Педагогічні науки

Пасічник О.О.

Хмельницький національний університет, Україна

Специфіка та принципи використання навчальних тренінгів у процесі підготовки фахівців соціальної сфери у вищих навчальних закладах

На сьогоднішній день значна кількість науковців (І. Дичківська, М. Лазарєв, М. Яковенко, І. Мельничук та інші) схиляються до думки, що одним із найбільш перспективних напрямів організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є використання інтерактивних педагогічних технологій, які ґрунтуються на інтенсивному підході, мають практичну спрямованість, виховують у майбутніх фахівців бажання до самопізнання. Чільне місце серед них посідає навчальний тренінг. У педагогічному словнику [3, с. 357] наукова дефініція «тренінг» розглядається як форма інтерактивного навчання, метою якого є розвиток міжособистісної та професійної поведінки.

Проведений нами аналіз науково-педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що навчальний тренінг має свої особливості і визначається науковцями як активна навчальна діяльність студентів під час здійснення якої майбутні фахівці виконують тренінгові вправи, адаптовані до майбутньої професійної діяльності під керівництвом викладача-тренера на основі спеціально підготовлених інструктивно-методичних матеріалів, які відповідають сучасним вимогам до професійної діяльності [1, с. 12]. Тобто, суть роботи в навчальній тренінгові групі полягає у тому, що завдяки спеціально змодельованим навчальним ситуаціям студент має можливість застосувати свої знання на практиці, реалізувати свої можливості у різноманітних ситуаціях взаємодії, формувати певні комунікативні уміння.

Досягнення зазначених цілей відбувається шляхом дотримання певних, попередньо узгоджених із групою, принципів серед яких І. Вачков [2] та В. Федорчук [5] виділяють такі загальноприйняті, як:

- принцип «тут і тепер», який орієнтує учасників тренінгу на те, щоб предметом їхнього аналізу були лише ті процеси, дії, почуття, думки, які відбуваються в групі у конкретний момент. За винятком певних ситуацій студентам забороняються проекції на минуле чи майбутнє;

- принцип «щирості та відкритості» полягає в тому, щоб не обманювати, а бути відвертим у своїх висловлюваннях. Від ступеня відкритості кожного із учасників залежить ефективність роботи групи в цілому;

- принцип «Я» полягає в тому, що учасники тренінгу повинні бути зосереджені на процесах самопізнання, самоаналізу та рефлексії. Реалізація цього принципу потребує використання відповідних мовних засобів для висловлення власних думок, оціночних суджень. Так, забороняється використання висловлювань на кшталт: «ми вважаємо…», «мої друзі схильні до думки…» тощо. Натомість, передбачається персоніфікація висловлювань: «я думаю…», «я переконаний…», за допомогою яких студенти вчаться брати відповідальність на себе і сприймати себе такими, якими вони є.

- принцип активності слугує нормою поведінки під час тренінгу, оскільки більшість вправ орієнтовані на безпосередню участь усіх членів групи. Це основний принцип тренінгу, так як кожен засвоює нове тільки шляхом власних активних зусиль.

- принцип конфіденційності – природна етична потреба, яка є необхідною умовою створення атмосфери психологічної безпеки та саморозкриття.

Н. Хрящева доповнює зазначений перелік такими принципами:

- принцип дослідницької (творчої) позиції, що передбачає створення креативного середовища тренінгу; учасники групи усвідомлюють, виявляють, відкривають ідеї, закономірності, уже відомі науці, а також, що особливо важливо, власні ресурси, можливості, особливості;

- принцип об’єктивації (усвідомлення) поведінки, універсальним засобом якого є зворотний зв’язок;

- принцип партнерського (суб’єкт-суб’єктного) спілкування, коли враховуються інтереси всіх учасників взаємодії і створюються умови атмосфери безпеки, довіри, відкритості, що дає змогу учасникам групи експериментувати зі своєю поведінкою, не боячись помилок.

У процесі дослідження ми дійшли до розуміння того, що проведення навчального тренінгу має свою специфіку, а це вносить певні корективи як до його змісту, так і принципів проведення. Професія соціального педагога передбачає не просто розвиток особистісних та професійних якостей, які є двома взаємозалежними процесами. У нашому випадку особистісний розвиток стає підґрунтям для професійного. Тому навчальні тренінги, окрім зазначених принципів, повинні базуватися на принципі професійної спрямованості, суть якого полягає в тому, що тільки особистість, спроможна до саморозвитку та самореалізації, здатна професійно допомагати іншим людям у подоланні їхніх проблем та кризових станів. Розвиток комунікативних умінь майбутніх соціальних педагогів повинен відбуватися у контексті перспектив професійного росту, дуже важливо, щоб кожен учасник тренінгу міг перенести отриманий досвід у практичну професійну площину.

Крім того, застосування засобів навчальних тренінгів у процесі підготовки фахівців соціальної сфери має на меті інтенсифікувати навчальний процес, тобто забезпечити високу якість засвоєння студентами значного обсягу інформації за відносно короткий період, та зменшення строку формування необхідних професійних комунікативних умінь без збільшення тривалості навчання. Відповідно, ще одним важливим принципом під час проведення навчальних тренінгів ми вважаємо принцип інтенсивності. На нашу думку, він реалізується шляхом активного використання різноманітних методичних прийомів та повного занурення у навчальну діяльність як у прототип майбутньої професійної діяльності.

З метою усвідомлення та подолання комунікативних проблем студентам важливо навчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші. Тобто, мова йде про принцип зворотного зв’язку та самоаналізу. Під час його реалізації ефективним є використання вправ та питань, які розраховані на те, щоб кожен учасник тренінгових занять розповів про свої проблеми у спілкуванні та способи їх подолання. Відповідно, людина отримує інформацію про те, як вона сприймається групою, наскільки це співпадає з її власним уявленням про себе. Основний акцент тут робиться на самооцінці, самоконтролі, соціальній зрілості, допомозі з боку інших учасників. Однією із найважливіших передумов при створенні умов для адекватного самоаналізу є специфічна форма особистісного зворотного зв’язку [4, с.123]. Завдяки цьому студент може коригувати свою поведінку, замінюючи невдалі способи спілкування на більш ефективні, розвиває рефлексію щодо власних способів дій та психологічної готовності до виконання професійних задач. Часто це супроводжується конфронтацією поглядів, думок, позицій учасників тренінгу, що не варто сприймати як негативне чи конфліктне явище, а радше як емоційно забарвлений засіб вдосконалення комунікативних умінь.

Отже, дотримання указаних принципів під час організації та проведення тренінгів дасть змогу мобілізувати інтелектуальний і аналітичний потенціал студентів, сприятиме їх ефективній взаємодії з метою формування та розвитку комунікативних умінь.

Література:

1. Бондарєва Л.І. Навчальний тренінг як засіб професійної підготовки майбутніх менеджерів організації в економічних університетах : автореф. дис. канд.. пед. наук. 13.00.04 / Л.І. Бондарєва. – Київ, 2006. – 23 с.

2. Вачков, И.В. Основы технологии группового тренинга: Учеб. пособие / И.В. Вачков. – М.: Издательство «Ось-89», 1999. – 176с.

3. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Словарь по педагогике. – Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательський центр «МарТ», 2005. – 448с.

4. Петровская, Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга [Текст] / Л.А.Петровская.- М.: Изд-во МГУ, 1982. - 168с.

5. Федорчук, В.М. Соціально-психологічний тренінг «Розвиток комунікативної компетентності викладача»: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003. – 240с.