МЕДИЦИНА

Инфекционные болезни

Давиденко О.М., Мироник О.В., Мендреску В.Б.*

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології

Буковинського державного медичного університету

* Чернівецька обласна клінічна лікарня, м. Чернівці

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАМБЕРИНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЖОВТЯНИЧНІ ФОРМИ ЛЕПТОСПІРОЗУ

Вступ. В Україні з початку 90-х років XX століття лептоспіроз є найпоширенішим інфекційним захворюванням із високим відсотком важких клінічних форм і летальності (в межах від 3 до 64 %). Сучасна комплексна терапія лептоспірозу не завжди забезпечує бажані результати. У лікуванні хворих поряд з етіотропними засобами широко застосовують патогенетичну терапію спрямовану на ліквідацію інтоксикаційного синдрому. Одним із засобів ефективної детоксикації організму є препарат реамберин. Ефективність якого зумовлена здатністю підсилювати компенсаторну активацію аеробного гліколізу, знижувати ступінь пригнічення окисних процесів у циклі Кребса мітохондрій, збільшувати внутрішньоклітинний фон макроергічних сполук, активувати антиоксидантну систему ферментів і гальмувати процеси перекисного окислення ліпідів у ішемізованих органах, справляючи мембраностабілізуючу дію на клітини.

Мета дослідження. Довести клінічну ефективність застосування реамберину в комплексному лікуванні хворих на жовтяничні форми лептоспірозу.

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 28 хворих з жовтяничними формами лептоспірозу віком від 27-56 років. Осіб чоловічої статі 19, жіночої – 9. окрім комплексу базисної терапії всі хворі отримували інфузійно дезінтоксикаційну терапію. Залежно від застосованого препарату пацієнти були розподілені на дві групи: основна – налічувала 15 пацієнтів (отримували реамберин по 400 мл внутрішньовенно крапельно 1 раз на добу впродовж 5-7 днів), контрольна – 13 осіб (отримували 5% розчин глюкози внутрішньовенно крапельно по 400 мл 1 раз на добу впродовж 5-7 днів). Обидві групи були рандомізовані за статево-віковим складом і тяжкістю перебігу захворювання.

Ефективність лікування оцінювали шляхом порівняльного аналізу динаміки основних проявів захворювання у пацієнтів основної та контрольної груп.

Усім хворим було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) розраховували за формулою Я.Я. Кальф-Каліфа.

Обробка даних проводилась статистично: обраховувалися середня арифметична та її похибка. Середню різницю між групами дослідження оцінювали за допомогою двостороннього непарного критерію Ст’юдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Під впливом комплексного лікування хворих на жовтяничні форми лептоспірозу в обох групах стан покращувався. Так, на 6-у добу лікування у більшості хворих зменшилася загальна слабкість. В основній групі вона зберігалась у 15,3% в контрольній – у 16,1%, однак відмінності між групами не вірогідні (р>0,05). Покращення апетиту спостерігалось у 79,8% хворих, що отримували ін фузії реамберину, та у 62,4% пацієнтів контрольної групи. По закінченню курсу ін фузійної терапії реамберину диспепсичний синдром зберігався у 7,4% пацієнтів, а інтоксикаційниу у 10,2% хворих. В групі контролю – 9,7% та 14,6% відповідно.

Використання інфузійного препарату реамберін в комплексному лікуванні жовтяничних форм лептоспірозу сприяло швидшому зменшенню симптомів інтоксикації (нормалізації температури тіла на 7±0,65 день, зникненню міальгій на 8±0,79 день, нудоти на 4±0,43 день, спраги на 5±0,57 день та суттєве зменшення слабості на 6±0,74 день).

У хворих контрольної групи рівень лейкоцитів у периферійній крові після 5-7 днів лікування так і не досяг нормальних показників і становив 8,2± 0,07х10⁹/л, в той час як у пацієнтів основної групи цей показник практично нормалізувався (Табл).

Таблиця

Клітинні елементи периферичної крові в динаміці спостереження за хворими на жовтяничну форму лептоспірозу які отримували Реамберин

Період обстеження	ШОЕ	Показники клітинних елементів периферичної крові (х10^9/л)
		лейкоцити	гранулоцити		мононуклеари
			нейтрофіли	еозінофіли		лімфоцити	моноцити
До початку ін фузійної терапії	48,7 ± 8,2	12,5±1,4	5,7±0,9	0,04±0,01		2,0±0,02	0,33±0,01
Після завершення інфузійної терапії	13,3 ± 7,1*	6,7±1,2*	3,2±0,7*	0,02±0,01		2,3±0,01	0,33±0,01

При поступленні у хворих обох груп ЛІІ дорівнював 4,29±0,4. Під впливом комплексного лікування цей показник знижувався у всіх пацієнтів, однак, у хворих основної групи він був на 13% нижчим чим ніж у контрольній групі.

Призначення реамберину також сприяло зниженню вмісту загального білірубіну в сироватці крові, зменшенню інтенсивності жовтяниці. Так, у пацієнтів основної групи по закінченню курсу введення інфузійного розчину, спостерігалося зниження рівня загального білірубіну в сироватці крові в 2,3 рази; ферментемії в 2 рази; креатинину в 1,3 рази, сечовини в 1,2 рази.

Таким чином, інфузії 1,5% розчину реамберину швидко і суттєво зменшують явища ендотоксикозу у хворих жовтяничними формами лептоспірозу.