Єкономічні науки – економіка сільського господарства

Мущук В.О.

аспірантка ГУ “ЗІДМУ”

Проблеми формування ринку зерна

Виробництво зерна та розвиток його ринку відображають стан економіки аграрного сектора. В ньому відбивається вся сукупність сучасних нерозв’язаних проблем.

Україна, маючи унікальні можливості для розвитку зернової галузі, навіть при слабо механізованому і технологічно відсталому сільському господарстві в цілому, повинна найшвидше та найповніше скористатися природними ресурсами, щоб зайняти провідне місце на світовому ринку зерна.

За період незалежності країни зовнішня торгівля продукцією сільського господарства зазнала кардинальних змін. Нерозуміння чиновниками сутності ринкових відносин, які прийшли на зміну адміністративно-командної економіки, негативно вплинули на розвиток аграрного сектора країни. Разом із тим, позитивним моментом трансформаційних процесів, які відбувалися на початку 90-х років в економіці країни, було виникнення умов для її виходу на світові ринки, якими вона активно скористалася й набула високого рівня економічної відкритості.

Україна в цей період дійсно змогла заявити про себе як про країну, яка має всі передумови зайняти в світі позиції провідного експортера зернових культур. Головним фактором, який закріпив за зерновим сектором України статус експортно-орієнтованого, без сумнівів, є обсяги внутрішньої пропозиції зерна. Проте суттєвою проблемою утримання цього статусу є непередбачувані з року в рік коливання врожаю зернових культур, які значною мірою зумовлені погодними умовами. Одержавши 50 млн. тонн зерна в 1990 році, вже в наступних роках його було зібрано значно менше. Найбільші врожаї в Україні за останні роки було зібрано в 2004 році (табл. 1).

Табл.1. Динаміка виробництва та експорту зернових культур

в Україні за 2000-2004рр.

Найменування показників	2000	2002	2004
Виробництво зернових, млн.т	24,5	38,8	41,8
Експорт зернових, млн.т	1,3	12,2	7,6
Частка експорту зернових у виробництві,%	5,3	31,4	18,3

Джерело: Статистичний щорічник України за 2004 р., с. 179

Серед факторів, які впливають на зростання обсягів експорту зернових культур за кордон можно, можно відзначити кон’юктуру світового ринку зерна. Особливістю вітчизняної тенденції зростання обсягів експорту зернових культур є обмеженість у вітчизняного сільгосптоваровиробника альтернативних каналів реалізації, крім співпраці із приватним зернотрейдером, представленим в основному іноземними компаніями (при цьому на досить невигідних умовах), і сподівання на мізерну допомогу держави. Відсутність державної структури, яка визначала б цивілізовані правила поведінки на внутрішньому ринку зерна України зумовлює невідповідність внутрішніх та експортних цін на зерно. Цим успішно користуються приватні зернотрейдери і за зниженими цінами вивозять із країни значні обсяги продовольчого зерна. Як наслідок, внутрішні ціни на зерно мають тенденцію до зростання, провокуючи підвищення вартості хліба та хлібопродуктів.

Для внутрішнього ринку в цілому характерний нееластичний рівень попиту. За цієї умови значні коливання в обсягах ринкової пропозиції на внутрішньому ринку, що відбуваються під впливом ряду екзогенних факторів (зростання експортного попиту, спекулятивні очікування тощо) за відсутності державного регулювання, призводять до істотних змін у динаміці ринкових цін і завдають збитків товаровиробнику.

Зміни в динаміці ринкових цін фактично перестають бути довгостроковим індикатором цін для стимулювання виробництва зерна в сільськогосподарській галузі. Створюється ситуація відірваності процесів на ринку зерна від стану справ у реальному секторі виробництва, формування фіктивних форм нагромадження капіталу в сфері торгових трейдерів.

Головні причини зниження цін на внутрішньому ринку можуть бути як системного, так і оперативного характеру:

- рівень внутрішньої пропозиції зерна є визначальним при формуванні внутрішньої ціни виробника зерна. За умови перевиробництва спостерігається експортна орієнтація ринку, при якій внутрішня ціна менша за світову. При дефіциті країна стає імпортером зерна, а внутрішня ціна перевищує світову;

- відсутність реального механізму підтримки сільськогосподарських виробників зерна;

- у сільськогосподарських товаровиробників зерна відсутня єдина узгоджена цінова політика, тоді як у трейдерів вона, як правило, спільно визначена;

- значна частина виробництва зерна авансується трейдерами-експортерами зерна, через що вони часто є власниками урожаю;

- певну конкуренцію в експорті української пшениці становлять країни СНД, особливо Росія, що деякою мірою обмежує можливості зростання ціни;

- відсутність інформаційного середовища на зерновому ринку.

В умовах вільного ринкового ціноутворення на ринку зерна найбільш реальним засобом щодо підтримки доходів сільськогосподарських виробників зерна є активний вплив на формування єдиної сприятливої цінової політики, як для виробників зерна, так і для трейдерів.

Одним із виходів може бути впровадження механізму, коли експорт зерна здійснюється від імені його виробника. Трейдери, що займалися експортом, мали б надавати тільки агентські послуги, а товаровиробник був експортером, який оплачував би послуги за відповідну плату. При впровадженні такої схеми послуги могли б надавати саме вітчизняні трейдери.