Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Кластери як інструмент активізації інноваційної діяльності

В світовій практиці існують різні способи активізації і удосконалення інноваційного середовища. До них можна віднести формування розвинутої інфраструктури, створення мережі трансферу технологій, а також кластерний підхід в реалізації інноваційної політики. Останнім часом кластерна політика набуває більш широкого розповсюдження і визнання як інструмент для підвищення конкурентоспроможності регіонів і країни в цілому за рахунок регіональних зусиль щодо зближення промисловості, наукових розробок і освіти. Відповідно, провідна роль відводиться кластерним об’єднанням.

В цілому кластер представляє собою об’єднання різноманітних організацій (промислових компаній, вищих навчальних закладів, технопарків і бізнес-інкубаторів, науково-дослідницьких центрів і лабораторій, банківських і небанківських кредитних установ, інвестиційно-інноваційних компаній, венчурних фондів, органів державного управління, громадських організацій тощо), яке дозволяє використовувати переваги внутрішньофірмової ієрархії і ринкового механізму, що дає можливість більш швидко і ефективно розподіляти нові знання, наукові відкриття і винаходи. Ключову роль в інноваційній орієнтації кластера відіграють інфраструктурні системи інтелектуального і фінансового капіталів, які є каталізаторами створення кластерів. Інноваційний потенціал кластера визначається насамперед функціонуванням в комплексі таких учасників, як академічні і галузеві науково-дослідницькі інститути, вищі навчальні заклади, інноваційні інжинірингові центри, підприємства, що запроваджують інновації.

В огляді Європейської економічної комісії ООН «Підвищення інноваційного рівня фірм: вибір політики і практичних інструментів» виділені такі основні характеристики кластерів, як географічна концентрація, спеціалізація, множинність економічних агентів, конкуренція і співробітництво, досягнення необхідної «критичної маси» в розвитку кластера, життєздатність, залученість до інноваційного процесу.

Відмінність інноваційного кластера від інших форм економічних об’єднань полягає в тому, що компанії кластера не йдуть на повне злиття, а створюють механізм взаємодії, який дозволяє зберегти статус юридичної особи и при цьому співробітничати з іншими підприємствами - як з тими, що утворюють кластер, так і за його межами.

В кластерах формується складна комбінація конкуренції і кооперації, особливо в інноваційних процесах. Взаємодія підприємств і організацій, формуючих кластер, представляє собою сукупність кооперації і конкуренції, а саме відбувається постійний обмін кадрами, інноваціями, технологіями; здійснюється спільне використання інфраструктури, послуг і рекламно-маркетингове просування. Підприємства і організації, що входять до кластеру, в більшості випадків є самостійними господарюючими суб’єктами, і конкуренція всередині кластера – не менш важлива рушійна сила розвитку кластера в цілому, ніж кооперація.

Підприємства отримують вигоди від приналежності до кластера через:

- підвищення ефективності системи постачання сировини, напівфабрикатів і комплектуючих;

- доступність і якість спеціалізованого с сервісу;

- доступ до різноманітних фінансових ресурсів, в тому числі і джерел ризикового фінансування;

- доступність і якість проведення НДДКР;

- доступність спеціалізованих і продуктивних людських ресурсів;

- побудову мережі формальних і неформальних відносин для передачі ринкової і технологічної інформації, знань, досвіду;

- створення системи для виявлення колективних вигід і загроз, формування концепції і продуктивної стратегії розвитку кластера;

- створення системи взаємовідносин бізнесу і влади.

Кластер є новою формою організації взаємовідносин, яка характеризується організаційною гетерогенністю. Взаємодія в такій системі відбувається на підставі відносин взаємозалежності. Об’єднання учасників в кластер представляє собою мережу, що функціонує на основі інституційного механізму координації. Її формування передбачає стійкі зв’язки між учасниками через географічну близькість або наявність інститутів, взаємодія з якими лише частково регулюється ринком. Подібна кооперація дозволяє суттєво знизити ризики її учасників, розширює ресурсні можливості, в тому числі завдяки використанню сторонами кваліфікації і компетенції партнерів, призводить до зниження витрат на дослідження і розробки за рахунок виключення їх дублювання і збільшення продуктивності.

Таким чином, інноваційний кластер є цілісною системою нових продуктів і технологій, взаємопов’язаних між собою і сконцентрованих на певному відрізку часу і в певному економічному просторі. В інноваційному кластері основна мета – синергічний ефект і, як наслідок, постійне технологічне оновлення продукції, що виробляється. В сучасній економіці кластери стають однією з найбільш ефективних форм інтеграції фінансового та інтелектуального капіталу, що забезпечує необхідні конкурентні переваги. Кластери є ефективним інструментом розвитку окремих територій і регіонів, що сприяє підвищенню загальнонаціональної конкурентоспроможності.