Охрамович О.Р.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Проблемні аспекти порядку нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку

В результаті проведення заходів з реформування системи бухгалтерського обліку в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів фінансової звітності були розроблені і запроваджені у практику національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Реформування бухгалтерського обліку обумовило необхідність внесення змін до методики бухгалтерського обліку, зокрема обліку основних засобів. У зв’язку з цим, було прийнято П(С)БО 7 «Основні засоби», яке регламентує методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також надає підприємствам можливість самостійно вибирати методи нарахування амортизації основних засобів.

В сучасних умовах вченими велика увага приділяється такій важливій економічній категорії як амортизація. В науковій літературі проводяться дискусії щодо принципових розбіжностей у визначенні функцій амортизаційних відрахувань. Залишається також невирішеним питання застосування підприємствами в бухгалтерському обліку податкового методу нарахування амортизації.

П(С)БО 7 передбачено використання таких методів нарахування амортизації основних засобів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Саме податковий метод є найпоширенішим на підприємствах України, оскільки підприємства керуються міркуваннями вигідності при веденні податкового обліку, що дає можливість уникати ведення подвійного обліку.

Податковий метод передбачає для нарахування амортизації використовувати групи та відповідні норми амортизаційних відрахувань, які є завищеними, економічно необґрунтованими, а також в них не враховані строки корисного використання об’єктів основних засобів. Проте відповідно до П(С)БО 7 амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Це означає, що вартість основних засобів рівномірно розподіляється і включається до витрат звітних періодів, протягом яких основні засоби будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Таким чином, застосування в бухгалтерському обліку податкового методу призводить до порушення економічних процесів відтворення основних засобів, а застосування податкових норм амортизації негативно впливає на результати діяльності підприємства, зокрема зростає собівартість продукції, зменшується бухгалтерський прибуток тощо.

Досвід інших пострадянських країн (Киргизька Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Республіка Молдова, Російська Федерація) показав, що на відміну від України в бухгалтерському обліку при нарахуванні амортизації підприємства цих країн не можуть використовувати податковий метод, який застосовується тільки для цілей податкового обліку.

В Російській Федерації за прогресивне (з метою зближення податкового та бухгалтерського обліку) слід вважати визначення сум амортизації в цілях оподаткування, виходячи із строків корисного використання, а не із жорстко встановлених норм. При цьому включення основного засобу до складу тієї чи іншої групи відбувається на основі Класифікації основних засобів, в якій наведено докладна структура кожної групи з встановленими для них діапазонами строків корисного використання. В результаті суми нарахованої амортизації будуть однаковими як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Так саме групування об’єктів основних засобів за діапазонами строків корисного використання і лінійні норми амортизації до кожної групи регламентується нормативними документами Республіка Білорусь.

Відмова України від застосування в бухгалтерському обліку податкового методу вимагає розробки оптимальних строків експлуатації. Для цього доцільним є створення нового Державного класифікатору, оскільки чинний не відповідає класифікації основних засобів, наведеної у П(С)БО 7 «Основні засоби». Він має містити докладну структуру кожної групи основних засобів з встановленими для них діапазонами строків корисного використання.

Як відомо, ефективність відтворення основних засобів залежить також від строків експлуатації. Проте завищення або заниження строків має свої переваги та недоліки. Скорочення строків корисного використання основних засобів призводить до можливості прискореного їх оновлення, створення амортизаційного фонду для розширеного відтворення основних засобів, зростання продуктивності праці, але з іншого боку є причиною збільшення собівартості і відповідно зменшення прибутку. Завищення строків експлуатації дозволяє використовувати технічні можливості основних засобів в повному обсязі, зменшувати собівартість продукції, збільшувати прибуток, але викликає посилення впливу морального зносу, збільшення видатків на утримання основних засобів. Тому строки корисного використання основних засобів мають бути оптимальними.

Отже, на сучасному етапі важливими завданнями є вирішення проблемних питань з нарахування та обліку амортизації і проведення радикальної, послідовної і комплексної амортизаційної політики, яка повинна розглядатися як чинник активізації інвестиційної діяльності в державі.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

2. Класифікація основних засобів, затверджено Постановою Уряду Російської Федерації №1 від 01.01.2002 р.