К. пед. н. Ярощук Л. Г.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ

ДО НАВЧАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ВАЖЛИВА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Відповідальність – вольова якість, яка передусім пов’язана з моральними цінностями особистості. Суттєвими ознаками цієї якості є точність, пунктуальність, виконання своїх обов’язків і готовність відповідати за наслідки своїх дій. Найбільшої актуальності формування відповідальності набуває з моменту приходу дитини до школи.

Проблема відповідальності – багатоаспектна, вона досліджувалась ученими-філософами (Платон, Аристотель, Г. С. Сковорода, О. Г. Спіркін та ін.), педагогами (Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та ін.), психологами (І. Д. Бех, Н. А. Басюк, С. Я. Лайзане, Н. Г. Лусканова та ін.).

Розглянемо, як тлумачить довідкова психолого-педагогічна література це поняття. У «Психологічній енциклопедії» відповідальність – внутрішня саморегуляція і самодетермінація зрілої особистості, опосередкована ціннісними орієнтаціями, яка виявляється в усвідомленні людиною причин здійснюваних вчинків і їх наслідків та в контролі своєї здатності бути причиною змін у навколишньому світі і власному житті. Найбільше вивчена відповідальність у зарубіжній психології, де її розглядали не як цілісне явище, а лише в окремих формах її прояву. Зокрема, значну увагу приділяли дослідженню соціальної відповідальності як схильності людини поводитись відповідно до інтересів інших людей і соціальних груп, дотримуватися прийнятих норм і виконувати вибрані рольові обов'язки. При вивченні особливостей прийняття на себе відповідальність за активні дії в різних соціальних ситуаціях був відкритий і досліджений феномен «дифузії відповідальності», який виявляється в різкому зниженні активності виконання необхідних дій у присутності інших людей. Найбільш різнобічне і найповніше явище відповідальності досліджено в екзистенціальній психології. Деякі психологи (А. Петровський та ін.) найчастіше розглядають відповідальність як рису особистості, яка формується в спільній діяльності з іншими людьми шляхом засвоєння соціальних цінностей, норм і правил поведінки. В. особистості перед суспільством визначають через свідоме дотримання нею моральних принципів і прийнятих правових норм [9, с. 60–61].

В «Енциклопедії освіти» відповідальність особистості – це усвідомлена необхідність співвіднесення власної поведінки із суспільними нормами та установками. Відповідальність особистості є характеристикою будь-яких відносин, в яких перебувають люди, і стосується різних аспектів їхньої діяльності, визначаючи її спрямованість. Виявляється у свідомості, характері, почуттях, різних формах просоціальної поведінки і свободі вибору. Тісно пов'язана зі знанням об'єктивних законів розвитку суспільства, рівнем освіти і культури. Ґрунтується на ставленні: до об’єкта діяльності (позитивне, зацікавлене) – особливо у роботі з людьми; до самої діяльності (як людина її виконує – зацікавлено, формально – неформально, байдуже тощо); до результату діяльності (заради чого? Позитивний результат сприяє посиленню впевненості у своїх можливостях, негативний – розчаруванню).

Як соціальну якість відповідальність особистості розкривають педагоги А. Макаренко (як таку, що формується шляхом включення особистості до системи відповідальних залежностей), В. Сухомлинський (як здатність особистості формулювати обов'язки, виконувати їх, здійснювати самооцінку і контроль шляхом включення в суспільно-корисну, пізнавальну і трудову діяльність, через які набувається морально-трудовий досвід, утверджуються переконання, соціалізуються вчинки, розвивається сприйнятливість слова і прикладу). Як якість особистості, що розкривається у контексті із самостійністю, ініціативністю, старанністю, пунктуальністю, цілеспрямованістю, і як психологічний стан, установку, що супроводжується емоційними переживаннями неспокою, тривоги, турботи, відповідальність особистості розкриває М. Левківський. Як смислове утворення особистості, та її цілісну якість, в якій інтегровані духовні, соціально-психологічні та психофізичні функції, що забезпечують розвиток особистості як суб'єкта відповідальної поведінки, який реалізує необхідне й інтенційне, тлумачить відповідальність особистості М. Савчин [6, с. 106–107].

В «Енциклопедії батьківства» відповідальність – риса особистості, що передбачає необхідність виконувати вимоги, які пред'являє суспільство. Відповідальність – важлива моральна якість особистості. Відповідальним є той, хто розуміє свій обов'язок за будь-яких обставин, хто чесно трудиться в міру своїх сил та можливостей, хто бере на себе провину за вчинені помилки.

Батьки повинні виховувати відповідальність з раннього дитинства. Необхідно звертати увагу на те, як дитина виконує доручену їй справу (чи вчасно і чи до кінця), привчати аналізувати свою поведінку. У школяра відповідальність повинна стати стійкою рисою, що характеризує рівень його моральної вихованості. Відповідальність тісно пов'язана з такими вольовими якостями особистості, як дисциплінованість, наполегливість, організованість, вимогливість до себе та інших. Виховуючи у дітей відповідальність, батьки повинні особливу увагу звертати на формування їх інтересу до навчання, дорученої справи. З цією метою слід займатися разом з ними різноманітною роботою, організовувати спільні ігри, читання цікавих матеріалів. Діти повинні повірити у власні сили, в можливість виконання дорученої справи. Успішному вихованню відповідальності сприяє моральна атмосфера сімейного життя, надання дітям вчасної допомоги, зацікавленість у їх справах в школі й вдома, авторитет і особистий приклад батьків [5, с. 38–39].

У молодших школярів відповідальність тісно пов’язана з адаптацією та готовністю до школи, адже змінюється соціальне оточення, нові умови навчання й виховання ставлять вищі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до рівня сформованості в дітей навчальних знань, умінь, навичок. Основними факторами, які впливають на адаптацію є:нові умови навчання, зміна соціального статусу в класному колективі, збільшення навчального навантаження, фізіологічні зміни, психологічні новоутворення. За методикою О. Проскури та Р. Овчарової можна з’ясувати рівень готовності дитини до шкільного навчання [2].

Крім того, поняття «відповідальність» в учнів початкової школи нерозривне з поняттям «мотиви учіння», які можна визначити за допомогою методики, автором якої є М. Гінзбург. Розглянемо її детальніше. Автор пропонує використовувати для цього шість карток із схематичним зображенням фігур.

Експериментатор звертається до дитини: «Зараз я прочитаю тобі розповідь. Послухай.

Хлопчики (дівчатка) розмовляли про школу. Перший хлопчик сказав: "Я ходжу до школи, тому що мене мама примушує. Якби не мама, я б у школу не ходив ". На стіл перед дитиною викладається картка № 1 (зовнішній мотив).

Другий хлопчик сказав: "Я ходжу до школи тому, що мені подобається вчитися ". Викладається картка № 2 (навчальний мотив).

Третій хлопчик сказав: "Я ходжу до школи, тому що там весело і багато дітей, з якими можна гратися ". Викладається картка № З (ігровий мотив).

Четвертий хлопчик сказав: "Я ходжу до школи тому, що хочу бути дорослим. Коли я в школі, я почуваюся дорослим, а до школи я був маленьким". Викладається картка № 4 (позитивний мотив).

П'ятий хлопчик сказав: "Я ходжу до школи тому, що потрібно вчитися. Без навчання ніякої справи не зробиш, а вивчишся – і можеш стати, ким захочеш". Викладається картка № 5 (соціальний мотив).

Шостий хлопчик сказав: "Я ходжу до школи тому, що одержую там хороші бали ". Викладається картка № 6 (мотив одержання балу).

А тепер подумай і дай відповідь:

Хто з них, по-твоєму, має рацію? Чому?

З ким із них ти хотів би разом гратися? Чому?

З ким із них ти хотів би разом учитися? Чому?»

Дитина послідовно здійснює три вибори, при цьому вказує на відповідну картинку і пояснює її. Якщо пояснення дитини не досить чіткі, їй ставлять контрольне запитання: «А що цей хлопчик сказав?»

Інтерпретування результатів

Вибір дитини фіксується у протоколі проміжного результату, і за номерами вибраних карток складається загальна думка про мотиви навчання.

Картка № 1: жіноча постать, що схилилася вперед із вказівним жестом; перед нею дитина з портфелем у руках (зовнішній мотив).

Картка № 2: постать дитини, що сидить за партою (навчальний мотив). Картка № 3: постаті двох хлопців, що грають у м'яч (ігровий мотив).

Картка № 4: постать дитини, що мріє стати дорослою (позиційний мотив).

Картка № 5: постать дитини із портфелем, яка впевнена, що потрібно вчитися, щоб можна було вибрати професію (соціальний мотив).

Картка № 6: постать дитини, яка сидить за партою і підіймає руку, щоб відповісти на запитання вчителя і отримати хороші бали (мотив одержання балу) [1].

Ще С. Я. Лайзане переконливо довела, що відповідальність у молодшому шкільному віці проявляється передусім в ігровій діяльності, на другому місці – у праці і лише на третьому – у навчальній діяльності [7, с. 60–68]. Гра – не просто улюблене заняття дітей, це провідний вид діяльності шестирічної дитини. Саме у грі формуються основні новоутворення, що готують перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку [4, с. 155].

Великим є значення ігрової діяльності в розвитку мотиваційної сфери дитини, свідомого бажання вчитися та відповідальності.

Н. А. Басюк стверджує, що формування почуття відповідальності молодших школярів відбувається на базі особистісних новоутворень, що виникають. Основними серед них є: узагальнення і усвідомлення переживань, виникнення логіки почуттів, внутрішній план дій, рефлексія, довільність психічних процесів і функцій, виникнення відносно стійких форм поведінки і діяльності, активне формування самооцінки як компонента самосвідомості [3, с. 13].

Для вивчення рівня відповідальності у молодших школярів використовують метод опитування, наприклад: поясни, як ти розумієш відповідальність; якого б учня ти назвав відповідальним; назви найбільш безвідповідальних дітей у класі, чому? тощо. Учитель може зробити висновок про розуміння учнями поняття «відповідальність».

Можна скористатися і методиками вивчення відповідальності, розробленими М. В. Матюхіною та С. Г. Яриковою «Самооцінка вольових якостей», «Завдання з п’ятниці на понеділок» тощо [8]. Вони дозволяють визначити рівень оцінки власної відповідальності учня, вивчити реальний прояв відповідальності до навчальної діяльності.

Отже, формування відповідального ставлення до навчання у молодших школярів завжди займало важливе місце у педагогіці та психології. Варто пам’ятати вчителю початкової школи та родині про те, що відповідальність тісно пов’язана з адаптацією дитини до школи та мотивацією до навчання.

Література

1. Авер'янов В. Діагностика готовності дітей до школи [Електронний ресурс] : навч.-метод. посіб / В. Авер'янов, А. Козленко, Т. Лисянська ; за ред. проф. Т. М. Лисянської. – 80 Min / 700MB. – К. : СПД Авер'янов В. П. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. вимоги : Windows / NT / 2000 / ХР ;Pentium, RAM 32 Vd, SVGA, CD ROM. – Назва з контейнера.

2. Адаптація дітей у 1, 5, 10 класах / упоряд. Т. Червонна. – К. : Шк. світ, 2008. – С. 26–29

3. Басюк Н. А. Виховання почуття відповідальності в молодших школярів. Сходинки до відповідальності : навч.-метод. посіб. / Наталія Анатоліївна Басюк / за ред. проф. Левківського М. В. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

4. Браілко Т. Б. Особливості мислення молодших школярів / Тетяна Борисівна Браілко. – Х. : Вид-во «Ранок», 2010. – 176 с.

5. Енциклопедія батьківства : посібник з сімейного виховання / [авт. кол. за заг. ред. Є. І. Коваленко, С. В. Кириленко]. – К. : КНТ, 2008. – С. 38–39.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 106–107.

7. Лайзане С. Я. Диагностика уровня развития воли и внимания детей. Диагностика интеллектуального развития учащихся / София Язеповна Лайзане. – Рига, 1980. – С. 60–68.

8. Матюхина В. В. Изучение и формирование мотивации учения у младших школьников : учеб. пособ. / Маргарита Викторовна Матюхина. – Волгоград : ВГПИ, 1983. – 72 с.

9. Психологічна енциклопедія / [авт.-упор. О. М. Степанов]. – К. : «Академвидав», 2006. – С. 60–61.