Гавчук І.С.

Буковинська Державна Фінансова Академія, Україна

Політична свідомість, як форма відображення політичного буття

Свідомість – властива лише людині форма відображення об'єктивної реальності та суб’єктивної дійсності, а політична свідомість є однією з найважливіших форм суспільної свідомості. Політична свідомість є багаторівневим, багатоструктурованим та суперечливим явищем, що обумовлено складністю економічної і соціальної структури суспільства, динамізмом їх розвитку. Вона відображає політичне буття людей, їхні знання, ідеї, погляди стосовно політичної системи та місця в ній.

Політична свідомість характеризує всю сукупність духовних утворень, що визначають здатність людини існувати у політичній сфері, взаємодіяти з органами управління, нести відповідальність за реалізацію прав і свобод .

Зміст політичної свідомості гостро відчувається в детермінованості до національних інтересів, які в певних історичних умовах мають властивість домінувати в реальному житті. В той же час політична свідомість не є пасивне відображення політичного буття [5].

Проблема формування в процесі політичної соціалізації політичної свідомості людини (у більш широкому плані – її політичної культури) активно дискутується в останнє десятиріччя як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Автори аналізують різні аспекти проблеми: вплив інформаційно-комунікаційних технологій на політико-культурну сферу суспільства; формування патріота, відповідального громадянина, в політичній свідомості якого переважають позитивні установки щодо даної політичної системи; характер політичної свідомості (неоднорідність, суперечливість, конфліктність ідеологій, цінностей і світоглядів не тільки на рівні суспільства, але й у свідомості окремої людини); існування політичних стереотипів у свідомості людей; вплив політичної інформації на формування політичної свідомості людей [6].

Історична практика підтверджує, що на політичну свідомість здійснюють вплив як демографічні, регіональні, соціокультурні фактори, так і політична освіта, яку не можна обмежувати лише сферою політичної свідомості, а слід розглядати як органічну єдність: політична свідомість, політична культура, політична освіта, політична поведінка [5].

З класичних визначень і тлумачень суспільної свідомості виокремлюємо основні тези, проте, що, по-перше, суспільна свідомість детермінована суспільним буттям; по-друге,суспільна свідомість відносно незалежна від суспільного буття; по-третє, суспільна свідомість має конкретно-історичний характер.

Ключовою у визначенні поняття суспільної свідомості була теза про те, що суспільна свідомість відображає суспільне буття – "суспільна свідомість є соціально-філософська категорія для позначення фундаментальної властивості соціального суб'єкта – відображати соціальну і природну дійсність" .

Разом з ідеологією марксистська традиція виділяє ще один рівень суспільної свідомості – суспільну психологію або буденну свідомість. При цьому слід згадати, що єдиної думки з приводу структури суспільної свідомості в радянській літературі, мабуть, не було. Проте, більш традиційним є виділення рівнів, таких, як "ідеологія – суспільна психологія" і форм, таких, як "політична", "правова", "естетична" суспільна свідомість. Тут рівні суспільної свідомості намагаються виділити відповідно до рівнів віддзеркалення суспільного буття, тим самим ставлячи дане виділення у відносну співвіднесену з питанням про епістемологічний статус знання: буденне знання – наукове знання (гносеологічний аспект вивчення структури суспільної свідомості). Ідеологія в даному контексті розуміється як певний структурний аналог науки, наукової теорії: "ідеологія зростає з науки, а не з психології". У такому розгляді часто використовують поняття "буденна свідомість" замість більш традиційного – "суспільна психологія". Взаємовідношення цих двох понять розуміється неоднаково: одні дослідники вважають їх тотожними, інші – різними, треті говорять про те, що буденна свідомість є елемент суспільної психології, а четверті – що навпаки, суспільна психологія є елементом буденної свідомості [1].

Динаміка сучасного політичного життя висуває проблему відповідності нинішньої національно-політичної свідомості України таким нагальним характеристикам політичного часу, як особливості виборчого процесу, переходу країни від парламентсько-президентської форми державного устрою до президентсько-парламентської форми державного устрою, здійснення адміністративно-територіальної реформи тощо [3].

Функціонування політичної системи тісно пов’язане з політичною свідомістю, яку розглядають як усвідомлення сфери політики соціальними суб’єктами – індивідами, групами людей, окремими спільнотами. Для політології політична свідомість є поширенням в суспільстві теорій, ідей, уявлень, які виражають ставлення людей до політики, державного ладу, різних ідеологій, до діяльності політичних інститутів, політичних еліт і політичних лідерів.

Діалектика взаємозв’язку політичної свідомості й політичної системи складна та своєрідна. Політична система як відбиття економічних відносин і соціальної структури формується одночасно із політичною свідомістю й на її основі. При цьому чинить на неї зворотний вплив, що виявляється в трьох основних аспектах. По-перше, політична система культивує ту політичну свідомість, яка забезпечує її функціонування. По-друге, політична система прагне не допустити політичних поглядів, ідей і уявлень, які суперечать їй або розкладають її цільові, структурні й ціннісні елементи. По-третє, вона “задає” саме ту спрямованість розвитку свідомості, яка відповідає її природі й цілям».

Якщо модернізація політичної системи відбувається у демократичному напрямку, ми маємо розвиток політичної свідомості в його різноманітних формах, найважливіші з яких – суспільна думка, спеціалізована й масова політична свідомість.

Суспільна думка як форма політичної свідомості – це насамперед емоційний продукт, що виникає в результаті впливу ЗМІ на емоційну сферу людей. Спеціалізована свідомість ідеологічно однорідна, для неї характерний розвиток і внесення у свідомість населення певних установок та орієнтацій. Як правило, вона презентована політичними партіями, громадськими організаціями тощо. Масова політична свідомість відбиває рівень знань суспільства про його політичну систему, шляхи її розвитку, вона динамічна, схильна до соціальних потрясінь і залежить від конкретних політичних ситуацій [4].

В умовах радикальних ринкових реформ українське суспільство гостро потребує політично розвинених громадян. Політика активно впливає на суспільне життя. Політична боротьба, зокрема в парламенті, яка супроводжується політичною кризою, гальмує ринкові реформи у всіх сферах, робить економіку заручницею політики. Проводити успішну практичну політику, приймати активну участь в соціальному житті здатні лише громадяни з високим рівнем політичної свідомості та культури.

В науковий літературі прийнято розглядати політичну свідомість як складну структуру, ядром якої є політичні ідеї, розроблені теоретиками і закріплені в політичних теоріях і концепціях. Важливу складову політичної свідомості суспільства становлять накази президента України, Кабінету міністрів, правові акти, законопроекти Верховної Ради, в яких дан аналіз політичної ситуації, шляхи вирішення суспільних проблем, тенденції розвитку країни.

Політичні знання та ідеї важливі, але самі по собі безпосередньо не мають практичної цінності. Для цього вони повинні придбати свого конкретного носія – суб’єкта: особистість, соціальну групу, клас. Включені в практичну життєдіяльність людей, їх реальну участь у формуванні і функціонуванні органів влади політична свідомість набуває статусу політичної культури. Отже, політична культура – це діюча, функціонуюча політична свідомість.

Політичні знання серед різних соціальних верств населення поширені та засвоєні неоднаково. Крім того, сила впливу політичної свідомості суспільства на політичну свідомість конкретних індивідів, їх світогляд, життєву позицію також різна. Тому про рівень політичної свідомості та політичної культури свідчить діяльність соціально-політичних сил, програми політичних партій та боротьба за їх реалізацію. Це залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, тому можливо говорити про різний рівень політичної культури у індивідів та соціальних спільнот [2].

Література:

1. Наталія Дєвочкіна. Ідеологія та індивідуальна свідомість в умовах політичної трансформації суспільства. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua

2. Кравченко Н.І., Покровський Я. Політична свідомість як соціальний феномен (деякі аспекти). - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua

3. Паніч Ю. Національна свідомість українських громадян в сучасних умовах. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua

4. Півнева Л.М. Трансформація політичної свідомості в контексті модернізації політичної системи й українські реалії. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua

5. Северинчик О.П. Творчі мотиви впливу політичної освіти на політичну свідомість особистості. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua

6. Щедрова Г.П. Політична соціалізація особистості: особливості сприйняття політичної інформації. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua