Экономические науки/3.Финансовые отношения.

К.э.н. Красова О.А.

Классический часный университет, Украина

Оборотные средства

Оборотні кошти - це кошти, використовувані підприємством для здійснення своєї постійної діяльності, оборотні кошти включають в себе виробничі запаси підприємства, незавершене виробництво, запаси готової і відвантаженої продукції, дебіторську заборгованість, а також готівкові гроші в касі та грошові кошти на рахунках підприємства.

Оборотні кошти є неодмінною умовою для здійснення підприємством господарської діяльності. По суті, оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, не варто шлях їх з грошовими коштами вкладеними в основні фонди .

Сутність оборотних коштів визначається їх економічною роллю, необхідністю забезпечення відтворювального процесу, що включає як процес виробництва, так і процес обігу. На відміну від основних фондів, неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі і незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Оборотні виробничі фонди включають:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

- витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. У їх складі можна, у свою чергу, виділити такі елементи: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тара і тарні матеріали, запасні частини для поточного ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення - це предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення, незакінчені повністю виробництвом в одних цехах і підлягають подальшій переробці в інших цехах того ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів - це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які виробляються в даному періоді (квартал, рік), але відносяться на продукцію майбутнього періоду.

Серед джерел, що використовуються для формування оборотних коштів, виділяють власні, позикові і залучені кошти. Загальний розмір власних оборотних коштів встановлюється підприємством самостійно. Зазвичай він визначається мінімальною потребою коштів для утворення необхідних запасів товарно-матеріальних цінностей, для забезпечення запланованих обсягів виробництва та реалізації продукції, а також для здійснення розрахунків у встановлені терміни. У процесі фінансового планування підприємство враховує приріст і скорочення нормативів власних оборотних коштів, що визначаються як різниця між нормативами на кінець і початок планованого періоду. Приріст нормативу власних оборотних коштів фінансується в першу чергу за рахунок власних ресурсів.

Крім власних і позикових коштів в обороті підприємства знаходяться залучені кошти. Це кредиторська заборгованість усіх видів, а також кошти цільового фінансування до їх використання за прямим призначенням.

Методи нормування. Застосовуються такі основні методи нормування оборотних коштів: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.

Метод прямого рахунку передбачає обгрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім.

При коефіцієнтному методі новий норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш поширений метод прямого рахунку. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки приватних і сукупного нормативів.

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів. Серед них можна виділити зовнішні фактори, що впливають незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.

До зовнішніх факторів належать: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу. Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів закладені безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься, насамперед, до виробничих запасів. Запаси відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні суми і таким чином збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а вивільнені кошти використовувати відповідно до потреб підприємства.

Оборотні кошти підприємства - сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До оборотних виробничих фондів відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, незавершена виробництвом продукція, паливо та інші предмети праці, які цілком споживаються в кожному виробничому циклі і вартість яких переноситься на виготовлений продукт відразу повністю.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні (кошти, які постійно перебувають в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів) і позикові (кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви).

За охопленням нормування оборотні засоби поділяються на нормовані (за якими встановлюються нормативи запасів: оборотні виробничі фонди й готова продукція на складі) і ненормовані, Нормування оборотних коштів являє собою процес розробки економічно обгрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства. Воно є необхідною передумовою ефективного використання оборотних коштів. Зазвичай підприємством визначаються нормативи оборотних коштів за матеріалами, запасам, що знаходяться в процесі виробництва, і за запасами готової продукції.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів досягається за рахунок прискорення їх оборотності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.

2. Гридчин М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. --К.: МАУП, 2004. -- 160 с.

3. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377с.

4. Зятковський І.В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств. — Тернопіль: Екон. думка, 2000. — 228 с.