ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ „МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО”

Браташевський О. Ю., Горбачова Л. В., Полякова А. Г., Польотов В. А.

Харківський Національний технічний університ сільського господарства

Навчальний процес – це цілеспрямована, змістовна і організаційно оформлена взаємодія викладача і учня (в даному випадку студента).

Складові цього процесу – викладач та студент; тема та мета; допоміжні засоби ( відповідна література, відповідний ілюстрований або речовий матеріал, папір та ручка, дошка та крейда тощо).

Навчальний процес реалізується завдяки здійсненню певних положень навчання, які називають принципами навчання (або дидактики) [1]. Під принципом навчання слід розуміти вихідні положення, головні, керуючі ідеї, якими слід керуватися в учбовому процесі. Вони не утворюються довільно, не розробляються навмисно, але формуються на підставі цілей та задач освіти, віддзеркалюють передову практику і типові ознаки учбового процесу. Вони віддзеркалюють також суспільно – політичні задачі, що висуваються перед учбовими закладами суспільством, державою та конкретними соціальними умовами. Себто, принципи навчання – це визначальні ідеї, вимоги, якими слід користуватися в навчальному процесі, аби досягти бажаного успіху. Сьогодні вже сформульовані і з’явилися нові принципи навчання, це – напрямок навчання на всебічний і гармонійний розвиток особистості; сполучення індивідуальних, групових та колективних видів навчання з життям та практикою соціальних перетворень; принцип позитивного емоційного тла навчання або емоціональності навчання; принцип колективного характеру навчання і врахування індивідуальних особливостей студентів; принцип оперативного контролю за ходом засвоєння знань, вмінь та навичок студентів; принцип оптимізації усіх елементів навчання; принцип національного відродження і опори на народну педагогіку тощо.

Приклад нових принципів – це принципи Шаталова В. Ф.:швидкий рух вперед; навчання на високому рівні трудності; ведуча роля теоретичних занять; безконфліктність ситуації; відкриті перспективи; двократне вивчення нового матеріалу; та гласність.

При цьому, кожен принцип складається з певних правил, тобто шляхів, які власно і дозволяють реалізувати навчальний процес. До цього слід додати, що в навчальному процесі використовують не лише будь-який один принцип, а обов’язково комплекс різних принципів.

Мета даної роботи – розгляд принципу наочності в комплексі з іншими принципами, з певним акцентом на даному принципі, а також на прикладі викладання дисципліни „Матеріалознавство”.

Принцип наочності навчання є одним з самих старинних. Відомо, що успішне навчання це таке, яке починається із розгляду фактів, предметів, процесів навколишнього світу з наступним їх аналізом. Основне призначення наочності – це створити чуттєву опору мислення. Чуттєве сприймання учбового матеріалу сприяє формуванню у студентів ясних і точних уявлень та понятть, активізує їх розумову діяльність, урізноманітнює роботу і викликає підвищену зацікавленість до матеріалу, що вивчається, сприяє свідомому і активному засвоєнню знань. Наочність в навчанні слід розуміти дуже широко. Це не тільки “дати подивитися”, але й забезпечити сприймання матеріалу за допомогою максимальної кількості органів почуттів, аналізаторів. Доведено, що чим більш аналізаторів приймає участь в сприйманні учбового матеріалу, тим ефективніше весь процес засвоєння, розуміння та запам’ятовування інформації.

Наочність навчання здійснюється за допомогою різних типів і видів наочних посібників, які поділяють на три групи:

1. Натуральні – це предмети об’єктивного світу у вигляді, в якому вони зустрічаються в дійсності ( деталі, речовини, вироби тощо ).

2. Образні (опосередковано – образні) – спеціально зроблені для навчального процесу ( плакати, картини, макети тощо ).

3. Схематичні (умовні, символічні) – вони передають дійсність за допомогою умовних знаків, символів, дають загальне (схематичне) уявлення про явища дійсності і акцентують найбільш суттєве у матеріалі, що вивчається, при цьому повністю, або майже повністю, абстрагують від не суттєвого.

Слід сказати, що велике значення має виготовлення наочних посібників самими студентами в процесі засвоєння учбового матеріалу, оскільки при цьому відбувається інтенсивна розумова і механічна діяльність.

Курс “Матеріалознавство” має свої певні труднощі для застосування принципу наочності [2, 3]. Якщо технологічна частина цього курсу дозволяє в тій чи іншій мірі застосовувати натуральні або образні типи наочних посібників, то теорітична частина, в більшості, вимагає схематичних посібників. Так, при вивченні складу і структур матеріалів наряду із натуральними зразками різних матеріалів використовуються образні посібники – плакати, фотографії мікроструктур, макети кристалічних рішиток та дефектів кристалічної будови тощо. При вивченні фазових перетворень використовуються схематичні посібники, а також аналітично–розумові питання – задачі, які дозволяють акцентувати увагу студента на сутності складних процесів, чим полегшують засвоєння цього матеріалу. Наприклад, ентропія легко сприймається студентами за допомогою філософських індуських притч, а динаміка фазових перетворень на кривих охолодження – із прикладів побутового досвіду (чому не розплавляється алюмінієвий чайник, в якому нагрівають воду, тоді як температура плавлення алюмінію 657˚С, а газовий пальник може розігріти чайник до 3000˚С ?). Отже, вивчення фазових перетворень потребує користування взагалі абстрактного мислення, а також певних знань в області філософії та фізиці. Бажано викладати філософськи та фізичні питання в одному руслі, а скоріше одному викладачу, оскільки матеріалознавство починає наново вчити студента про матеріальний і нематеріальний світи, про ті їх закони, котрі ми знаємо і про явища, законів котрих ми не знаємо.

З позицій наочності студент перед матеріалознавством повинен бути ознайомленим з конкретними деталями машин та механізмів, роботою їх і вимогами до них в плані їх працездатності, а матеріалознавство вже навчить студента – з якого матеріалу і в який спосіб ці деталі можуть бути виготовлені. Тобто, передувати матеріалознавству повинні, як мінімум, теоретична механіка, опір матеріалів, теорія машин і механізмів, деталі машин. Матеріалознавство повинно не тільки дати студенту знання щодо складу, структури та властивостей матеріалів, але й навчити його основним крокам на шляху вибору матеріалів і забезпечення потрібних властивостей для їх працездатності.

Висновки

1. Наочність є не тільки засіб ілюстрації, але й основою самостійного розумового процесу, а отже, вона сприяє загостренню уваги студента, розвиває аналітичне мислення і вміння досягати образного вираження різноманітних технічних задач.

2. Наочність при викладанні дисципліни “Матеріалознавство” має свої відмінності та особливості – застосування натуральних або образних типів наочних посібників, схематичних посібників, а для ряду розділів з матеріалознавства виникає потреба, наряду з наочністю, користуватися абстрактним мисленням.

Список літератури

1. Нечепоренко Л.С., Подоляк Я.В., Пасынок В.Г. Классическая педагогика: Учебное издание. – Х.: Основа, 1998. – 420 с.

2. Проблемы подготовки кадров, работающих в условиях рыночной экономики. Методические рекомендации /Сост. А. А. Афанасьев, А. Ю. Браташевский, П. Д. Дудко. – Харьков: ХИЭИ, 1992. – 28 с.

3. Браташевський О.Ю., Горбачова Л. В., Полякова А. Г. Деякі питання щодо викладання матеріалознавства з курсу “Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство” в умовах ринкової економіки. – Збірник науково-методичних праць “Удосконалення університетської освіти в контексті європейської інтеграції”. – Харків, ХНТУСГ, 2006. – с. 116 – 119.