История / 2. Общая история

Голь Н. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Періоди історії водопостачання в Києві до створення

повністю централізованої системи

Історія Київводоканалу тісно пов’язана з історією Києва. Протягом півтори тисячі років свого існування Київ, одне з найбільших міст Європи, не міг обійтися без систем водопостачання і каналізації, у процесі розвитку яких завжди знаходили застосування найцікавіші технологічні новинки кожної епохи [3].

Людина має вживати чисту воду, яка не становить загрози для здоров’я й життя. Тому вважаємо за доцільне простежити, як протягом історії накопичувалися знання, як поступово, спираючись на позитивний і негативний досвід, історично розвивалося водопостачання в Києві.

Мета роботи: охарактеризувати основні періоди розвитку водопостачання в Києві, визначити, що сприяло будівництву нового централізованого водогону та внесок видатних діячів у водопостачання.

Перший період (V–XVI ст.). З моменту заснування першого поселення на Київських пагорбах його мешканці для видобутку води активно використовували колодязі, тоді було вирито десятки колодязів [3].

Джерелами водопостачання в стародавньому місті були річки, струмки, інші водойми, а також природні джерела. Місця, де були колодязі, відзначено на стародавніх картах міста (XV ст.) [4].

В той час з’являються перші трубопроводи з порожніх усередині дерев’яних колод [3].

Другий період (XVII — третя чверть ХІХ ст.). Характеризується початком «централізованого» постачання питної води з джерел Київських гір за допомогою дерев’яних труб, прокладених під землею. Зокрема вода подавалася таким водогоном до домініканського конвенту Св. Миколая та Києво-Могилянської колегії (академії) на Подолі. У Флорівському монастирі було збудовано 2, а в Братському — 1 фонтан (басейн). На Подолі біля Гостинного двору 1749 р. збудовано фонтан «Феліціал» («Самсон») [4].

1855 р. збудовано водогін з двома паровими машинами й насосами в арсенальських майстернях (інженер Савін). 1857 р. —локальний водогін з використанням води зі ставків на річці Либідь. Вода подавалася нагору трубами й паровими насосами в спеціальні баки, а звідти — споживачам. Пізніше артезіанські свердловини почали застосовувати на промислових підприємствах і в окремих садибах заможних громадян. Решта мешканців користувалися в цей період поверхневими джерелами і колодязями [2].

В той час у газеті «Киевлянин» 15 жовтня 1864 р. про стан водопостачання на Печерську писалося: «...У верхніх частинах міста для потреб населення немає достатньої кількості колодязів, вони при середній глибині 12-18 сажень дають воду поганого смаку. Вода доставляється з Дніпра по 40-60 копійок за бочку» [1].

Отже, найбільш страждали від нестачі води мешканці нагірної частини міста, особливо незаможні, які не могли оплачувати величезні суми грошей за привізну воду.

Третій період (остання чверть ХІХ— початок ХХ ст.) почався тільки 1872 р., коли збудовано перший централізований водогін з забором дніпровської води та очищенням її в піщаних фільтрах. 1895 р. почали виникати численні артезіанські свердловини, тож Київ користувався змішаною (дніпровською й артезіанською), з 1908 р. — лише артезіанською [2].

Одним з вирішальних факторів, який сприяв швидкому впровадженню централізованого водопостачання в місті, був стрімкий розвиток світової і, зокрема, вітчизняної науки, техніки, технології на цей час, тобто другої половини XIX ст.

Для водопостачання Києва найбільше значення мав Дніпро. Будівництву нового централізованого водогону сприяли стрімкий розвиток міста, ландшафтні умови, важкий санітарний стан [4].

У Київських архівах збереглися цікаві документи, креслення цього періоду, зокрема проект створення водопровідної мережі міста (1864 р.). Документ цей підписаний начальником X округу шляхів сполучення, інженером, генерал-майором і ще сімома відповідальними особами.

Місто Київ було одним із перших у Російській імперії, де проклали централізований водогін. В Київському відомстві шляхів сполучення 1865 р. розробили проект водогону вартістю півмільйона рублів. Міська влада через брак коштів запропонувала концесію терміном на 50 років. Її очолив А. Струве. Він висловив готовність створити акціонерну компанію і запропонував Думі свої умови, а 9 липня 1870 р. між міською Думою і А. Струве було підписано договір, відповідно до якого 22 травня 1871 р. в Міському саду урочисто заклали споруди майбутньої водогінної мережі. В той час було побудовано три водонапірні вежі: дві в Міському саду і одну на Володимирській гірці. За проектом архітектора А. Шілле споруджено машинні станції. Біля міських купалень пробурили чотири артезіанські свердловини, проклали 24 км водопровідних труб.

1 березня 1872 р. водопровідною магістраллю ринула вода. Маріїнський палац був одним із перших об’єктів, який було підключено до централізованого водогону. Вода з Дніпра подавалася на Хрещатик, Велику Васильківську, Олександрівську вулиці, Бібіковський бульвар. 1890 р. довжина водогону досягала вже 60 км, вода подавалася до 2000 садиб. Концесія проіснувала до 1914 р., потім влада викупила водоканал [5].

Особистий внесок у розвиток системи київського водопостачання зробили такі спеціалісти, М. П. Зимін, професор В. Ф. Іванов, професор Н. П. Беспалов, М. Е. Жуковський, М. П. Петров, професор М. О. Бунте, Д. І. Менделєєв [1].

Отже, розвиток водопостачання міста Києва до побудови цілком централізованого водогону можна умовно поділити на три періоди. Перший період — активне використання природних водойм і колодязів. Другий — початок локально організованого постачання питної води трубами з джерел Київських гір. Третій період — створення і вдосконалення централізованого водогону. Будівництву нового централізованого водогону сприяло дуже багато чинників. Видатний внесок у розвиток київського водопостачання зробив Аманд Струве, який у Києві взяв концесію на 50 років на будівництво і подальшу експлуатацію централізованого водопроводу, до справи долучилося також багато видатних науковців.

1. Азманов В. 140 лет беспрерывного потока, г. Киев 2012 г., 08 марта 2014 : [Электронный ресурс] / Азманов В. — Режим доступа : http://avtor.tululu.org/product/32538/

2. Водоснабжение города в V — XIX веках : [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://digua.narod.ru/stori/Vodopos.htm

3. Історія : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://vodokanal.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=876&Itemid=118

4. Кобзар В. В. Київ другої половини ХІХ ст. та передумови побудови каналізації : [Електронний ресурс] / Кобзар В. В. — Режим доступу : http://polypipe.info/history/428-istoriyavodovidvedennyakieva

5. Струве Аманд Єгорович : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://wek.kiev.ua/uk/Струве_Аманд_Єгорович