Педагогические науки/2.Проблемы подготовки специалистов

Нестерова О.Ю.

Державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет", Україна

Інформаційна культура фахівця-перекладача

Інформаційна культура перекладача-фахівця – це складна багатоаспектна структура, яка безперевно розвивається у зв’язку із особливостями професійної діяльності перекладача – різновидами здійснюваного перекладу та ресурсно-інформаційного забезпечення процесу перекладу, що зумовлюють постійне звертання до релевантних джерел інформації. Визначаючи у межах професійної інформаційної культури ціннісно-професійний, діяльнісно-професійний та компетентісно-професійний елементи, конкретизуємо перераховані елементи, використовуючи перелік умінь та навичок, необхідних перекладачеві для виконання професійних обов’язків. Серед них можна виділити чотири групи:

1. Знання, що можуть бути отримані під час навчання (наприклад, загальні знання про властивості мовлення у вихідній мові і мові перекладу);

2. Знання, що можуть бути отримані при загальному попередньому підготовчому знайомстві з предметною галуззю, до якої належать матеріали, що перекладаються (наприклад, локальні і контекст-ситуації);

3. Знання, що можуть бути отримані перекладачем безпосередньо по пред’явленню матеріалів, які необхідно перекладати (наприклад, графічне оформлення, імплікації тексту);

4. Знання, які фахівець-перекладач створює самостійно на базі відомих раніше закономірностей та проаналізованих особливостей матеріалів, що перекладаються (наприклад, доцільність вибору певного значення багатозначного слова, застосування необхідних трасформацій одиниць перекладу).

Зрозуміло, що процес підготовки майбутніх перекладачів має передбачати забезпечення тих, хто навчається, знаннями першої та другої груп і загальними основами знань третьої і четвертої груп. Крім того важливо знати стратегії перекладу та методику їх застосування, що принципово відрізняє фахівця-перекладача від особистості, яка, володіючи вихідною мовою та кінцевою мовою перекладу, за необхідності може виконувати завдання перекладу певного рівня складності.

Урахування різних аспектів діяльності перекладача і особливостей професійної діяльності фахівця у галузі перекладу дозволяє поєднати підходи до дослідження інформаційної культури перекладача у зв’язку з його функціями.

Розглядаючи процес перекладу в аспекті роботи з інформацією та визначаючи роль перекладача як посередника у процесі міжкультурної комунікації, ми можемо визначити такі ключові етапи роботи фахівця-перекладача з інформацією:

1. Сприйняття інформації;

2. Аналіз та оцінка отриманої інформації;

3. Упорядкування отриманої інформації;

4. Створення нової інформації;

5. Аналіз створеної інформації;

6. Передавання створеної інформації;

7. Перевірка сприйняття переданої інформації;

8. Корекція за необхідності переданої інформації.

Етап сприйняття передбачає готовність перекладача до отримання інформації, яку треба пізніше передати реципієнтові. На цьому етапі постають важливими навички визначення джерел інформації, ступеня їх важливості та ролі у загальному процесі сприйняття інформації.

На етапі аналізу та оцінки перекладач осмислює отримані ним дані, оцінює ступінь їх достовірності для того, щоб обрати стратегію перекладу, і приділяє додаткову увагу відтінкам значень як мовних знаків, так і екстралінгвістичних факторів.

При упорядкуванні отриманої інформації фахівець у галузі перекладу проводить остаточну підготовку до безпосереднього перекладу. Відбувається адаптація усієї отриманої інформації до структурних та стилістичних особливостей мови перекладу, що сприяє правильному вибору мовних засобів і забезпечує характерну для мови перекладу побудову висловлювання.

Етап створення нової інформації – це фактично результат розумої діяльності перекладача, який, проте характеризується незавершеністю, невідшліфованістю, адже є спробою організації зв’язного висловлювання побудованого на основі сприйнятої інформації.

Аналіз створеної інформації має на меті її оформлення та адаптацію для сприйняття мійбутнім реципієнтом. Перекладач надає перевагу необхідним формулюванням і послідовності викладу, що визначається як об’єктивними особливостями мови перекладу, так і передбачуваними перекладачем характеристиками реципієнта.

Наступний етап передавання створеної інформації має на меті пред’явлення готової перекладеної інформації тому, для кого здійснювався переклад. Поряд із мовним набуває актуальності і мовленнєве оформлення перекладу, яке забезпечує відповідний рівень сприйняття адресатом перекладеного матеріалу. Відбувається первинна оцінка реципієнтом роботи перекладача.

Етап перевірки перекладачем сприйняття інформації необхідний для самооцінки роботи з боку перекладача, який стає повноправним учасником комунікації, хоча і виступає у ролі поседника. Створюються умови для коригування створеної і переданої інформації з метою забезпечення максимально можливого ступеня адекватності перекладу.

Останній етап корекції створеної інформації має на меті отримання кінцевого відшліфованого варіанту перекладу. Інформація, створена перекладачем, набуває остаточної форми і є адаптованою до вимог і потреб реципієнта. Урахування на попередньому етапі первинної реакції того, хто сприймає переклад, дозволяє внести необхідні зміни або виправити можливі помилки.

Для забезпечення адекватності перекладу важливим є дотримання вимоги адекватності на всіх етапах роботи з інформацією. Проте значна кількість етапів обробки інформації перекладачем зумовлює високий ступінь суб’єктивності отриманої на виході інформації. Індивідуальний стиль перекладача значною мірою визначатиме форму отриманого перекладу.

Індивідуальний стиль роботи перекладача може виявлятися як безпосередньо на різних визначених нами етапах роботи над перекладом, так і в об’єданні, перестановці чи свідомому ігноруванні запропонованих етапів, зумовленому досвідом фахівця-перекладача.

Таким чином, основною особливістю професійної інформаційної культури перекладача є необхідність підтримувати постійні зв’язки з інформаційними потоками інших галузей науки і техніки, що ґрунтується на вимозі забезпечення адекватності перекладу. Перед перекладачем постає необхідність розпізнавати види інформації та правильно відтворювати її у тексті перекладу. Ключовим для перекладача є усвідомлення того, що він стає джерелом інформації для інших та несе відповідальність за якість створеної ним інформації. Фахівець у галузі перекладу безпервно стикається з різноманітною інформацію, на яку він вимушений реагувати. За таких умов можуть виникати ситуації, коли перекладач не може належним чином виконати її обробку і виявляється нездатним виконувати свої професійні функції. У таких випадках актуалізується роль інформаційної культури перекладача як фактора, що сприяє подоланню перекладацьких труднощів.

Відповідно до особливостей підготовки бакалаврів у вищих закладах освіти можливий вибір тих аспектів, формуванню або вихованню яких має бути приділена додаткова увага. Слід зазначити, що в умовах навчання розвиток інформаційної культури відбувається найефективніше, адже студент мимохіть стикається зі значними інформаційними ресурсами, отримує чіткі інструкції щодо роботи з ними і має можливість виправляти власні помилки.