Давиденко Е.М., Родіна Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО СТУДЕНТА

Студентський вік – це період становлення і стабілізації характеру, найбільш активного розвитку етичних і естетичих відчуттів, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянських, професійно-трудових та ін. Саме у цей період виявляється «економічна активність», під якою демографи розуміють включення людини у самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії. Студентські роки також відрізняються інтенсивними перетворенням мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, формуванням спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією, тому саме цей вік стає центральним періодом становлення характеру та інтелекту. Взагалі, студентській вік характеризується досягненням найвищих, «пікових» результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку [1].

Характерною межою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало повною мірою у старших класах загальноосвітньої школи, - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мети, способу життя, обов’язку, любові, вірності тощо). Традиційно найбільш важливим у житті сучасні студенти вважають здоров’я рідних і близьких (92,8%), сімейно благополуччя (87,7%), справжніх друзів (83,4%), впевненість у собі (82,5%), самореалізацію (71,5%), якісну освіту (71,0%) тощо. Водночас на передні позиції вийшли такі цінності, як впевненість у майбутньому (68,3%), власна незалежність (57,6%), комфортабельне житло (55,2%), правдива інформація про події у країні та світі (44,7%) [3].

Разом з тим фахівці в галузі вікової психології і фізіології вказують, що здатність людини до свідомої регуляції своєї поведінки у 17-19 років розвинена не повною мірою. Трапляються невмотивований ризик, невміння передбачити наслідки своїх вчинків, в основі яких можуть бути не завжди гідні мотиви. Це вік безкорисливих жертв і повної самовіддачі, разом з тим у поведінці молоді спостерігаються і негативні прояви. Тільки 11,4% опитаних студентів серед якостей, що необхідні сьогодні людині, визначили скромність та помірність у запитах, а готовність поступитися своїм благополуччям заради суспільного блага – 6,6%. Високу моральність у сучасному житті вважають необхідною тільки 12,4% [2].

Необхідно зазначити, що одна з особливостей віку полягає в усвідомленні своєї індивідуальності, у становленні самосвідомості. На питання «Ким ви відчуваєте себе в першу чергу?» 63,6% відповили «особистістю», 58,2% - «студентом», 24,0% - громадянином України, 19,0% - представником молоді, 3,6% - європейцем. Основним змістом кризи цього віку є криза ідентичності [3].

Соціокультурний підхід розглядає студентство як сукупність носіїв значень, символів і правил, що розподілені між групами і колективами і впливають на дії людей. Поза соціокультурним компонентом відносини між людьми у сфері освіти втрачають свою життєву силу, перетворюються на беззмістовну абстракцію; без нього неможливий аналіз освіти, виявлення її суті, розуміння місця і ролі освітньої діяльності.

Власне, всі теоретики, аналізуючи студентство як окрему верству соціальної системи, підкреслюють, що воно є соціокультурною спільністю, яку складають студенти вищих навчальних закладів. Завдяки інтеріоризації ціннісно-нормативної системи цього суспільства в цілому, а також такого соціального інституту, як вища школа, вони створюють свій специфічний символічний і реальний світ і є могутнім ресурсом розвитку суспільства.

Під впливом постійних трансформацій, в умовах постмодерністської ситуації у соціокультурному середовищі у сучасних студентів виробляється нове ставлення до освіти: вони вимагають навчання у дусі «plug-and-play»,часто не мають звички і бажання вчитися системно, слідуючи підручникам. Вони швидше схильні до навчання у формі участі й експериментування.

У постмодерністському суспільстві достатньо типовою і поширеною є фігура «яппі», що позначає студента, молодого професіонала, який проживає у місті. Це представник середніх верств населення, що насолоджується всіма благами цивілізації, без «інтелігентських комплексів». Ще поширенішою є фігура «зомбі» - запрограмованої істоти без особистісних якостей, не здатної до самостійного мислення. Така людина живе одним днем, головний стимул для неї – професійний і фінансовий успіх за всяку ціну.

Сучасне українське студентство є прямим породженням глобальних впливів, мінливих соціальних умов, постмодерністських ситуацій, що характеризується невизначеністю, «розмитістю» цінностей, недовірою до науки, відсутністю глибоких світоглядних підстав тощо. Особиста думка і споживчий інтерес в умовах постмодерну набагато сильніше впливають на формуванню ціннісною системи і практику повсякденних рішень, ніж такі традиційне цінності, як наука і релігія. [2]

У цілому нинішня студентська молодь стратифікована на групи, що відрізняються інтелектуальними і моральними параметрами. Вся сукупність сучасних студентів досить явно розділяється на три групи:

1) студенти, зорієнтовані на освіту як на професію; для них інтерес майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній – найголовніше. Решта всіх чинників для них менш значуща. У цій групі близько третини студентів;

2) студенти, які зорієнтовані на бізнес (близько 26% від загальної кількості опитаних); для них освіта виступає інструментом (або можливою стартовою сходинкою) для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею тощо; до своєї професії вони ставляться менш зацікавлено, ніж перша група;

3) студенти, яких, з одного боку, можна назвати такими, що не «визначилися», з іншого – пригніченими різними проблемами особистого, побутового плану; для них освіта і професія не становлять того інтересу, що характерний для перших двох груп; на перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми.

Дійсно, сучасне покоління студентів, що виросло у специфічних умовах постмодерністської епохи, приходить у вищий навчальний заклад зі своїми особливостями і запитами. Для того, щоб ця молодь змогла набути необхідних компенсацій, оволодіти інтелектуальними і соціальними навичками, затребуваними на ринку праці і в сучасному суспільстві, необхідно усвідомити ці її характерні особливості і переглянути методи і зміст вищої освіти, змінити саму атмосферу навчання, з тим щоб якомога більше сприяти успіху студентів.

Література:

1.Астахов В.И. Система образования Украины в поисках ответов на глобальне вызовы эпохи.//В.И. Астахов// Новий колегіум – 2004. - № 5/6 – C.12-15.

2.Добреньков В.И. Фундаментальная социология. В 15 т. – Т. 8: Социология и образование/ В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М.: ИНФА-М, 2005. - 1040 с.

3. www.ukrstat.gov.ua – сайт Державного комітета статистики України