Необхідність переосмислення існуючих підходів для об’єктивного оцінювання міждисциплінарних знань та вмінь

Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

к.т.н., проф. РАЕ, Козубцов І.М., Козубцова Л.С.

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Необхідність переосмислення існуючих підходів для об’єктивного оцінювання міждисциплінарних знань та вмінь

Постановка проблеми та зв’язок її з важливими науковими завданнями. Як оцінювати роботу студентів та курсантів під час проведення інтерактивних уроків, як підтвердити, що вони справді набули необхідні знання, уміння і навички, чи сформували у себе значущі для сучасного життя цінності та компетентність. З цими важливими проблемними питаннями, як з перепоною на шляху педагогічної діяльності зустрічається кожен молодий педагог. Ці важливі питання спонукають педагогів до застосування інтерактивних технологій, переосмислення критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів та курсантів. Перед викладачем виникає складне риторичне питання, як об’єктивно оцінити знання та вміння на заняттях навчаючих. Це питання досі лишається не вирішеним. В статті висвітлюється основний результат дисертаційного дослідження, націлений на вирішення проблем професійної підготовки вчених, що проводиться в рамках наукових програм: Національної доктрини розвитку освіти в Україні; основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009–2013 р.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Впроваджена Болонська рейтингова система оцінювання (РСО) [1] не об’єктивно і не всебічно оцінює інтерактивні методи навчання [2].

В табл. 1 в наочній формі порівнюються системи оцінювання навчальних досягнень студентів вітчизняних вищих навчальних закладів (ВНЗ) за матеріалами [3].

Таблиця 1

Порівняльна таблиця систем оцінювання навчальних досягнень студентів вітчизняних ВНЗ

4-бальна шкала	ECTS	Відповідність балів за 100-бальною шкалою 4-бальній і ECTS
4-бальна шкала	ECTS	НУВГП	КНЕУ	НУ “ЛП”	КНУ ім. Т. Шевченка
Відмінно	A	90-100	85-100	88-100	90-100
Добре	B	82-89	80	80-87	85-89
Добре	C	74-81	65-75	71-79	75-84
Задовільно	D	64-73	60	61-70	65-74
Задовільно	E	60-63	50-55	50-60	60-64
Незадовільно	FX	35-59	30-45	26-49	35-59
Незадовільно	F	0-34	0-25	0-25	1-34

Як видно, існує значна розбіжність у відповідності балів за 100-бальною шкалою, 4-бальною і системою ECTS. Це явище породжує хаос в оцінюванні, а отже, порушує принцип єдності вимірювання та оцінювання.

Таким чином, виникає одне зі складових наукових завдань дисертаційного дослідження – розробка математичного апарату моделі єдиної системи діагностування знань, умінь та навичок навчаючих. Цьому питанню і буде присвячено підрозділ дисертаційного дослідження.

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення проблеми необхідності переосмислення існуючих підходів для об’єктивного оцінювання міждисциплінарних знань та вмінь.

Основний матеріал дослідження. Одиницею вимірювання трудомісткості навчального навантаження (обсяг змісту програми підготовки), який зможе засвоїти середній студент ВНЗ за 36 годин навчальної роботи, є ECTS-кредит. Трудомісткість включає час, витрачений на відвідування аудиторних занять, проходження практики, самостійну роботу, тощо. Очевидно, у досвідченого педагога виникає питання, а чи в змозі студент працювати в такому режимі. Європейська система оцінювання успішності засвоєння студентом кредитних модулів ECTS передбачає семибальну шкалу (A, B, C, D, E, FX, F) та подвійне (описове та статистичне) визначення цих оцінок. Рекомендоване переведення результатів оцінювання навчальних досягнень курсантів та студентів у національну шкалу та шкалу ECTS розглянуто в [4, 5]. Як бачимо, система в значній мірі морально та психологічно пригнічує навчаючих шляхом розподілу їх по осі рейтингу, підкреслюючи розумові здібності та вади навчаючих. Однак перш ніж розробляти критерії і способи оцінювання, очевидним є вибір інформаційного режиму навчального заняття, тобто такого рівня змістовного наповнення заняття матеріалом, при якому відсутнє перенавантаження навчаючих. Доречно застосувати для вимірювання трудомісткості та кількості навчального матеріалу за допомогою інформаційно-смислових елементів тексту (ІСЕТ) [6]. За допомогою ІСЕТ легко визначити кількості нових знань та умінь для формування в навчально-виховному процесі науково-педагогічних знань та вмінь.

В роботах, що направлені на удосконалення РСО успішності курсантів ВНЗ в рамках Болонського процесу, не приділено належної уваги визначенню: кількості нових знань та умінь для формування в навчально-виховному процесі науково-педагогічних знань; (вимірюванню) трудомісткості навчального навантаження.

Основні недоліки існуючого висхідного підходу до побудови РСО з дисципліни (див. рис. 1) є: відсутність єдиної концептуальної моделі застосування РСО; не зрозумілість для курсантів, студентів, викладачів кафедри критеріїв оцінювання; необґрунтованість ступеня диференціації оцінок; складність статистичного оброблення результатів оцінювання.

Рис. 1. Алгоритм висхідного підходу побудови РСО з дисципліни

Один з напрямків удосконалення РСО успішності курсантів в рамках Болонського процесу представлений на рис. 2 і нагадує алгоритм порядку виконання операцій викладачем при складанні РСО. Необґрунтованим є визначення вагових та максимальних балів контрольних заходів. Результатом є наочність, наведена в табл. 1.

Рис. 2. Напрямок удосконалення РСО успішності курсантів

в рамках Болонського процесу

Розглянемо причину породження проблем. Проаналізуємо документ [4], де не визначено єдиний порядок визначення вагових та максимальних балів контрольних заходів. Не надано методичні рекомендації щодо розробки та застосування РСО успішності студентів [6]. Розглянувши наведені розрахункові формули, стає зрозумілим необґрунтованість та не об’єктивність оцінювання знань та умінь. В цьому і полягає виникнення проблеми. Так, наприклад, при максимальній чисельності групи не більше 25 осіб (встановлено, що на одному занятті обпитуються не більше 7 осіб), в середньому кожний отримує по 2 оцінки на заняттях.

Другим проблемним питанням є нерозуміння викладачами ВНЗ виконання вимог навчального відділу щодо забезпечення рекомендованого відсоткового розподілу студентів за оцінками. Рекомендований та реальний відсотковий розподіл студентів за оцінками наведено в табл. 2.

Розподіл балів за різними шкалами оцінювання ECTS знань за рекомендованим та реальним відсотковим розподілом студентів за оцінками наочно демонструється на рис. 3.

Таблиця 2.

Аналіз відповідності систем оцінювання вітчизняних навчальних закладів

нормальному розподілу

ECTS	Діапазони позитивних оцінок			Частка оцінки у загальній сумі позитивних балів
ECTS	НУВГП	НУ “ЛП”	КНУ	НУВГП	НУ “ЛП”	КНУ	ECTS
A	11	13	11	26,8	25,5	26,8	10
B	8	8	5	19,5	15,7	12,2	25
C	8	9	10	19,5	17,6	24,4	30
D	10	10	10	24,4	19,6	24,4	25
E	4	11	5	9,8	21,6	12,2	10
Разом	41	51	41	100	100	100	100

Це явище породжено нерозумінням викладачами фізичного змісту цього рекомендованого розподілу оцінок [7]. Якщо у ВНЗ не здійснювати професійний відбір студентів (особливо це стосується курсантів), то за умови ймовірності навчальну групу сформують зі студентів, які навчатимуться та отримуватимуть оцінки, що розподілені за нормальним законом. Річ в тому, що він відповідає нормальному розподілу здатності людей на планеті засвоювати та відтворювати знання, зволікаючи їх з довготривалої пам’яті.

Рис. 3. Рекомендований та реальний відсотковий розподіл студентів за оцінками

При розробці нового підходу до оцінювання знань необхідно сформулювати головні завдання і показати навчаючим, як вони можуть досягти мети уроку; визначити найкращих за результатами оцінок учнів; стимулювати мотивацію учнів до навчання та отримання знань; визначити рівень здібностей учнів; з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні або «перенавчанні»; поставити оцінки.

Висновки з даного дослідження. Отже, можна зробити наступні висновки:

існує багато різноманітних пропозицій як загального, так і предметно-орієнтованого характеру щодо оцінювання знань студентів;

система ЕСТS повинна забезпечувати закладам єдність та сумісність оцінок;

оскільки шкала оцінювання ЕСТS представляє інформацію, необхідну для перерахунку оцінки студентів з однієї національної системи в іншу, а не заміну змісту її, то, як наслідок, курсанти (студенти) на заняттях не розуміють тлумачення природи та зв’язку з національною системою оцінювання;

взагалі не висвітлено у науково-педагогічній літературі питання вибору обґрунтованих коефіцієнтів вагомості для оцінювання успішності студентів.

Таким чином, удосконалення РСО в контексті Болонського процесу полягає у обґрунтуваному виборі коефіцієнтів вагомості для оцінювання успішності студентів, що забезпечить об’єктивність, ясність процесу виставлення оцінок викладачами ВНЗ в межах національної шкали оцінювання. Зміст програми підготовки вчених до науково-педагогічної діяльності у ВНЗ [8] повинен враховувати ці рекомендації. В сукупності все це буде сприяти позитивному підвищенню ефективності підготовки НПНК в запропонованій освітній моделі підготовки педагогів-вчених в нерозривному контексті науки та освіти [9] в аспірантурі (ад’юнктурі).

Література

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – К.: Освіта, 2004. – 384 с.

2. Костюкевич Р.М. Українські міфи про Болонський процес / Матеріали IX Міжнародної науково-методичної конференції "Проблеми управління якістю підготовки фахівців в умовах інтеграції в міжнародний освітній простір". – Рівне, 2009. с. 242-249.

3. Ковальов С.В., Костюкевич Р.М., Валюх А.М. Методи оцінювання навчальних досягнень студентів / Матеріали VІІІ всеукраїнської науково-методичної конференції "Кредитно-модульна система підготовки фахівців для ринкової економіки: стан, проблеми та перспективи". – Рівне, НУВГП, 2007. – С.15-29.

4. Європейська кредитно-трансферна система (ЕСТS). [Електронний ресурс] // Європейська комісія. Довідник для користувачів ЕСТS. – Режим доступу URL: http://www.nau.edu.ua/uk/EduProcess/Bologna/ECTS.

5. Методичні рекомендації щодо розробки та застосування рейтингових систем оцінювання успішності студентів, ухвалених Методичною радою НТУУ “КПІ” Протокол № 8 від 27.04.06 р.

6. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: кн. для вчителів. – К.: Рад. шк., 1989. – 204 с.

7. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведения: Пер. с англ. М.: Мир,1988. – 248 с. – ISBN 5-03-001258-3.

8. Козубцов И.Н. Содержание программы подготовки ученых к научно-педагогической деятельности в высшем учебном заведении. [Электронный ресурс] // Научный электронный архив академии естествознания. – Режим доступа URL: http://www.econf.rae.ru/pdf/2011/10/636.pdf.

9. Козубцов И.Н., Козубцова Л.С., Козубцов Н.К. Образовательная модель подготовки педагога-ученого в неразрывном контексте науки и образовании.[Электронный ресурс] // Научный электронный архив академии естествознания. – Режим доступа URL: http://www.econf.rae.ru/pdf/2011/02/70.pdf.