Право/ 3. Охорона авторського права

к.ю.н., Панькевич В.М., Вербська М.О.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми захисту авторського права в Україні

На сьогоднішній день в Україні на державному рівні проголошено стратегічний курс, який спрямований на формування інтелектуально орієнтованої економіки, зокрема, збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг. Даний напрямок сприятиме підвищенню ролі авторського права як галузі, що забезпечить правову охорону результатів творчої діяльності.

Охорона та захист авторського права, на сучасному етапі, відіграє важливе значення, оскільки це пов’язано з тим, що ринкова економіка дає широкі можливості для розвитку правовідносин у сфері творчої діяльності і як наслідок спостерігається широкий розмах посягань на авторське право. Приймаючи до уваги, що новації складають вагому частину людського життя, новітні технології практично стали вигідним товаром.

Актуальність даної теми обумовлено тим, що авторське право є одним із визначальних факторів сприйняття кожної держави, як високо цивілізованої не тільки на папері, але і у реальному житті. Адже авторське право, це одне з прав, яке є досить важливим для кожної держави, і зокрема для України. Належне забезпечення, передбачення актуальних правових норм відповідно до сучасних умов життя і захист авторського права, дозволяє успішно співпрацювати з розвинутими країнами світу в таких сферах суспільного життя як: політичний, економічний та культурний.

Метою статті є дослідження деяких проблем, пов’язаних із захистом авторського права в Україні та винайденням шляхів для їх подолання.

Дослідженням проблем захисту авторського права в різні періоди займалися такі видатні вчені, як: Рудник Т.В., Штефан О., Різник Ю.С., Чернецький І.Є., Фучеджі В.Д., Ганеліна К.І. та інші.

За період набуття незалежності в Україні було прийнято низку законодавчих актів, присвячених праву інтелектуальної власності: основним спеціальним законом у цій сфері є Закон України «Про авторське право і суміжні права». Також питання охорони авторського права врегульовані статтями Книги ІV Цивільного кодексу України. Загальні засади захисту права інтелектуальної власності передбачені ч. 3 ст. 418 цього Кодексу, яка визначає, що таке право є непорушним. Кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності згідно ст. 16. Також Україна висловила згоду з Всесвітньою конвенцією про авторське право, Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. Таким чином, не дивлячись на спроби врегулювати питання захисту авторського права на законодавчому рівні, в Україні залишаються невирішеними багато проблем в цьому напрямку.

На сьогодні найпоширенішими порушеннями авторського права є правопорушення, пов’язані з незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне розповсюдження творів. Так, прикладом зазначених порушень авторського права є розміщення без отримання відповідного дозволу автора чи інших правовласників творів на Internet – сайтах для вільного (платного чи безплатного) доступу, оприлюднення творів у кафе, барах, ресторанах за плату чи такої ( без плати закладом роялті), завантаження твору або його частини в пам'ять мобільного телефону за плату або без такої.

До існуючих сталих проблем також можна віднести:

- великий рівень поширення злочинності щодо порушення авторського права. Порушенням прав автора твору вважаються: дії, що порушують немайнові і майнові права автора, піратство, плагіат та інші протиправні дії, що створюють загрозу порушення авторських прав. Найбільш небезпечними видами злочинів у цій сфері визнано піратство щодо комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів, баз даних, книг. Так, згідно з проведеним дослідженням компанією IDC, рівень піратства в Україні складає 84% (Згідно з даними міжнародної асоціації Business Software Alliance ця цифра досягає 91%), що є одним із найвищих у Європі, а втрати національної економіки від комп’ютерного піратства складають більше ніж 400 млн доларів на рік. У той же час середній світовий показник піратства складає 34%[2, c.75].

- правова невизначеність багатьох ключових понять або недостатнє їх відпрацювання. Наприклад, відсутнє законодавче визначення поняття твору та понять, що стосуються глобальної мережі Інтернет.

- відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку державних органів, своєчасних змін до законодавства призвели до негативних наслідків стосовно збору, розподілу та виплати авторської винагороди;

- відсутність дієвих механізмів захисту авторського права, зокрема належного рівня відповідальності [2, c.75]

- суперечливість законодавчих актів в сфері авторського права та ін.

Окремим видом неправомірної діяльності ( яка завдає величезних збитків), що проявляється у незаконному виготовленні та розповсюдженні контрафактних примірників об’єктів авторського права, є піратство та плагіат, які свідчать про недосконалість системи захисту авторського права в Україні[5, c.3]. Боротьба з піратством має значення як з політичної точки зору, так і з економічної. Щодо політичного характеру, то він полягає в звинуваченнях України у низькому рівні захисту авторського права з боку міжнародної спільноти. Поширеною в науковій літературі є думка, що комп’ютерні програми повинні захищатися не тільки авторським, а й патентним законодавством. Широкого поширення набули факти незаконного розповсюдження творів у мережі Інтернет, їх публічне сповіщення у громадських місцях, закладах торгівлі, харчування тощо. Що стосується плагіату, то судові справи про плагіат надзвичайно складні, оскільки довести сам факт плагіату непросто.

Право на захист авторського права реалізується через застосування конкретних способів захисту. Тому необхідно:

– узгодити норми Цивільного кодексу України і спеціального законодавства в сфері авторського права;

– визначити на законодавчому рівні ключові поняття авторського права;

– провести судову реформу;

– врахувати європейський досвід щодо захисту авторського права

- провести кодифікацію у сфері інтелектуальної власності.

На практиці автор немає можливостей для індивідуального управління створеними ним об’єктами авторського права, оскільки він не може вступати в контакт із кожною радіо- або телевізійною студією для того, щоб вести переговори про ліцензії або винагороду за використання його творів. І навпаки, нереально для кожної організації ефірного мовлення запитувати конкретний дозвіл від кожного автора на використання кожного його твору, охоронюваного авторським правом. Щорічно на телебаченні виконується в середньому 60000 музичних творів і, таким чином, дозвіл повинен бути отриманий від тисяч правовласників[3].

Практична нездійсненність індивідуального управління такою діяльністю як для авторів, так і для користувачів, призводить до необхідності створення Організації колективного управління, чия роль полягає в тому, щоб стати сполучною ланкою між користувачами та авторами в цих ключових галузях. Дана некомерційна організація надає правовласникам послуги зі збирання та розподілу винагороди, що належить їм за використання або відтворення відповідних об’єктів авторського права без згоди самих правовласників.

Крім того, чинним законодавством України передбачено дві форми захисту авторського права: юрисдикційна та неюрисдикційна. Перша форма захисту забезпечується за допомогою державних органів та реалізується в процесі кримінального і цивільного провадження, а також провадження по справах про адміністративні порушення у сфері авторського права. Досліджуючи особливості

цієї форми захисту, слід звернути увагу, що фахівці вказують на ряд недоліків матеріального та процесуального механізму її реалізації. Наприклад, нагальним є вироблення рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-правової охорони авторського права, уточнення складу об’єктів авторського права за цивільним законодавством України, тощо. Друга форма являє собою дії громадян та організацій по захисту авторських прав, які вони здійснюють самостійно, без доведення до державних або інших компетентних органів. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі як, наприклад, повідомлення порушника про існування авторських прав і пропонування вирішити суперечку шляхом переговорів[4].

Захист авторських прав, залежно від ступеня і характеру їхніх порушень, може передбачити цивільно – правову, адміністративну й кримінальну відповідальність, які регламентуються ЗУ « Про авторське та суміжні права» та іншими спеціальними законами і кодексами.

Отже, з огляду на наведене, можна зробити висновки, що належний захист авторського права в Україні гальмується через недосконалість законодавства та неналежну організацію здійснення правосуддя і контролю, недовіру суспільства до судової гілки влади. Тому сьогодні існує нагальна потреба в проведенні ґрунтовного та концептуального дослідження саме практичних аспектів проблеми охорони та захисту авторських прав, що надасть можливість адекватного, проблемам сучасності, вдосконалення механізму реалізації охорони та захисту авторських прав на національному та міжнародному рівнях.

Література:

1.Різник Ю.С. Актуальні проблеми захисту авторського права в Україні: - режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=674 (Міжнародні науково – практичні інтернет - конференції за різними юридичними напрямками);

2. Рудник Т.В. Деякі проблемні питання захисту авторського права в Україні/ Т.В. Рудник//Юридичний вісник. - №1(10) – 2009 – с.74 – 77

3.Чернецький І.Є. Проблеми регулювання авторських прав та суміжних прав в Україні: - режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=44634

4. Фучеджі В.Д., Ганеліна К.І. Правові аспекти охорони і захисту авторських прав: - режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/App/2009_37/app- 37_Fuchedzi _ V_D_& Ganelina_E_I _%2892-96%29.pdf

5.Штефан О. Дещо до питання про порушення у сфері авторського права/ О.Штефан// Теорія і практика інтелектуальної власності - №6 – 2009 – с.3 - 13