Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. ф.-м.н. Білоусова Л.І., Криштоф С. Д.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна

Компоненти підготовки вчителя до використання

Інтернет-підтримки у навчальному процесі

Реалізація масштабних загальнонаціональних проектів інформатизації освіти, якими передбачено забезпечення загальноосвітніх шкіл швидкісним доступом до мережі Інтернет, створює умови для використання світових освітніх ресурсів і нових web-інструментів навчання безпосередньо у практиці шкільного навчального процесу. «На тлі стрімкого розвитку web-сервісів та технологій навчального спрямування виразно позначилася проблема науково-педагогічних кадрів, здатних працювати у нових умовах» [1]. Зазначена проблема розглядається як у ракурсі розкриття сутності новітніх педагогічних інструментів (Н.П. Дементієвська, В.В. Осадчий, Є.Ю. Скиба, І.М. Сокол, Л.О. Флегантов та інші), так і в плані їх використання у викладанні предметних дисциплін (математики – Л.О. Флегантов, іноземної мови – М.В. Шаповалова, філологічних дисциплін – О.А. Івашко, І.В. Соколова, Н.Ю. Фоміних та інші). Разом із тим, з точки зору вдосконалення професійної підготовки педагогічних кадрів до діяльності в умовах сучасної інтернетизованої школи, необхідно визначити систему знань, умінь, особистісних якостей, набуття яких забезпечує спроможність учителя ефективно використовувати Інтернет-технології для досягнення педагогічно значимого результату – підвищення якості і результативності навчального процесу.

Основними напрямами застосування Інтернет-технологій у навчальному процесі загальноосвітньої школи є: використання інформаційних ресурсів Інтернет для підготовки навчального матеріалу (особливе значення це має для дисциплін природничого циклу, інформатики, де зміст підручників відстає від сьогодення наук, що стрімко розвиваються); розширення спектру дидактичних засобів, у тому числі створених власноруч; організація учнівських досліджень; урізноманітнення форм організації навчальної діяльності учнів із застосуванням сервісів Інтернет; вивчення і запровадження кращого досвіду учителів у навчальний процес.

Реалізація кожного з розглянутих напрямів спирається на наявність у вчителя певної зорієнтованості на таку діяльність, його особистої зацікавленості в опануванні Інтернет-технологій та їх застосуванні, готовності до суттєвих витрат власного вільного часу на підготовчу роботу.

Використання Інтернет-технологій потребує наявності у вчителя відповідного комплексу спеціальних знань і вмінь. Це знання основ технічної та логічної будови Інтернет, основ Інтернет-навігації. Інтернет як освітній ресурс є унікальним за різноманіттям представлених матеріалів, практичною невичерпністю їх обсягу, багатством аутентичних, оригінальних, рідкісних документів. Проте ресурси Інтернету не структуровані, не каталогізовані, не анотовані, що унеможливлює пошук потрібної інформації без використання пошукових систем і призводить до залежності результату пошуку від умінь користувача застосовувати ефективні інструменти та стратегії пошуку потрібної інформації. Вчитель також має вміти використовувати автоматизовані засоби, які прискорюють оцінку релевантності знайденої інформації, розширюють межі пошуку за рахунок забезпечення автоматичного перекладу матеріалів іншомовних джерел.

Різноманіття видів матеріалів, представлених в Інтернеті, зумовлює необхідність наявності у вчителя умінь здійснювати повний цикл операцій з різнотипною інформацією, тобто умінь її відбору, інтеграції, редагування, систематизації тощо. До перелічених умінь слід віднести вміння здійснити критичний аналіз знайденої інформації, оцінити її достовірність, надійність джерела. Такі вміння є вкрай актуальним, коли йдеться про використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет, оскільки можливість без будь-яких перешкод публікувати й розповсюджувати матеріали в Інтернеті призводить до того, що в Інтернет потрапляють матеріали низької якості, сумнівні за змістом, неграмотні по суті і за викладом, а також матеріали-клони.

Майбутній учитель має бути добре обізнаним з освітнім сегментом Інтернет, з предметними порталами і сайтами, сервісами Інтернет, які забезпечують актуальні для навчання функції; знати основні можливості таких сервісів, технічні прийоми застосування реалізованого в них інструментарію, вміти використовувати його на практиці [1, 2]. Вчитель також має бути ознайомленим з порталами і сайтами мережних педагогічних спільнот предметно-професійного спрямування, зі їх діяльністю і доступними формами участі в ній, представленими ресурсами та умовами їх використання тощо. З багатьох питань своєї професійної діяльності вчитель може отримати оперативну консультативну допомогу від колег по професії, користуючись мережними формами кооперації і взаємодії.

Оскільки йдеться про застосування Інтернет-технологій у шкільному навчальному процесі, то це з необхідністю вимагає від вчителя володіння методичними засадами такого використання. Зазначимо, що чим потужніше інструмент і чим більше його вплив на учнів, тим значніше наслідки помилок і тим ґрунтовніше має бути підготовка до використання інструменту.

Учителю потрібні вміння здійснювати вибір адекватних методів і методичних прийомів навчання з використанням Інтернет-технологій; уміння застосовувати засоби Інтернет для надання підтримки учневі; уміння конструювати дидактичні засоби з використанням ресурсів Інтернет, складати предметні пізнавальні завдання, зорієнтовані на використання Інтернет; уміння організовувати індивідуальну, різні форми групової та колективної роботи учнів з Інтернет-підтримкою.

Педагогічна діяльність неодмінно включає контрольно-оцінювальний компонент, тому і її напрями, пов’язані з використанням Інтернет-підтримки у навчальному процесі, теж включають зворотний зв’язок, аналіз результативності запровадження Інтернет-технологій у практику навчання. Це потребує від учителя здатності до критичного аналізу ефективності застосування Інтернет-підтримки, адекватності використаних методів і форм навчання тощо. На використання Інтернет-технологій накладає відбиток те, що вони розвиваються надзвичайно швидко, і це зумовлює необхідність для вчителя відслідковувати новини, самостійно оцінювати дидактичну спроможність новітніх сервісів Інтернет, опановувати ті, що уявляються ефективними для використання у навчанні.

Отже, на підставі наведеного вище можна виокремити такі компоненти підготовки майбутнього вчителя до застосування Інтернет-технологій у навчальному процесі: мотиваційно-ціннісний (характеризує ціннісні орієнтації майбутнього вчителя та його мотивацію щодо застосування Інтернет-підтримки у навчальному процесі); когнітивно-операційний (охоплює знання основ будови Інтернет, його освітніх ресурсів і сервісів навчального призначення, а також три групи вмінь, потрібних для використання ресурсів Інтернет: інформаційно-пошукові, інформаційно-аналітичні, інформаційно-технологічні); методично-організаційний (включає уміння використовувати ресурси і сервіси Інтернет для підготовки власного викладу навчального матеріалу, засобів його засвоєння, організації різних видів і форм роботи учнів на уроці із застосуванням веб-інструментів, а також для вивчення і запровадження досвіду колег у власну педагогічну практику); рефлексивно-оцінювальний (поєднує уміння критично оцінювати педагогічний потенціал конкретних ресурсів і сервісів Інтернет, здатність визначати шляхи вдосконалення свої підготовки з Інтернет-технологій тощо).

Окреслені сукупності знань, умінь, особистісних якостей майбутнього вчителя мають бути сформовані у процесі його професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Література:

1. Флегантов Л.О. Інформатико-технологічні компетенції викладачів з використання web-технологій у навчальній роботі // «Вища освіта України», 2011. - № 3 (додаток 1). Тематичний випуск «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – В 2-х томах. - Т. 2. – С. 515 – 522.

2. Сокол І.М. Технологія Веб 2.0. Сайти, блоги, фотосервіси, карти знань / Ірина Сокіл. – К.: Шк.світ, 2011. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).