Бохан А.В.

доц. кафедри економічної теорії

Державна академія житлово-комунального господарства (м. Київ) Україна

Екологізація підприємництва в контексті збалансованого соціально-економічного розвитку

Науково-технічний прогрес з огляду гуманізації суспільства, передбачає величезні можливості в реалізації ефективних і прогресивних напрямків соціально-економічного спрямування людства. У цьому контексті, екологізація підприємництва постає визначальною складовою процесу еколого-економічного поступу та важливою передумовою збалансованого розвитку суспільства.

Враховуючи еколого-економічну домінанту новітньої ери суспільства, необхідно брати до уваги її рушійну силу, яка зумовлена історично закономірною та суперечливою природою науково-технічного прогресу (НТП), який дав змогу людству:

1) здійснити видатні відкриття в сфері науки і техніки;

2) віднайти механізми трансформації економіки від екстенсивного (витратного) до інтенсивного (ресурсоощадливого) типу (моделі) економічного розвитку;

3) розширити межі творчо-інтелектуальних і інформаційних ресурсів людини;

4) активізувати раціоналізаторсько-винахідницьку, підприємницьку, інноваційну, екологічну і т. ін. діяльність більш вищого рівня продуктивності та ефективності господарської діяльності за умов раціонального використання природних ресурсів та збереження довкілля;

5) створити передумови для подолання сучасної еколого-економічної кризи та ін.

З іншого боку, НТП спричинився до загострення глобальної екологічної кризи, порушення екологічного балансу, дестабілізації соціально-економічного та ресурсного потенціалу, негативних техногенно-аварійних й катастрофічних наслідків і т. ін.

Зміст сучасної кризової ситуації полягає в тому, що сучасна індустріальна цивілізація, створивши могутню технонауку, обґрунтувавши ідеологію економоцентризму та споживацтва, спричинивши стрімкий науково-технологічний поступ – не сформувала глибоко наукових, морально-світоглядних і духовних засад, які б гарантували людству гідне еко-майбутнє та перспективу самозбереження екосистеми й відтворення ресурсів з урахуванням потреб прийдешніх поколінь у планетарному вимірі [1].

Глобальний екологічний контекст, в якому розгортається життєдіяльність сучасників, є активним соціокультурним середовищем, що характеризується безмежністю параметрів. Але спільним і визначальним у цьому аспекті є те, що сфера підприємництва, науки, освіти та інновацій існують як відкриті та взаємозумовлені системи. Тобто, з огляду взаємовідносин суспільства та збереження довкілля, найважливішою рисою НТП є те, що вперше у цій взаємодії в ряді цивілізованих країн досягнуто значне охоплення і врахування природних чинників, а також віднайдено мотиви активізації інноваційних і підприємницьких спрямувань. Прояви такої діяльності спостерігаються і в сфері підприємницької діяльності в Україні.

Зокрема, представники технооптимізму, пропонуючи різноманітні моделі постіндустріального, технотронного, інформаційного та ін. суспільств, підтверджують важливість збереження у майбутньому основних соціальних цінностей суспільства – приватної власності, інноваційності, підприємництва, ініціативності, креативності, конкуренції та ін. Власне поєднання досягнень сучасного НТП та ринкової економіки, за певної кореляції системи цінностей і соціальних пріоритетів, є важливою передумовою виходу з глобальної екологічної кризи [2].

З цього огляду, колективом розробників проблем екологізації підприємництва за участю автора розроблені програми екологічної освіти і просвітництва в сфері підприємництва, якими передбачено підвищення рівня екологічної освіченості та культури, шляхів підвищення ефективності екологічного підприємництва [3].

Власне, винахідливість і підприємницький екологічний динамізм має сприяти генерації еколого-економічного й соціального поступу суспільства, гармонізації взаємовідносин між сучасним і прийдешнім поколіннями, стати важливим фундаментом “нового простору майбутнього”, де екологічна свідомість і єдність різних світоглядів людей має розглядатися й оцінюватися як вищий духовний прояв культури нового тисячоліття.

На нашу думку, має відбутися переосмислення людських матеріальних потреб у бік ощадливості і розумно-гуманістичних благ, проявів нових інтересів та цінностей під впливом гуманізації та інтелектуалізації підприємницької діяльності. Це є найважливішим і найскладнішим етапом становлення нового суспільства та його прогресивних спрямувань екологізації.

Отже, можна дійти висновку: чим вище рівень набуття екосвідомості в підприємництві, тим активніше буде відбуватися опанування матеріальним світом із урахуванням наслідків такої діяльності через призму духовно-соціального ефекту споживання, турботи про спільне благополуччя сучасних і прийдешніх поколінь.

Адже така векторність підприємницьких дій, безперечно, буде випромінюватися в просторі та створюватиме відповідні передумови наступного циклу успішної реалізації підприємницьких ініціатив. Як зазначає В. Сарчук: “Складніше за все для сучасної людини зрозуміти і прийняти закони жертви. Але тільки жертвуючи чимось, у т.ч. і своїм часом, потребами, інтересами та устремліннями, ми можемо просуватися вперед, здобувати нові можливості. Коли жертвуємо в ім’я Великої мети, ми отримуємо значно більше, ніж віддаємо. Тільки віддаючи, ми можемо отримувати і підніматися вгору”[4].

Таким чином, екологізація підприємництва має стати невід’ємною складовою процесу розбудови науково-технічного простору майбутнього нашої держави, збалансувати взаємовідносини між суспільством, економікою та природою, забезпечити їх ресурсозбереженість, ресурсоощадливість і прибутковість, а також сприяти таким імперативам:

§ свідоме визнання еколого-економічної доцільності господарювання;

§ зменшення деструктивних наслідків виробничої, підприємницької та ін. діяльності за рахунок впровадження екологічних досягнень НТП;

§ збільшення обсягів інвестування в інноваційні проекти екологізованих підприємницьких структур;

§ сприяння розвитку підприємницької екологічної інфраструктури;

§ створення глобального інформаційного забезпечення і підтримки підприємницьких ініціатив, орієнтованих на самопідтримуючий розвиток екосистем.

Таким чином, процес екологізації підприємництва в умовах динамічної трансформації існуючих соціально-економічних систем передбачає формування стратегії “нового простору майбутнього” на засадах культурно-інтелектуальних і науково-технічних детермінантах її реалізації.

Література:

1. Кисельов М.М., Деркач В.Л. та ін. Концептуальні виміри екологічної свідомості: Монографія. – К.: Вид. Парапан, 2003. – С. 223-227.

2. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 167-168.

3. Українська екологічна енциклопедія. Друге видання./ Дяків Р.С., Бохан А.В. та ін. За ред. Романа Дяківа. К.: МЕФ, 2006. – 807 с.

4. Духовна велич України: Науково-публіцистичний збірник /Упоряд.: І. Новиченко та ін. – К.: ВЦ “Просвіта”, 2004. – С. 200-201.