История / 4. Этнография
Огій К. С.
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Сучасний
імідж Лисої гори в Києві
Є в Україні багато місць, які мають загадкову та навіть містичну славу.
Однією з таких пам’яток є Лиса гора в Києві, неподалік від станції метро
«Видубичі». Хоча Лиса гора і вважається дуже мальовничим місцем, плітки про
існування на ній надприродних явищ не дають спокою ні дослідникам, ані
звичайним мешканцям столиці. Актуальність теми полягає в тому, що Лиса гора,
попри численні хороші та страшні розповіді про неї, все одно залишається
популярним місцем як для екскурсій, прогулянок, так і для сучасних відьомських
практик і зборів представників різних культів. Метою дослідження є з’ясувати на
основі історичних фактів, коментарів та відгуків звичайних відвідувачів, якими
ж ознаками наділяють Лису Гору наші сучасники.
З покоління в покоління лише згадка про Лису гору наводила жах на мешканців
Києва. Ще за Київської Русі на Лисій горі проводили обряди язичники. Це було
одне з головних святих місць християн. На початку XX ст. в північній частині
гори встановили шибениці для «державних злочинців». Мала вона і військове
стратегічне значення. За часів німецької окупації в підземеллях розташувалась
база танків «Тигр», залишки яких можна знайти навіть нині на поверхні. Коли
німцям довелося здавати гору, відступаючи, вони підірвали входи до підземель. А
після війни на Лисій горі діяла військова ракетна частина. З 1982 р. Лиса гора отримала статус «природного
парку» [2].
Сьогодні уявлення людей про Лису гору мало змінилися. Досі багато хто
вважає це місце недобрим, таким, куди краще взагалі не навідуватися. Навіть у
мережі Інтернет, ввівши «Лиса гора», одразу можна натрапити на дивні та
містичні розповіді про це місце.
В народі Лису гору поділяють на три частини. Перша — Русалчин яр. Він названий
так через озеро, за повір’ями, мешкають русалки. Друга — це Відьмин яр, де
нібито збиралися і збираються на шабаші відьми. І найбільша частина гори —
Мертвецький гай, де виявлено поховання минулих століть [2].
Окрема прикметна риса цієї місцевості — святилища та капища. Археологи
встановили, що на Лисій горі діяли святилище Трипільської культури, а також
давньоруське язичницьке капище [1].
Як не дивно, сьогодні Лиса гора є найменш відвідуваною парковою зоною в
Києві. Але думки про те, чи пов’язано це з присутністю на ній нечисті,
відрізняються. Одні кияни взагалі бояться туди навіть наближатися. Їх лякає сам
вигляд гори. А густий і темний ліс узагалі наводить на них жах. Більш сміливі
вже-таки підіймаються на гору, але кажуть, що місце це має нехорошу енергетику,
відчували, ніби за ними постійно хтось наглядав.
Ось кілька свідчень на формумах. Vineshop: «Коли працював біля метро Дарниця
частенько їздив
додому маршруткою повз Лису гору. Бувало, що засипав, але,
на диво, саме біля гори завжди прокидався. Не знаю, до чого це… Але нормальна
людина там не житиме» [4]. Vintik: «Я живу неподалік
Лисої гори… Чув історію, що на горі якось хлопчик загубився. Мати пішла його
шукати — не знайшла і за ніч з’їхала з глузду» [3].
Відомі спроби скоїти самогубство саме в цьому місці. Але мало кому
вдавалося довести справу до кінця, бо гора не настільки крута, щоб забитися на
смерть. А от отримати тяжкі травми можливо. У Вальпургієву ніч, з 30 квітня на
1 травня, Лиса гора стає місцем збору сатаністів, відьом, прихильників
кельтської культури, які виконують магічні ритуали [7]. Після таких «шабашів»,
прибираючи Лису гору, цілком можна натрапити на вбитого козла чи собаку, а
стіни потернів вкриваються графіті з пентаграмами. Працівники міліції також
наголошують, що саме в цю ніч відбувається найбільше випадків суїциду на Лисій
горі [1].
Проте думка про абсолютно лиху атмосферу на Лисій горі не одностайна. Є
люди, які зовсім не бачать нічого дивного та страшного на Лисій горі й залюбки
приходять сюди. Ось кілька позитивних відгуків про Лису
Гору на форумах в Інтеренеті. Настоящий Полковник: «Лиса гора
зачарувала мене ще багато років тому. Облазив її усю з біорамкою (інструмент
для діагностики здоров’я) від Русалчиного озера до бойових позицій Печерського ополчення 1941
року. Все рівно манить!»
[5]. Dr_polak: «Ми в середині
90-их туди шашлики смажити регулярно їздили. Чудове місце — людей багато немає,
хворосту для вогнища — багато, якщо дож піде є куди сховатися. І нічого
містичного не помічали» [4]. Прихильники язичницьких обрядів та магічних
ритуалів не «живляться» лихою енергетикою місця, а навпаки, говорять, що
відчувають себе на тут досить комфортно, бо вбирають позитивну енергетику
«священного місця», яка надає нових сил [7].
Відома українська письменниця та прихильниця всього містичного Лада Лузіна
також не цурається загадкових місць у Києві, зокрема й Лисої гори, навпаки
частенько їх відвідує. Ось, наприклад, одне з інтерв’ю київська відьма дала
журналістам саме на Лисій горі. А говорили про святкування Хелоуіну. «Кияни
знаходяться у дуже виграшному становищі. Адже нам, щоб відвідати містичні місця
і перейнятися духом цього свята навіть не треба далеко ходити», — сказала
Лузіна [6].
На горі полюбляють проводити час і представники інших течій, які, на
відміну від прихильників нетрадиційних субкультур, завдають чималої шкоди
природі. Це квадроциклісти, які дозволяють собі їздити де завгодно. Колеса
квадроциклів знищують траву, викликають ерозію ґрунту та — в перспективі —
зсуви пагорбів, чого не розуміють бізнесмени, котрі останнім часом заробляють
гроші на платних «автомандрівках» фортецею [1].
Отже, найвпливовішою обставиною того, що Лисої Гори досі побоюються, є як
раз пам’ять про її «недобре» історичне минуле. Саме такі згадки найбільше
впливають на людей. Але не всі довіряють такій інформації, бо багато відомостей
досі не мають офіційних підтверджень. Тоді на допомогу приходять відгуки
відвідувачів Лисої гори, описи їхніх відчуттів, які можна без проблем знайти в
Інтернеті. Інколи думки формуються під впливом інформації, почутої від людей,
які вважаються компетентними. Це можуть бути українські культурні діячі. Так,
наприклад, ставлення до Лисої Гори формулює українська письменниця Лада Лузіна
в книжках та інтерв’ю. І для когось її думка буде цілком вагомою. Але, звичайно,
всі відгуки та коментарі базуються на особистих відчуттях і не можуть
сприйматися як достовірні. Отже, остаточно стверджувати, що на Лисій горі
«гуляє» нечисть чи, навпаки, все спокійно ніхто не може. Але боятися цього
місця не варто. Лиса гора — це, перш за все, частинка київської природи,
величний музей української історії та культури, який, попри всі легенди та
чутки, потрібно цінувати та берегти.
1. Андрос О. Містика й романтика Лисогірського форту : [Електронний ресурс]
/ Андрос О. — Режим доступу :
sumno.com/article/mistyka-j-romantyka-lysogirskogo-fortu/
2. Лиса гора (Київ) : [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org/wiki/Лиса_гора_(Київ)
3. Лысая гора : [Электронный ресурс]. — Режим доступа :
http://www.explorer.kiev.ua/lysaya-gora/
4. Лысая Гора. Мистика ведьм и суровая реальность военных : [Электронный
ресурс]. — Режим доступа :
http://www.interesniy.kiev.ua/articles/lyisaya-gora-mistika-vedm-i-surovaya-rea/
5. Лысая гора — самое загадочное и мистическое место в Киеве : [Электронный
ресурс]. — Режим доступа :
http://the-city.kiev.ua/ru/article/lysaya-gora-samoe-zagadochnoe-i-misticheskoe-mesto-v-kieve-35
6. Лузина на Хеллоуин залезла на Лысую гору : [Электронный ресурс]. — Режим
доступа : http://ru.tsn.ua/glamur/svitska-hronika/luzina-na-hellouin-viderlas-na-lysuyu-goru.html
7. Парнікоза І. Ю. Містична слава Лисої гори: відьомське кодло чи
язичницьке святилище : [Електронний ресурс] / Парнікоза І. Ю. — Режим доступу :
http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/VixenHill.html