Федорчук Альона
Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.
Буковинська державна
фінансова академія
м.Чернівці
Проблеми функціонування та
розвитку ринку праці
(на прикладі Чернівецької області)
Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії
ефективності і здатній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових
відносин. Ринок праці – суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів.
Для того, щоб показати об’єктивну
картину економічної нестабільності на ринку праці використовується такий
показник, як безробіття. Сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має
випадковий чи сезонний заробіток (750 млн.чол.). Тому безробіття є центральною
соціальною проблемою сучасного суспільства [1].
Багато науковців дають різні
трактування щодо категорії «безробіття». Найбільш досконалим є те, що
безробіття – це соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина
економічно-активного населення не може знайти роботу, яку вони здатні
виконувати .
В Україні на
сьогоднішній день проблема безробіття є досить актуальною і маловивченою.
Негативною рисою ринку праці України є вимушена неповна зайнятість, або «приховане»
безробіття. Його існування зумовлене надлишком робочої сили, потрібної для
виробництва конкурентоспроможної продукції.
Однією з проблем є дисбаланс між потребами ринку праці й сучасним станом
освітньої підготовки. З початку держава витрачає зайві кошти, навчаючи студента
за спеціальністю, що не користується попитом у роботодавців, а потім перенавчаючи
того ж випускника, який стає на облік у центрі зайнятості. Упорядкувати
ситуацію можна лише за умови формування, з урахуванням потреб ринку,
держзамовлення на фахівців, встановивши чіткий зв'язок між ринком освітянських
послуг і відповідною потребою у спеціалістах різного рівня кваліфікації. Перш
за все потрібно пов’язати
підготовку спеціалістів із конкретними замовниками, підприємствами,
організаціями, де планується їх працевлаштування. Також не припустимим є те, що
на ринку праці висококваліфікованих працівників використовують на тих робочих
місцях, де не потрібно значної професійної підготовки. Крім того, державні
кошти витрачаються на перенавчання спеціалістів замість пошуку відповідних їх
фаху і освіті робочих місць [1].
Можна виділити чотири основні причинно-наслідкові
сторони безробіття:
-
тінізація
економічних процесів та тіньова зайнятість;
-
недоліки
державної системи регулювання зайнятості й безробіття;
-
несприятливий
вплив структурних зрушень на зайнятість населення, в т.ч. молоді;
- маргіналізація
населення.
На жаль, явище
безробіття не оминуло України. Економічна криза, яка розпочалася наприкінці
2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку праці у 2009 році, що
позначилося на зменшенні рівня економічної активності з 72,3% до 71,6% та
збільшенні рівня зареєстрованого безробіття з 2,9% до 3,4% збільшенні кількості
економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 30,9% .Такий самий
тренд зберігся і у нинішньому році (табл.1).
Таблиця 1
Динаміка безробіття в Україні у 2011 році
|
|
К-ть зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду |
Середній розмір допомоги за місяць, грн. |
||
|
Тис. осіб |
У % до населення працездатного віку |
|||
|
Всього |
З них отримують допомогу по безробіттю |
|||
|
Січень |
585,6 |
447,9 |
2,1 |
814 |
|
Лютий |
616,7 |
466,3 |
2,2 |
826 |
|
Березень |
613,6 |
456,4 |
2,2 |
810 |
|
Квітень |
579,9 |
421,6 |
2,1 |
815 |
|
Травень |
549,2 |
406,1 |
2,0 |
817 |
|
Червень |
506,1 |
371,2 |
1,8 |
838 |
|
Липень |
469,5 |
341,5 |
1,7 |
854 |
|
Серпень |
432,4 |
310,3 |
1,6 |
878 |
|
Вересень |
404,5 |
281,1 |
1,5 |
885 |
Отже, з таблиці 1 видно, що частка безробітних у 2011р. по Україні досить
висока. Найбільший приплив його припадає саме на лютий-березень місяці (616,7 –
613,6 тис.осіб), менше на вересень (404,5 тис.осіб), тобто це 1,5-2,2%.
Середній розмір допомоги за місяць при цьому значно малий від 810 грн. до 878
грн., залежно від місяця і кількості зареєстрованих безробітних [9].
За даними Головного
управління статистики в Чернівецькій області, на ринку праці Чернівецької області відбувається процес зменшення
чисельності найманих працівників. Середньооблікова чисельність штатних
працівників у квітні 2010 року становила 139051 особу, що менше, ніж у квітні
2009 року на 2,9%, або на 4200 осіб [7]. Розмір середньомісячної
номінальної (нарахованої) заробітної плати в середньому на одного штатного працівника
за січень–березень 2010 року становив 1546 грн. Реальна заробітна плата (з урахуванням зростання споживчих цін) у
січні-березні 2010 року порівняно з січнем-березнем 2009 року збільшилась на
7,5% [8]. Рівень
зареєстрованого безробіття в цілому по області за квітень 2010 року знизився на
0,1% і на 1 травня становив
1,8% від кількості населення працездатного віку. Зазначений показник у сільській
місцевості знизився на 0,2% та
становив 2% сільського населення працездатного віку, а серед міського населення
- відповідно на 0,1% та
становив 1,5% міського населення працездатного віку. Разом з тим,
спостерігалась значна диференціація значень цього показника за районами
області: від 1% - у Новоселицькому до 3,5% - у Кельменецькому. У містах
Чернівцях та Новодністровську він становив 0,7% та 11% відповідно.
За сприяння державної служби зайнятості у квітні 2010 року в Чернівецькій області було працевлаштовано 1264 особи, що в 2,1 раза більше, ніж у березні цього року та на 9,6% менше, ніж у квітні 2009 року. Серед працевлаштованих незайнятих осіб у квітні року 48,8% становили жінки, 36% - молодь у віці до 35 років.
Рівень працевлаштування незайнятих громадян в області у квітні 2010 року порівняно з березнем цього ж року зріс на 5,4% та з квітнем 2009 року - на 2,8 в.п. і становив 10,3%. Серед районів області зазначений показник знаходився в межах від 6,6% у Сторожинецькому до 17,8% - у Сокирянському. У м.Чернівцях він становив 10,3%, у м.Новодністровську - 3%. Зростання його, порівняно з квітнем 2009 року спостерігалось у всіх районах області, крім Вижницького, де він зменшився на 5,2 %, Хотинського - на 2% та Кельменецького - на 1,2%. У м.Новодністровську рівень працевлаштування зменшився на 6 в.п., у м.Чернівцях - зріс на 1,9 % [6].
З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття протягом квітня 2010 року на допомогу по безробіттю було витрачено 4,9 млн.грн., що на 26,1% менше, ніж у березні цього ж року. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримали в квітні 2010 року, становила 7,7 тис. осіб і зменшилась на 27,6% порівняно з березнем цього року. Середній розмір допомоги по безробіттю в квітні 2010 року збільшився по відношенню до березня цього ж року на 2% і становив 643,91 грн., що дорівнювало 72,8% законодавчо встановленого мінімального рівня заробітної плати (884 грн.) [5].
Для того, щоб
усунути ці та інші недоліки з приводу появи безробіття, діюча політика
зайнятості повинна в нинішніх умовах мати попереджуючий характер і включати
комплекс мір державного регулювання [2].
Враховуючи реалії нашої
економіки, одним з основних напрямів боротьби з безробіттям мають стати заходи
щодо підвищення продуктивності праці, а також вони мають забезпечуватися підвищенням конкурентоспроможності робочої
сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти,
підвищення кваліфікації, розширення діапазону оволодіння працівниками професій
і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових відтворення якісної
робочої сили, як медицина, культура, спорт.
До основних напрямів боротьби з
безробіттям слід віднести також постійне вдосконалення соціально-трудових
відносин і колективних переговорів, активної регіональної політики, передусім державні
асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів
впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та
компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов’язаних з пошуком
роботи та працевлаштування, прямі виплати підприємцям за кожного
працевлаштованого, тобто широке впровадження економіко-заохочувальних заходів.
Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих
законодавчих актів з огляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації
на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального
врахування виникаючих під її впливом тенденцій [3].
Отже, можна зробити висновок,
що влада робить недостатньо для того, щоб покращити сучасний стан незайнятого
населення. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення
всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які
формують поведінку населення до працездатного віку, працюючого, працездатного
непрацюючого і непрацездатного.
Список використаної літератури:
4. Регіональна економіка:
Навч. Посібник /Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. - Львів: «Магнолія 2006»,
2008. - 640 с.
5. Платинова Буковина, Статистика Чернівців та Чернівецької області.
[Електронний ресурс].- Режим
доступу: http://www.bukovina.biz.ua
6. Офіційний сайт Чернівецької обласної ради.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://oblrada.cv.ua
7.Офіційний сайт Чернівецького регіонального
центру зайнятості.[Електронний
ресурс].- Режим доступу:
http://www.dcz.gov.ua/chn
8. Головне управління статистики у Чернівецькій області.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.oblstat.cv.ukrtel.net
9. Держкомстат України. [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.statistuka.ua