Доля І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Роль соціокультурного фактора у формуванні оцінних висловлень

В умовах усної комунікації особливої актуальності набувають дослідження впливу соціокультурних аспектів на презентацію оцінних висловлень. Оцінка відіграє дуже важливу роль в соціальному й комунікативному процесах і розглядається як універсальна логічна мовна категорія, яка відноситься до інтенційного аспекту мови (3).

Спілкування – це дуже складне явище, яке вивчається цілим рядом наук: психологією, в тому числі соціальною, і соціологією – зі сторони індивідуальних і групових рис комунікантів, з позиції соціальних ролей мовців; лінгвістикою і психолінгвістикою – зі сторони специфіки мовних і мовленнєвих одиниць спілкування, різнобічності текстів з точки зору композиції, стилів і жанрів. Вивчаючи спілкування, ми оцінюємо мовленнєві взаємодії комунікантів – адресанта і адресата: досягнення ними поставлених цілей, успіхів і невдач комунікації, застосовані партнерами тактики мовленнєвих ходів. Вслід за Формановською Н.І. ми наголошуємо, що спілкуватись потрібно уміти, цьому потрібно вчитися (8).

Федотова О.І. вказує на те, що мовець та адресат впливають один на одного. Спосіб представленості мовцем смислу оцінки певного адресата в лексико-граматичній структурі речення визначається не лише мовцем, але й адресатом: його соціальним статусом, статтю, віком. Оцінне речення може не називати ці фактори, воно лише передає уявлення про них мовця при оцінці адресата. Від фактора адресата в значній мірі залежить, яким чином учасники комунікації будуть взаємодіяти один на одного, здійснювати свої комунікативні цілі, експлікувати чи імплікувати свої наміри (7).

Наша ціль виділити соціокультурні маркери, які впливають на вибір мовцем лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів для вираження оцінних висловлень.

Варіативність мовленнєвої поведінки індивіда обумовлена різними соціальними умовами (ситуаціями) спілкування. Ситуативна варіативність проявляється переважно у використанні тих чи інших мовних одиниць в залежності від соціальної ситуації (6).

Сучасна мовознавча наука визнає, що правильний вибір мовних знань та їх реалізація у мовленні залежить від уміння індивіда доцільно застосовувати засоби різних рівнів відповідно до соціокультурного контексту комунікації, а отже, вдало ними варіювати (11).

Шевченко Т.І. розглядає соціальну диференціацію вимовної системи англійської мови в наступних напрямках:

а) в просторовому або географічному;

б) в стратифікаційному плані, тобто в залежності від статусу людей як їх постійної характеристики, що визначається соціально-економічним положенням, родом занять і освітою, а також статтю і віком;

в) в функціонально-стилістичному, тобто в залежності від сфери комунікативної діяльності людей і ситуації спілкування, в тому числі в зв’язку з їх соціальною роллю і темою висловлення в конкретній ситуації.

Всі перераховані аспекти є допоміжними у розгляді проблеми ідентифікації особистості мовця через його мовлення (10).

Д. Крістал вважає, що класифікація мовленнєвих актів побудована на принципі статусних відносин комунікантів. Поняття статусу, запозичене з соціології й означає позицію індивіда в соціальній системі суспільства, що визначається за рядом принципів, таких як приналежність до соціальної групи, рівень освіченості, професія, займана посада, стать і вік (12).

В свою чергу, В.І. Карасик ділить мовленнєві акти на два класи: статусно-марковані, вибір яких залежить від статусу комунікантів, і статусно-нейтральні, вибір яких не залежить від статусу комунікантів. Статусно-марковані мовленнєві акти діляться на статусно-фіксовані і статусно-лабільні. До першої групи відносяться мовленнєві акти з заданою позицією адресата; до другої – мовленнєві акти, в яких статусний вектор залежить від ситуації спілкування (4).

Одним із компонентів статусу людини в суспільстві є її вік. Вік комунікантів є важливим фактором соціальної організації спілкування взагалі та мовленнєвої взаємодії зокрема. Він асоціюється з рольовою структурою в сім`ї і в певній соціальній групі, з вибором певної тональності та засобів комунікації (2).

Вікова ознак ділить суспільство в цілому на дітей, молодь, середнє і старше покоління (8). Найбільш високий соціальний статус мають мовці в групі середнього віку, що проявляється в їх мовленні шляхом оптимального поєднання всіх ознак орфоепічної норми, в тому числі інтонаційних. Молодь і старше покоління мають більш низький соціальний статус, меншу міру участі в соціальній виробничій діяльності суспільства, більшу міру відхилення від норми в вимові, більш обмежений інтонаційний репертуар. При цьому, молоде покоління яскравіше демонструє наростаючі тенденції, а старше покоління – явища більш консервативні (10).

У багатьох випадках соціолінгвістичні параметри «вік» та «стать» співпрацюють (2). Гендерний аналіз дає можливість відійти від традиційних трактувань мовних явищ, а також описати мовний матеріал з погляду уявлень про поняття «чоловіче» і «жіноче», що є компонентами культури суспільства і піддається постійним змінам у ході історичного розвитку (1).

Значна кількість досліджень показала, що результати вивчення відмінностей між мовленням чоловіків і жінок щодо частоти вживання тієї чи іншої мовної одиниці в різні історичні епохи можуть значно відрізнятись у різних мовних спільностях. Фактор статті є досить важливим у системі інших параметрів, тому що представники різних статей, на відміну від представників різних етнічних, соціальних, професійних та інших груп, перебувають в умовах постійного та безпосереднього спілкування. Таким чином, вибір мовцем мови, стилю, граматичної, просодичної або лексичної одиниці передбачається на основі ситуації, жанру мовлення або таких ознак, як соціальний стан співрозмовника, його вік та стать (9).

Ще однією спільною ознакою є міра освіченості мовців. За цією ознакою люди діляться на носіїв літературної (правильної, грамотної) мови і носіїв просторіччя, тобто мовлення не достатньо грамотного, правильного.

Професійне середовище також накладає відбиток на мовлення. Не говорячи вже про професійно-жаргонне мовлення, < …> професія і мовлення досить тісно пов’язані.

За місцем проживання (не говорячи про географічні зони Півночі і Півдня, Заходу і Сходу) виділяють представників міського і сільського населення. Звичайно, суттєві мовленнєві відмінності мешканців міста і села помітні в старшому поколінні, так як освіта, книжки, радіо, телебачення і т.д. зрівнюють місцеву і сільську молодь, а деякі діалектні особливості середовища, сім`ї відбиваються на мовленні (8).

Потрібно відмітити, що специфіка вираження емоцій у деяких народів світу пов’язана, перш за все, зі звичаями та традиціями виховання, рисами національного характеру (5).

Отже, досліджуючи оцінні висловлення особливу увагу потрібно приділити соціокультурному чиннику, який відіграє дуже важливу роль при виборі мовних засобів для досягнення комунікативно-прагматичного наміру мовця.

Література

1. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і тендерний аспекти: Автореф. дис...д-ра філол. наук:10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім..Т. Шевченка. - К., 2003. - 39с.

2. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2000. - 18 с.

3. Завадская Е.А. Структурно-семантический и прагматический потенциал оценочных высказываний во французском языке: Автореф. дис. …канд. филол. наук: 10.02.05 / Минский гос. лингв. ун-т. - Минск, 2001.- 17с.

4. Карасик В.І. Язык социального статуса. - М.: ПРИОР, 1992.

5. Медведева Т.Г. Просодические и спектральные характеристики эмоционально окрашенной речи (на материале английского языка в сопоставлении с русским): Автореф. дис…канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т. иностр. яз. им. Мориса Тореза. – М., 1977. – 27 с.

6. Морозова И.Б., Ткаченко Л.С. Социально-ситуативная вариативность использования метакоммуникативных высказываний в современном английском языке с.127-135.

7. Федотова Е.И. Коммуникативно-функциональные и семантические особенности предложений оценочного типа в современном английском языке (объект оценки - адресат): Автореф. дис. ...канд. філол. наук:10.02.04 / Киев. гос. пед. ин-т. иност. яз.- К., 1987.- 24с.

8. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения: Науч.-попул. –М.: Высш. шк., 1989 - 159с.

9. Цапро Г.Ю. Ознаки ґендерного вокабулярія // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія: Мова, освіта, культура: наукові парадигми i сучасний світ. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2002. №6 – с. 263-269.

10. Шевченко Т.И. Социальная дифференциация английского произношения: Моногр. – М.: Высш. шк., 1990. - 142с.

11. Brazil D. The Communicative Value of Intonation in English. - Cambridge: Cambridge University Press, 1997. - 188 p.

12. The Cambridge Encyclopedia of the English Language / David Crystal. – Cambridge: Cambridge university press, 1995. – 489p.