к. політ. Наук., доцент Халілова – Чуваєва Ю. О., Полтавець Я. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Україна

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД УСІХ ФОРМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ТА ЗЛОВЖИВАНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ

Проголосивши, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, держава зобов’язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу [1].

Для України актуальним є питання ліквідації дитячої примусової праці, торгівлі наркотиками та дітьми. В усьому світі торгівля людьми вважається один із найтяжчих злочинів проти особи. В Україні, яка робить перші кроки в побудові демократичної держави, ставлення до насильницького продажу людей – однозначно негативне.

Мета роботи – дослідити національне правове регулювання проблеми захисту дітей від усіх форм експлуатації та зловживань в Україні

Об’єкт дослідження – права дітей та їх правовий захист: особиста недоторканість, безпека життя та здоров’я дитини.

Крім рабства в його традиційному розумінні й работоргівлі також існує торгівля дітьми, експлуатація дитячої праці, завдання статевих понівечень дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми і людськими органами та деякі види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів. Деякі з цих проблем існують сьогодні і в Україні.

Головний тип джерел з проблеми ліквідації всіх форм експлуатації дітей в Україні – писемні. Це документи міжнародного рівня, ратифіковані нашою країною та національне законодавство. Першим документом міжнародно – правового характеру в царині охорони прав та інтересів дітей стала Женевська декларація прав дитини, прийнята Лігою Націй в 1924 р. Необхідність особливого захисту дитини передбачено й Міжнародним пактом про громадянські й політичні права (зокрема статтями 23 і 24) [2, с.225]. Потребу захисту прав дитини в екстремальних умовах проголошено в Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів 1974 р.

Права дитини на працю і захист від економічної експлуатації, встановлені статтею 32 Конвенції ООН про права дитини, закріплені Кодексом законів про працю, Законами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про зайнятість населення”, „Про охорону праці”. Тому за ініціативи Уряду у 2001 році було створено Міжвідомчу координаційну раду по боротьбі з найгіршими формами дитячої праці в Україні.

Про існування торгівлі людьми вказували ще у XIX – на початку XX ст.. Ам-Рін Отто Генне, М. Гернет, С. Гогель, М. Дурманов, Г. Ферраро, С. Шашков, Ф. Яновський. Сучасні Автори Костриця В.[3], Петращук О.П., Хавронюк М. у своїх статтях розглядали питання щодо формування політики держави у сфері боротьби з найгіршими формами дитячої праці, привернення уваги суспільства до порушення прав дитини.

Але в Україні зараз відсутня звітність з порушень законодавства стосовно дитячої праці, проблема примусового залучення до неї дітей розкрита в літературі лише частково, потребує подальшого дослідження та нагальної розробки дієвого механізму контролю за виконанням на практиці чинного законодавства.

Обставинами, які сприяють і призводять до торгівля жінками та дітьми, є: тяжка соціально-економічна ситуація в країні; низький моральний рівень населення; недосконалість вітчизняного законодавства у царині боротьби з торгівлею жінками та дітьми; невідповідність законодавства України положенням міжнародно-правових норм; недосконалість механізму оформлення документів для виїзду за кордон; слабка профілактична робота із запобігання випадків торгівлі жінками та дітьми; прорахунки в діяльності органів, які проводять боротьбу зі злочинністю; відсутність чіткої міжнародної співпраці між державними органами у боротьбі з торгівлею людьми; відсутність розгалуженої мережі спеціальних служб допомоги та реабілітації потерпілих, служб довіри; провокаційна поведінка потерпілих. Ці фактори є найсуттєвішими з тих, що обумовлюють вчинення таких злочинів.

Тому доцільно створити спеціальний банк даних щодо юридичних і фізичних осіб, причетних до торгівлі людьми, активізувати обмін відповідною інформацією між правоохоронними органами України та інших країн для боротьби з торгівлею людьми.

Відповідно до Конституції України використання примусової праці в країні забороняється. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом.

Більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей, Конвенцію ООН про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціалізації, тому дуже легко порушити права дітей, бо історично склалося, що ці права завжди порушувались, до дітей не ставилися як до самостійної особистості. На жаль, дуже багато дорослих не вважають за потрібне і зараз визнавати ці права, бо бояться великої відповідальності, а також звикли до старих канонів виховання.

Статистичні дані та наукові дослідження переконливо доводять існування в Україні праці дітей віком до 15 років. З метою контролю державних органів за використанням дитячої праці в усіх сферах виробництва та послуг необхідно легалізувати працю підлітків молодше 14 років. Потребують визначення вікові обмеження, термін та види робіт, на які допускається залучення дітей, що не перешкоджає отриманню ними освіти та не впливає на фізичний, моральний та розумовий розвиток дитини.

Для вдосконалення системи працевлаштування дітей доцільним є узагальнення досвіду щодо створення бірж праці для дітей, коли біржа виступає посередником і гарантом забезпечення прав дитини та людини у трудових відносинах з працедавцем.

При формуванні державної політики стосовно незаконних форм дитячої праці слід виходити виключно з інтересів дитини. Зараз проблема дитинства одна з найважливіших проблем нашої країни. І не треба легковажно ставитися до ситуації, що склалося, бо діти - це наше майбутнє і треба сприймати це дуже серйозно. На паперах все виглядає не так, як у реальному житті. Більшість дітей, як і їхніх батьків, і уявлення не має про права дитини і про Конвенцію ООН про права дитини. Та навіть ті, хто знають, не можуть застосувати свої знання належним чином, бо вічно. Проблемою нашого населення була юридична необізнаність на неграмотність. Так, держава робить деякі окремі, повільні, рідкі кроки на шляху вирішення цієї проблеми, але повинні існувати дійсні шляхи виходу, справжня рішуча програма.

Сьогодні вже не достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні все йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Треба перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що кожна дитина, як і кожна людина, має власні права.

Я вважаю, що починати змінювати суспільство треба з молоді, із забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути вислуханим і право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві.

Література

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – С. 4

2. Права человека в современном мире / Под ред. Рагозина Н.П. – Донецк, 1995, - С. 225

3. Костриця В. Дитяча праця є наслідком усіх економічних та соціальних негараздів // Робітнича газета. – 2000. – 13 січня. – С. 2.

4. Міжнародна програма ІПЕК в освіті України // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - № 8.

5. Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми. Монографія. – К.: Атака, 2004.