ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ АГРО ФОРМУВАНЬ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

Саваріна І.П. - асистент кафедри Миколаївського державного аграрного університету

Кіщак І.Т. - кандидат технічних наук, перший заступник начальника головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації

Аграрний сектор економіки країни займає провідне місце в розвитку національного господарства. Пріоритетність агропромислового виробництва визнана офіційно. Проте починаючи з 1992 року аграрний сектор, незважаючи на здійснення реформістських заходів, має тенденцію до спаду виробництва. Завдання, які ставились перед проведенням реформ - формування ефективного власника і ринкового середовища - не виконані з різних причин. Основна з них та, що не створено належних умов для реалізації особистих інтересів селян.

Один з напрямів вирішення даного завдання – побудова взаємовідносин на основі власності. Необхідність цієї роботи зумовлена самим змістом ринкової економіки, в якій товарно-грошові відносини будуються на основі власності, інтересів кожного учасника. Немає реального власника - немає реальних нормально функціонуючих ринкових відносин. Головна перешкода на шляху реалізації реформи – відсутність комплексного підходу до неї [4]. Сучасні аграрні відносини за своєю суттю, цільовим призначенням і масштабністю належать до найважливіших складових процесу переведення агропромислового сектора економіки на принципово нові засади розвитку та формування ефективного власника і розвитку підприємницької діяльності. Поряд з цим результати діяльності сільгосппідприємств України за організаційно-правовими формами господарювання у 2005 році свідчать про незначну їх ефективність (табл.1).

Таблиця 1

Економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств України за організаційно-правовими формами господарювання у 2005 році

Показники	Недержавні сільгосппідприємства	З них				Державні сільгосп-підприємства
		господарські товариства	приватні підприємства	виробничі коопе-ративи	інші
Кількість сільгосп-підприємств, одиниць, у тому числі:	8249	4733	2251	1041	224	271
- збиткових	2964	1743	646	480	95	116
у %	35,9	36,8	28,7	46,1	42,4	42,8
- прибуткових	5285	2990	1605	561	129	155
у %	64,1	63,2	71,3	53,9	57,6	57,2
Чистий прибуток, збиток (-) від усієї діяльності , млн. грн.	3625,8	2659,2	667,9	115,1	183,6	-41,0
Рівень рентабельності від усієї діяльності, % у тому числі:	15,3	16,1	15,5	6,3	18,7	-4,3
- рослинництво	8,0	7,0	12,5	6,5	1,5	6,0
- тваринництво	5,9	8,5	2,7	-5,9	3,4	-14,7

Зокрема кількість підприємств, які спрацювали прибутково в 2005 році складає 64,1% недержавних формувань та 57,2% - державної власності до загальної кількості сільгосппідприємств, які здійснювали економіко-виробничу діяльність та звітували органам статистики [2]. При цьому слід підкреслити про найвищу кількість (71,3%) прибуткових підприємств серед господарських товариств, виробничих кооперативів та інших агроформувань займають приватні підприємства. Це однозначно свідчить про пріоритетність розвитку приватних підприємств оскільки їх діяльність ґрунтується на основі власності та особистої зацікавленості у досягненні найвищої економічної ефективності.

Економічна ефективність – це результат виробничо-збутової діяльності підприємства. В умовах ринку найважливішим підсумковим результатом роботи підприємства за рік є окупність виробничих затрат виручкою, яка в аграрних підприємствах України за 2005 рік складала: уся сільськогосподарська продукція – 1,068; рослинництво – 1,079 та тваринництво -1,050. За результатами виробничо-збутової діяльності сільгосппідприємств у 2005 році Національним науковим центром "Інститут аграрної економіки" визначено загальноекономічний рейтинг і виділено 100 національних лідерів та галузеві рейтинги для 13 продуктових секторів аграрного ринку (пшениця, кукурудза, соняшник, соя, цукрові буряки, озимий ріпак, овочі відкритого грунту, баштанні, м'ясо великої рогатої худоби, свиней, птиці, молоко, яйця) з виділенням по кожному з них 30 галузевих лідерів.

Рейтинг це виявлене за попередньо визначено методикою та інформацією місце оператора аграрного ринку з точки зору успішності і ефективності його функціонування протягом певного відрізку часу. В ролі операторів даного рейтингу за 2005 рік виступили середні та великі аграрні підприємства різних організаційно-правових форм. За результатами виробничо-збутової діяльності у загальноекономічному рейтингу республіканських лідерів аграрного ринку серед 100 лідерів з Миколаївської області виступило тільки 5 сільськогосподарських підприємств. За організаційно-правовими формами це: приватні підприємства - 2, закрите акціонерне товариство – 1, дочірнє підприємство – 1 та 1 селянське (фермерське) господарство. Серед галузевих лідерів ринку пшениці до десятки лідерів ( з 30) увійшло лише одне приватне підприємство, яке характеризувалося такими показниками за 2005 рік: одержано прибутку - 3409,2 тис. грн., обсяг реалізації продукції склав – 132,5 тис. т. при рівні рентабельності - 60,5% та собівартості виробництва пшениці - 42,5 грн/ц. ( у середньому по групі лідерів зазначені показники складали: 1983,3; 118,0; 50,3 та 33,4). Досягнуті показники приватним підприємством забезпечувались за рахунок використання 10,4 тис. га ріллі, в тому числі під пшеницею - 3,8 тис.га; урожайність - 31,9 ц/га та товарності - 109,4%.

Із загальної кількості (240) галузевих лідерів по виробництву продукції рослинництва з Миколаївської області виступили 16 підприємств (6,6%), продукції тваринництва - 3 (2,0%) з 150 лідерів. У рейтинговій оцінці в цілому по державі прийняло 490 сільськогосподарських формувань, у тому числі з Миколаївської області - 24 (4,9%). Частка сільгосппідприємств області до загальної кількості лідерів по зоні Степу складала 10,0%, по Україні - 4,9% [1]. Низька питома вага участі сільськогосподарських підприємств області у загальнонаціональному (республіканському) рейтингу (5%) та у галузевих свідчить про недостатньо високий рівень здійснення ними економіко- виробничої діяльності, неефективне використання наявних ресурсів всіх видів та не повну готовність до виробничо-збутової діяльності у відповідності до вимог ринкового середовища. Зазначене підтверджується матеріалами економічної діяльності сільськогосподарських підприємств області різних організаційно-правових форм господарювання у 2005 році (табл. 2).

Таблиця 2

Результати діяльності сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за організаційно-правовими формами господарювання у 2005 році

Показники	Недержавні сільгосппідприємства	у тому числі					Державні сільгосп-підприємства
		господарські товариства	приватні підприємства	з них фермерські господарства	виробничі кооператив и	інші
Кількість сільгосп-підприємств, у тому числі:	284	150	118	20	8	8	14
- прибуткових	212	107	95	19	4	6	11
у %	74,6	71,3	80,5	95,0	50,0	75,0	78,6
Одержано прибутку, млн.грн	163,5	84,6	50,9	10,4	8,4	9,1	0,7
в т.ч. в розрахунку на 1 підприємство, тис. грн.	771,2	790,9	536,0	109,8	2099,9	1520,7	69,7
- збиткових	72	43	23	1	4	2	3
у %	25,4	28,7	19,5	5,0	50,0	25,0	21,4
Одержано збитку, млн.грн	28,7	20,0	6,1	1,2	0,8	0,5	1,3
в т.ч. в розрахунку на 1 підприємство, тис. грн.	398,1	466,0	262,7	53,8	210,8	250,3	437,0
Рівень рентабельності від усієї діяльності, %, у тому числі:	9,4	6,0	18,9	36,6	29,6	16,5	-1,1
- рослинництво	8,9	3,8	16,7	33,5	-2,0	4,7	8,7
- тваринництво	3,9	-10,8	12,5	16,8	2,2	21,6	-13,4

Відповідно форми статистичного спостереження (№50-сг), за якою звітують сільськогосподарські підприємства, що здійснюють господарську діяльність з виробництва сільськогосподарської діяльності та ведуть у повному обсязі бухгалтерський облік (крім малих підприємств) питома вага державних підприємств області до держави складає 5,2%, недержавних - 3,4%. Порівняльний аналіз свідчить про зменшення на 21% кількості прибуткових підприємств області з 283 од. у 2004 році до 223 од. у 2005 році. За організаційно-правовими формами їх кількість на протязі 2005 року зменшилась: недержавні - на 21,5%, у тому числі господарські товариства – на 27,3%; приватні підприємства (включаючи фермерські) – на 11,2%; сільськогосподарські виробничі кооперативи – на 42,9%, інші підприємства - на 33,4%; державні підприємства – на 15,4% [3]. Зменшення кількості підприємств усіх організаційно-правових форм господарювання пояснюється динамічною ситуацією їх розукрупнення: в 1996 році органами статистики у області обліковувалося всього 452 од. у 2005 р – 298. При цьому відслідковується позитивна тенденція зростання чисельності прибуткових агроформувань відповідно з 146 од. до 223 од. та зменшення збиткових – з 205 од до 75 од.

За результатами економіко-виробничої діяльності всіх агроформувань області у 2005 році одержано 164,3 млн.грн прибутку , що складає 103,9% до 2004 року, в тому числі недержавними відповідно 163,5 та 105,1%; державними: 766,6 тис. грн. та 32,0%. Найбільш ефективно в 2005 році спрацювали сільськогосподарські виробничі кооперативи, якими в розрахунку на одне підприємство, одержано 2,1 млн.грн прибутку, найменш ефективно – господарські товариства, в яких сума збитків на одне підприємство складала 466,0 тис.грн.

З врахуванням поточної ситуації вважається, що стратегія і тактика подальшого розвитку сільського господарства повинні концентруватися на трьох взаємопов"язаних напрямах: формування ефективного господаря-власника; створення сприятливого економічного середовища ("правил гри") на ринку; активний пошук та мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення ефективності. Головна мета цього процесу – розбудова конкурентоспроможного аграрного сектора економіки шляхом створення умов для прискореного формування ефективного господаря-власника, який повинен стати провідною ланкою розвитку товарно-грошових відносин та форм господарювання.

Вибір форм власності і господарювання залишається за селянами. Ці важливі питання вирішувати їм, виходячи з місцевих умов, історичного досвіду, традицій, власних міркувань та бажань. В практичному плані передбачається розширення практики довгострокової оренди майна, засобів виробництва і землі з правом успадкування при умові цільового і ефективного їх господарського використання. Оренда дозволяє економити засоби для купівлі інших ресурсів і створити необхідні капітали для придбання засобів виробництва в повну власність товаровиробників. У зв"язку з цим засоби виробництва, фонди і земля повинні набути реальної ринкової вартості і складати сумарний вартісний ресурсний потенціал. При цьому головним завданням держави повинно бути створення сприятливого економічного середовища та правил гри на ринку для всіх господарюючих суб"єктів АПК. Мається на увазі запровадження та дотримання сприятливої цінової політики, стимулюючого оподаткування, надання фінансово-кредитного забезпечення, створення ринків сільськогосподарської продукції та матеріально-технічних ресурсів, відповідної ринкової інфраструктури , захист внутрішніх та доступ до зовнішніх ринків, що в цілому сприятиме ефективному розвитку агроформувань різних організаційно-правових форм.

Література

1. Агроефективність – 2005: експериментальний рейтинг лідерів аграрного регіону України за 2005 рік // Коваленко Ю.С., Охріменко І.В. та інш. Нац.наук.центр "Інститут аграрної економіки". К.:- 2006, - 67с.

2. Моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій АПК за 2005 рік (заключні дані) // Кінщак А.А. Мінагрополітики України . – К.:-2006, – 194с.

3. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Миколаївської області (за 1995 – 2006 роки). Стат.зб. Головне управління статистики у Миколаївській області. – Миколаїв. – 2006, – 85с.

4. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях)/ За ред. П.Т.Саблука. –К:ІАЕ,-1999, - 532 с.