профессор, к.п.н. Терещенко В.І.,

старший викладач Недощак В.С.

Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь

ОПТИМІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ТРЕНУВАЛЬНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ ДЕСЯТИБОРЦЯ

Зростання працездатності і майстерності спортсменів в значній мірі визначаються тренувальними навантаженнями, що викликають в організмі функціональні зрушення. Тому тренувальні навантаження і служать одним з основних параметрів управління процесом становлення спортивної майстерності.

Не буде перебільшенням сказати, що немає іншого вигляду спорту, в якому б поєднувалися настільки багато чисельні і різнохарактерні види навантажень, як в легкоатлетичному десятиборстві. Включаючи десять різних видів вправ, що відрізняються структурою, характером енергозабезпечення, тривалістю і силою дії, вони пред'являють до систем організму спортсмена надзвичайно високі вимоги.

Кожен вид (вправа) десятиборства окремо вимагає для свого вдосконалення щонайширшого круга засобів і методів, що ускладнює управління тренувальним процесом. За нашими даними кваліфіковані багатоборці використовують в своїй підготовці від 300 до 400 різних вправ.

Відомо, що для полегшення планерування і аналізу тренувальних навантажень, їх необхідно упорядкувати (класифікувати) за певними ознаками (принципами).

Проте, до теперішнього часу структура використання тренувальних навантажень десятиборців в річному циклі, закономірності вживання тренувальних засобів на різних етапах річного циклу і в багатолітній підготовці досліджені недостатньо. Більшість рекомендацій відносно вживання тренувальних навантажень в багатоборстві, що зустрічаються в літературі, засновані переважно на емпіричних даних, тобто на особистому практичному досвіді спортсменів, тренерів, і лише незначна частина з них підкріплена експериментальними науковими даними.

Відомо, що за якістю відтворення заданих параметрів руху (силових, просторових, часових), можна з високою вірогідністю судити не тільки про ступінь засвоєння заданої вправи, а й про рівень готовності спортсмена до виконання специфічних тренувальних або змагальних навантажень. Строкову, найбільш повну та об'єктивну інформацію про відтворювальну дію можна отримати за допомогою технічних засобів (Ратов Т.П., Фарфель Б.С., 1972, 1975). У десятиборців, які освоюють численні та різнорідні за характером вправи, наявність такої інформації дозволило б оптимізувати управління процесом навчання.

У наших дослідженнях отримання інформації про виконувану дію здійснювалося за допомогою пристрою – приладу для розвитку та вимірювання сили стопи (Терещенко В.І., Канішевський С.М., 1986). Реєструвалися дані про абсолютні величини зусиль, що розвиваються, їх характер, залежно від часу; зазначалася зміна рівня сили в часі, в тому числі і під впливом тренувальних навантажень; фіксувалися дані про здатність піддослідних відтворювати задані зусилля або диференціювати їх залежно від стану; проводилися спостереження за пороговою чутливістю рухового аналізатора, в тому числі і на стані безпосередньої підготовки до змагань.

В експериментах зі спортсменами-десятиборцями 1 розряду і КМС моделювання структури характерні для взаємодії з опорою в різних вправах багатоборства: зусилля лівої ноги у фіналі при штовханні ядра, зусилля лівої ноги у фіналі при метанні диска, зусилля поштовхової ноги в стрибку в довжину і стрибку у висоту.

Для об’єктивізації даних застосували також загально прийняті педагогічні тести:

- біг 30 м сходу;

- стрибок у довжину з місця;

- метання ядра (вага – 7,257 кг) через голову назад;

- метання ядра знизу вперед.

Дані оброблялися методом математичної статистики. Дослідження дозволили виділити ряд параметрів руху, які зазнають найбільших змін під впливом різних завдань. У свою чергу зазначено, що ці параметри мають певну варіативність, величина якої може характеризувати ступінь засвоєння завдання.

Істотно підвищується точність виконання рухових завдань в умовах, коли випробовувані використовують зорову інформацію про результат виконуваної дії. Так, при дослідженні зусиль, які розвиваються випробуванням в русі характерному для роботи поштовхової ноги в стрибку у висоту, точність відтворення заданих параметрів досягла надзвичайно високих величин – ± 0,014 с (при Р – 0,05).

Відзначено, що стан особи, що займається істотно впливає на відтворення заданих параметрів. Так, після тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток швидкісних якостей, реєструється різке зниження відтворення заданого руху. Мабуть стандартне навантаження виявилося невідповідним для даного контингенту досліджуваних. Поступове зниження навантаження в наступних експериментах дозволило визначити їх оптимальний обсяг і інтенсивність, що дозволили відтворити задані параметри руху.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що за даними біодинамічної структури відштовхування можна простежити за якістю засвоєння даної вправи. При повторних відтвореннях заданого зусилля, характер варіативності параметрів може бути поєднаний зі станом спортсмена, що дозволяє вносити своєчасні корекції в тренувальний процес, оптимізуючи його управління.