Заітова Румія Рафаелівна

Донбаська національна академія будівництва та архітектури

Корпоративна культура підприємств та її роль в економічному розвитку українських міст

На всіх етапах історичного розвитку України суттєвий вплив на економічне середовище та економічну культуру мали ті чи інші особливості національного буття, національного характеру, суспільної свідомості та психології українства. В успішно працюючих підприємствах існує власна корпоративна культура, додержання правил якої допомагає у досягненні позитивних результатів, адже у кожній великій корпорації існує цілий набір норм і «принципів гри», згідно з якими окремі групи визначають свою поведінку. При цьому носіями культур цих груп є окремі особистості, що виражають подібні інтереси.

Поняття «корпоративна культура» визначає систему формальних і неформальних принципів та правил внутрішнього життя підприємництва, обумовлених місією та стратегією розвитку, й може розглядатися як сукупність найважливіших положень діяльності підприємства, що знаходять своє відображення в соціальних нормах і цінностях організаційної структури, системи управління та кадрової політики. Корпоративна культура – це набір найважливіших припущень, прийнятих членами підприємства, які отримали відображення в цінностях, що заявляються підприємством та задають людям орієнтири їх поведінки та дій через символічні засоби. Отже, корпоративною культурою є звід правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, індивідуальних і групових інтересів, стилю керівництва, показників задоволеності працівників умовами праці, рівня взаємного співробітництва та сумісності працівників між собою і з організацією, перспектив розвитку, особливостей поведінки персоналу даної організаційної структури. Складовими зазначеного поняття вважаються: 1) прийнята система лідерства; 2) стилі дозволу конфліктів; 3) діюча система комунікації; 4) прийнята симвліка, гасла, герби та ритуали.

На корпоративну культуру впливають звички та вподобання окремих співробітників корпорації, їх потреби й інтереси, політичні погляди, професійні інтереси, моральні цінності, темперамент. Корпоративна культура відіграє винятково важливу роль. Багато компаній розповсюджують її, забезпечуючи тісні контакти між штаб-квартирою і філіями, між керівниками філій різних країн. Переміщення працівників з однієї країни в іншу розширює уявлення цих людей і підвищує їх відданість системі цінностей та цілям корпорації.

Національний характер є важливою складовою будь-якої національної культури, у тому числі й корпоративної, оскільки являє собою не cтільки сукупність психологічних явищ, скільки відображення буття та форм самоусвідомлення народу. З одного боку, розвиток національного характеру залежить від стану розвитку суспільства, держави, права, економічної культури, від можливостей людини реалізувати свої права і свободи. З іншого, здійснює суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток суспільства, у тому числі – на корпоративну культуру і корпоративну свідомість.

Досліджуючи вплив національного характеру українців на формування корпоративної культури, слід враховувати ту обставину, що для української культури є характерним надання пріоритету не формальному розуму, а нормам морального життя суспільства, базованим на принципах індивідуальності та людяності, гармонії з природою. Формування корпоративної культури передбачає засвоєння людиною, як акціонером та індивідуумом, певного мінімуму з системи загальних корпоративних норм та принципів внутрішньої культури (корпоративності) акціонерного товариства. У цьому контексті слід мати на увазі, що, засвоївши свого часу візантійську культуру, Київська Русь, проте, не прийняла основного принципу візантизму – панування загального над індивідуальним. Як слушно зазначає С. Кримський, в українській культурі завжди домінували образи людей вільного ратного духу, «вогненні душі» козаків, степових лицарів, яким було притаманне «буяння вільної індивідуальності, особистісного завоювання світу, що було архетипічним для менталітету України». Індивідуалізм, однак, подекуди заважає радикально вирішити проблему створення соціонормативних, правових форм суспільної діяльності. Своєрідним підтвердженням став довготривалий процес прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», спрямованого на створення нових організаційних та структурних засад перерозподілу акціонерного капіталу в Україні, управління ним, контролю за діями управлінського персоналу товариств, а також прискорення впровадження норм корпоративної культури.

Суттєвий вплив на формування корпоративної культури мають особливості соціального розвитку, зокрема історичні реалії формування соціальної структури українського суспільства, слабка диференційованість якої, протягом тривалого часу, внесла свої негативні риси у соціальний портрет сучасного українського акціонера товариств, розташованих у містах.

Негативно впливає на формування корпоративної культури і «селянськістю» психіки певної частини акціонерів, що заважає повноцінно сприймати знання (у тому числі, категорії корпоративного управління) як систему абстрактних понять. Українцям більше притаманне заглиблення у внутрішній світ особистого переживання, аніж у світ соціальних організацій, до яких слід віднести акціонерні товариства.

Зарубіжна теорія і практика корпоративного управління надають самостійного значення проблемі формування корпоративної культури, визначаючи її як «постулати віри та етичні стандарти», які домінують в акціонерному товаристві. Дослідження провідних американських публічних компаній доводять, що корпоративна культура є основним елементом корпоративної стратегії, хоча цей факт може залишатись неусвідомленим в самому акціонерному товаристві. Постулати віри – це проголошені офіційно, історично усталені твердження, які сприймаються на віру й торкаються тих чи інших сторін діяльності акціонерного товариства або стилю поведінки його співробітників усіх рівнів. Основною ж функцією етичних стандартів є розмежування «дозволеного» і «недозволеного» з моральної точки зору. Етика в акціонерному товаристві формується історично, і на неї найбільший вплив має рівень корпоративного управління.

Слід зауважити, що в Україні існують підприємства з різною корпоративною ідеологією – низка акціонерних товариств, що виникли у процесі приватизації державного майна (так звані «флагмани радянської індустрії»), та акціонерні товариства з часткою іноземного капіталу в статутному фонді.

Отже, в економічному розвитку українських міст важливу роль грають настанови та цінності корпоративної культури, на формування якої ретроспективно вплинув цілий ряд історичних, соціальних та етнокультурних чинників. У той же час корпоративна культура окремих підприємств у кожному випадку має власну специфіку й залежить від організаційної структури та стратегії підприємства, властивої йому сукупності навичок і норм, системи управління та складу працівників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Світовий бізнес. Навч. посібник / За ред. д.е.н. професора Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП«Рута», 2004.

2. Колєсніков Г.А. Концепція сучасної організаційної культури управління виробничих підприємств. – Луцьк: ВІЕМ, 1997.

3. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2002. – №1. – С.255-261.

4.Кримський С. Національні архетипи // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

5.Забелин П. Основы корпоративного управления концернами. – М.: «Издательство ПРИОР», 1998.