Рогач Т.І.
імені Михайла
Коцюбинського
Дія регуляторів росту
на мезоструктурну організацію листка соняшника (Helianthus annuus L.)
Регуляція донорно-акцепторних відносин у рослині здійснюється через координацію фотосинтезу і ростової функції, причому будь-які природні або експериментальні зміни швидкості ростових процесів супроводжуються адекватною перебудовою фотосинтетичного апарату [1, 4]. Застосування регуляторів росту з різним напрямком дії дозволяє впливати на ріст і розвиток тих чи інших органів рослини, внаслідок чого можливий перерозподіл потоків асимілятів між ними [2].
Важливою олійною культурою нашої держави є соняшник, насіння якого містить більше 50% високоякісної олії з добрими смаковими якостями, багатої на незамінні ненасичені вищі жирні кислоти. В соняшниковій олії містяться біологічно активні сполуки – фосфатиди, жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, К [5].
У літературі практично відсутня
інформація про вплив регуляторів росту на мезоструктурну організацію листка
соняшника [3]. Тому нашою метою було вивчити вплив стимуляторів й інгібіторів
росту і розвитку рослин та їх суміші на мезоструктуру листків соняшника.
Рослини середньораннього сорту Чумак і
середньостиглого сорту Флагман одноразово обробляли у фазу 10-12 справжніх
листків за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 0,5%-м водним розчином
ретарданту хлормекватхлориду, 0,033%-м водним розчином стимулятора трептолему
та сумішшю цих регуляторів росту. Контрольні рослини обробляли водопровідною
водою. Для дослідження відбирали листки одного віку та середнього ярусу
на кінець вегетації. З метою його консервації застосовували суміш рівних частин
етилового спирту, гліцерину, 1%-го водного розчину формаліну [2]. Вивчення
мезоструктурної організації листка здійснювали за допомогою окулярного
мікрометра МОВ-1-15х. З метою часткової мацерації тканин використовували мацеруючий агент – 5%-й розчин оцтової
кислоти в 2 моль/л соляній кислоті [2]. Усі матеріали оброблені статистично за
допомогою комп’ютерної програми STATISTІСA-6,0.
Результати досліджень показали, що
регулятори росту рослин з різним напрямком дії суттєво впливали на
мезоструктурну організацію листка соняшника. Зокрема, було встановлено, що у
сорту Флагман застосування хлормекватхлориду зумовлювало потовщення листової
пластинки за рахунок фотосинтетичної тканини хлоренхіми порівняно з контролем
на 11,3%, застосування трептолему на 14,09%, а застосування суміші препаратів
на 27,03%. Разом з тим, у сорту Чумак листова пластинка потовщувалася лише при
застосуванні суміші препаратів. Застосування стимулятора та інгібітора окремо
призводило до незначного зниження товщини листкової пластинки порівняно з
контролем. Товщина верхнього та нижнього епідермісу по варіантах досліду
достовірно не змінювалася.
Важливим у даному випадку є показник
об’єму стовпчастої паренхіми, як основної фотосинтезуючої тканини листка. Так,
у сорту Флагман одержано такі
результати: контроль – 4576,36±190 мк3, хлормекватхлорид – 6197,63±275 мк3, трептолем – 4876,07±206 мк3, суміш – 5010,27±248 мк3; у сорту Чумак відповідно 4866,25±183 мк3,
5029,7±237 мк3, 4884,85±179 мк3, 6261,34±276 мк3. Розміри клітин губчастої паренхіми по варіантах досліду
та сортах рослин достовірно не змінювалися.
Вказані препарати також мали значний
вплив на кількість та площу продихів листка. Так, у рослин соняшника сорту
Чумак усі препарати зменшували кількість продихів на 1 мм2
абаксіальної поверхні листка та збільшували їх площу. Найбільший ефект у даному
випадку порівняно з контролем (313,03±9,09; 250,63±10,35 мк2)
виявився при застосуванні суміші препаратів (266,76±6,98; 303,28±7,36 мк2)
та 0,5%-го хлормекватхлориду (265,94±13,00; 272,14±5,61
мк2), а найменш ефективним було застосування стимулятора росту
трептолему (236,60±6,58; 271,82±6,61 мк2).
Кількість клітин епідермісу по варіантах
досліду у порівнянні з контролем зростала при застосуванні інгібітора росту
(12,28%) та суміші препаратів (10,08%), а у варіанті з стимулятором величина
даного показника дещо зменшувалася.
Разом з тим, у рослин сорту Флагман на фоні
зростання площі продихів зростала і їх кількість на 1 мм2
абаксіальної поверхні листка порівняно з контролем. Одночасно кількість клітин епідермісу на 1 мм2
абаксіальної поверхні листка у порівнянні з контролем достовірно не
змінювалося.
Таким чином, регулятори росту і розвитку рослин значно впливають на
мезоструктурну організацію листка рослин, що створює передумови для регуляції
асиміляційних процесів в рослині. Разом з тим, такі зміни залежать від сортових
особливостей культурних рослин, погодних умов вегетації та концентрації
препаратів й фази їх застосування.
Література.
1.
Киризий Д.А.,
Гуляев Б.И. Оценка потенциальных возможностей фотосинтетического аппарата
сахарной свеклы при искусственной дефолиации // Физиология и биохимия культ.
растений. – 1994. – Т. 27, № 4. – С. 368-373.
2.
Кур’ята В.Г.
Фізіолого-біохімічні механізми дії ретардантів і етиленпродуцентів на рослини
ягідних культур: Дис. ... д-ра. біол. наук: 03.00.12 – К., 1999. – 318 с.
3.
Ловетт Дж.В., Орчард П.У.
Морфологические и анатомические изменения, вызываемые в подсолнечнике
хлормекватом, и их возможное значение // Материалы VII Междунар. конф. по подсолнечнику. – М.: Колос, 1978. – С.
396-399.
4.
Мокроносов А.Т., Гавриленко В.Ф. Фотосинтез.
Физиолого-биохимические и экологические аспекты. – М.: Изд-во Московского
ун-та, 1992. – 320 с.
5.
Троценко В.І.
Соняшник: селекція, насінництво, технологія вирощування: Монографія. – Суми:
Університетська книга, 2001. – 184 с.