політики в нашій державі, а, отже і підвищуються вимоги щодо її ефективності та впровадження. Актуальною проблемою сьогодення є приведення механізмів та інституційно-правової бази регіональної політики України до стандартів Європейського Союзу, країни якого накопичили цінний для України досвід у сфері регулювання регіонального розвитку. Відтак, головною проблемою, властивою сучасному українському суспільству, є досягнення громадянської консолідації та суспільної стабільності. Розв’язанню цих проблем істотно сприяє формування нового типу мислення. Звісно, поволі формується й окреслюється новий тип світогляду, який умовно можна назвати інноваційним. Основним імпульсом для такого типу мислення є усвідомлення необхідності впровадження новітніх економічних, правових, культурних, соціальних стратегій, які адекватно реагували б на реалії сучасного світу і на ті видозміни, що в ньому виникають.

У людському вимірі сутність цих процесів полягає в тому, щоб створити умови для нового, більш цивілізованого рівня свободи людини та розвитку її творчого потенціалу, який концентрується навколо трьох інтенцій – прекрасне, істина, добро. Гуманітарна сфера як і суспільство вцілому, пов`язане з реалізацією в основному духовного потенціалу людської особистості. Відповідно до цього виділяємо три масштабні горизонти: культурний, освітянський, релігійний.

Головним у стратегії розвитку України є орієнтація на європейську систему цінностей, де головними детермінантами сучасної цивілізації виступають: демократія, ринкова економіка та вільний інтелект.

Під гуманітарним розвитком суспільства ми розуміємо процеси зростання можливостей людини, її добробуту, безпеки, здоров’я та духовності. Гуманітарна політика держави повинна полягати в послідовному здійсненні заходів, спрямованих на підтримку й інтенсифікацію гуманітарного розвитку суспільства з визначеними пріоритетами та загальнонаціональними інтересами. Сутністю гуманітарної політики повинне стати створення умов для виявлення, формування й розвитку творчого потенціалу особи та суспільства в цілому.

Вважаємо, що завданням гуманітарної політики держави є максимальне пом’якшення негативних наслідків трансформаційних процесів для населення всіх регіонів України і створення активно-оптимістичної життєвої позиції за допомогою створення ефективного законодавства, дієвої економічної та соціальної політики, еволюційне введення гуманітарних сфер у нові економічні умови функціонування.

Сьогодні, внаслідок занедбання гуманітарних наук в суспільній свідомості, затвердився стереотип про вторинність гуманітаристики. Необхідно радикально змінити таке ставлення до наукового пізнання, а, отже,створити ефективну систему освіти та демократичний доступ до сучасної якісної освіти; створити умови для відтворення представників інтелектуальної діяльності; доступ до культурних цінностей, впровадження протекціонізму у підтримці вільної від політичної кон`юнктури ефективної просвітницької роботи громадських організацій; створення умов, які б забезпечили престиж і привабливість інтелектуальної праці, соціальну захищеність й належний рівень життя людей інтелектуальної праці. Нині майже всі філософи пишуть і говорять про необхідність рішучої відмови від стереотипів, шаблонів і переходу до нових теоретичних проривів, якісних змін, які відповідають вимогам сучасної вищої школи. Таку позицію можна тільки вітати, але, на жаль, самі підходи до процесу оновлення філософської думки дуже поляризовані, що негативно впливає на якість її викладання. Саме тому, можна сказати, що філософська думка України переживає важкий процес переходу від старого до нового етапу свого розвитку. Як і всі гуманітарні науки, вона опинилась у стані глибокої кризи, що є частиною кризи суспільства. У цих умовах розгорнувся цілком закономірний процес пошуку творчих шляхів і методів подолання кризи, виходу філософії на якісно новий рівень розвитку. Вже можна спостерігати чимало позитивних моментів, які свідчать про прагнення філософів сформувати інноваційну парадигму вищої освіти. Формуються нові філософські школи та течії. Проводяться вузівські, всеукраїнські, міжнародні науково-теоретичні та науково-практичні конференції, методологічні семінари. Видано немало цікавих монографій, підручників, розроблено типові програми курсу “Філософія”, на цій основі створено робочі програми, методичні рекомендації для самостійної роботи студентів. Творчо впроваджуються новітні педагогічні технології: лекції на основі опорних конспектів, лекції-діалоги, лекції проблемно-пошукового характеру, семінари з вирішенням ситуаційних завдань, семінари-дискусії, студентські олімпіади тощо. Активно використовуються спецкурси на теми: “Філософія науки”, “Філософія економіки”, “Філософія бізнесу”, “Філософія техніки”, “Філософія освіти”, “Філософія права” та ін. Подальшого розвитку набуває комп’ютеризація та інформатизація навчально-методичного, науково-дослідницького й виховного процесу. Вважаємо, що лише впевненість у правильності шляху, яким іде країна, створює умови для позитивного світосприйняття, надає можливість людині більш активно шукати шляхи для поліпшення власної долі. Суспільство до якого ми прагнемо, виправдає всі труднощі трансформаційних процесів, якщо домінантою в сфері владних відносин та відносин власності стане формула свободи людини, оскільки її діяльність буде заснована на праві й унормована законом.