Мосейчук Юрій

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОГО СТИЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Досвід підготовки педагогів показує, що існуюча традиційна система навчання не забезпечує повною мірою формування професіонала-фахівця, здатного на високому рівні виконувати різноманітні обов’язки, які постають перед ним у практичній діяльності. Це спонукає до пошуків нових, більш дієвих методів формування особистості майбутніх педагогів. Зокрема, цьому сприятиме формування особистісного стилю діяльності в процесі професійного й особистісного розвитку. Це явище, цікаве для педагогіки та психології насамперед у світлі нових вимог, що ставляться до педагога в умовах побудови демократичного громадянського суспільства в незалежній Україні, де на першому плані стоять гуманістичні цінності цивілізації – цінність особистості, її вільного духовного та морального розвитку.

Майбутньому педагогу має бути властивий високий рівень особистісної активності у різних сферах життя, прагнення реалізувати себе в конкретних діях і вчинках, здатність концентрувати волю щодо подолання труднощів, вміння підпорядковувати собі соціальні ситуації, високий рівень особистих домагань[2].  Щоб досягнути найвищого рівня особистісного стилю діяльності, майбутній спеціаліст повинен бути компетентним у таких сферах: розуміння природи і потреб індивідуума на всіх рівнях розвитку; нормальна й ненормальна людська поведінка; теорія особистості; теорії научіння в контекстах культури; розуміння суспільних змін і тенденцій, людських ролей, соціальних підгруп, суспільних принципів та паттернів поведінки, життєвих стилів; розуміння філософських основ процесу научіння, теорії методик та їх застосування, допомога в самопізнанні та саморозвитку, допомога учню в здійсненні змін; теорія й типи груп, опис групової динаміки, направлень та методів роботи й навичок педагога, зв’язок між професійним вибором та життєвим стилем, інформація про професійну діяльність та освіту, підходи до процесу прийняття рішень з приводу професійного зросту; розвиток структури розуміння індивідуальності. Тому, що від рівня педагогічних знань залежить результативність професійної практики. Цього вимагає національна доктрина розвитку освіти в Україні, що ставить перед системою освіти, в тому числі перед соціально-педагогічною службою стратегічну мету – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України[3].

Проблеми щодо підготовки педагогів вивчали такі дослідники нашої сучасності як Ж.Вірна, М.Варан, С.Максименко, В.Панок, О.Проскура, В.Семиченко, В.Рибалка, Т.Титаренко, Л.Терлецька, І.Цушко, С.Шандрук та багато інших.

Професійне становлення сучасного педагога по­ви­н­не будуватися на використанні особистісного підходу як психолого-педагогічного принципу організації профільної та про­фе­сі­йної підготовки спеціаліста, що є одним із важливих на­у­ко­вих при­н­ципів, який  забезпечує розуміння, пізнання, розвиток та са­мо­реа­лі­зацію особистості в її цілісності та гармонійності  й на гар­монійному поєднанні соціально-дослідницького і прак­ти­чного ас­пектів професійної підготовки, яке можливе на базі су­час­них тех.­но­логій[2,с.32-34]. Проблему особистісного підходу роз­гля­дали такі за­рубіжні та вітчизняні вчені як К.О.Абульханова-Слав­ська, О.Г.Ас­мо­лов, Б.Г.Ананьєв, Ю.Є.Альошина, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.Ф.Бон­да­ре­нко, О.О.Бодальов, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Л.С.Вигот­сь­кий, А.С.Вихрущ, У.Джемс, В.В.Давидов, А.К.Дмитренко, М.А.Гу­ліна, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, О.В.Киричук, Д.Ф.Крюкова, С.Д.Мак­сименко, В.С.Мерлін, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, П.С.Пе­репелиця, Е.О.Помиткін, К.Роджерс, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, С.О.Сисоєва, Н.В.Чепелєва, С.К.Шандрук, Т.С.Яценко та багато інших.

Проблему особистісного стилю діяльності майбутніх спеціа­лі­с­тів висвітлено в працях таких науковців-дослідників як Н.Амінов, Г.Балл, І.Бех, В.Давидов, В.Зінченко, І.Зязюн, А.Лактіонов, В.Моросанова, В.Панок, В.Павленко, Н.Палагіна, Г.Середа, Н.Тализіна та інші.

При розгляді педагогічної структури творчої діяльності  педагога потрібно враховувати узагальнені результати психолого-педагогічних наук, зокрема наукові праці з проблеми під­готовки студентів вузу до професійної діяльності (О.О.Абдуліна, Г.О.Балл, А.К.Дмитренко, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко та ін.), фор­му­вання  особистісної культури педагога-практика (І.А. Зязюн, З.Л.Ста­новських, В.В.Рибалка О.П.Рудницька та ін.), дослідження рис творчого спеціаліста в процесі професійної діяльності (Г.О.Балл, С.Л.Марков, С.Д.Мак­си­менко, В.О.Моляко, В.В.Рибалка С.К.Шандрук та ін.), специфіки ді­яльності педагога-практика, спрямованій на розвиток творчих мож­ливостей студентів у навчально-виховному процесі (В.І.Ан­д­рє­єв, І.А.Зязюн, Д.Ф.Крюкова,  В.О.Моляко, Н.Г.Ничкало, В.Г.Панок, В.І.Пан­ченко, С.К.Шандрук), формування особистісного стилю ді­яль­ності майбутнього спеціаліста (Г.Балл, І.Бех, Н.Амінов, В.Да­ви­дов, В.Зінченко, І.Зязюн, А.Лактіонов, В.Моросанова, В.Павленко, В.Панок, Н.Палагіна, Г.Середа, Н.Тализіна, С.Шандрук).

Задача прогнозу успішності підготовки майбутніх педагогів-практиків до трудової діяльності залежить від удосконалення процесу формування особистісного стилю діяльності спеціаліста. Формувати особистісний стиль діяльності майбутнього педагога найкраще з позицій особистісного підходу в  процесі професійної підготовки  спеціаліста, оскільки стиль діяльності породжується сутністю особи.  Особистісний підхід у підготовці майбутніх спеціалістів на думку В.Рибалки „сприятиме гармонійності світобачення з його урівноваженим розвитком інтелектуальної та емоційної сфер особистості, поєднанням наукового й мистецького, логічного та інтуїтивного, раціонального та ірраціонального підходів до пізнання й осягнення реальності”[1].

Отже, за критерієм творчості стилю життя майбутній педагог – це людина індивідуально-творчого стилю життя, який властивий особистостям з виразними особистісними характеристиками, адекватною, іноді навіть високою самооцінкою, людям цілеспрямованим, з розвинутими і різноманітними потребами й інтересами, що здатні приймати нетривіальні рішення, добре адаптуються в новому середовищі, не втрачаючи своєї самобутності. У майбутнього педагога-практика має бути високий рівень суб’єктивного контролю над різними значущими ситуаціями, тобто більшість важливих подій в його житті мають бути результатом власних дій. Вони мають скеровувати події та відчувати власну відповідальність за ці події й за те, як склалося їхнє життя в цілому. Крім цього, має бути високий рівень суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями і ситуаціями та  щодо негативних подій і ситуацій. Педагог має вважати свої дії важливим чинником організації власної виробничої діяльності, у стосунках з колегами, у своєму статусному підвищенні тощо та бути спроможним контролювати свої формальні й неформальні стосунки з іншими учасниками навчально-виховного процесу, викликати до себе повагу і симпатію. Неабияке значення у становленні професіонала має відігравати його відповідальність за своє здоров’я. Тобто, вищезазначений перелік особистісно-професійних утворень майбутнього спеціаліста є основою особистісного стилю діяльності щодо професіоналізму педагога на сучасному етапі становлення нашого суспільства. Умовно ми можемо назвати цей стиль діяльності – конструктивний особистісно-творчий стиль діяльності педагога. 

Список літератури

1.      Максименко С.Д. Генетичне дослідження психіки // Педагогія. - Донецьк, 2002. -- №1. – С.3-6.

2.      Рибалка В.В. Особистісний підхід як педагого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник. – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– С.80-90.