УДК 657                                                                             "Экономические науки", 7

Стефаненко М.М.,

РВУЗ "Кримський інженерно-педагогічний університет"

Контролінг нарахування зносу – спосіб регулювання балансової оцінки активів

        Фінансова концепція збереження капіталу вимагає обліковувати акти­ви за їхньою історичною вартістю. Однак  активи – основні засоби та нематеріальні активи, – перебуваючи в обороті на підприємстві терміном понад один рік, чи операційний цикл, якщо він більший за рік, споживаються у процесі провадження діяльності і в результаті цього зменшують свою вартість. Для отриман­ня їхньої реальної вартості у балансі вводяться регулювальні контрарні статті: "Знос основних засобів" та "Знос нематеріальних активів". Такий підхід дає змогу, з одно­го боку, зберегти у балансі історичну вартість активів, а з іншого – у підрахунок ва­люти балансу включити їхню реальну вартість. Отже, такий чинник зменшення пер­вісної вартості активів можна визначити як результат їх продуктивного споживання.

        Мета наших тезисів – дослідити методологічні засади системи контролінгу  зносу основних засобів і нематеріальних активів і довести від­мінність понять "знос" та "амортизація".

        Як відомо, тлумачення зносу й амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку за часів Радянського Союзу пов'язувалося з економічною сутністю використан­ня засобів праці у виробничій чи іншій діяльності.

        Знос основних засобів у результаті їхнього виробничого споживання супро­воджувався амортизаційними відрахуваннями у собівартості продукції або нада­них послуг. За рахунок цих відрахувань створювався амортизаційний фонд – фі­нансове джерело відновлення основних засобів.

        Зарубіжні вчені розглядають контролінг зносу  по-різному. Одні тлумачать його як фізич­не зношування активу; другі – як зменшення корисності об'єктів в результаті дії зовнішніх чинників, наприклад, технічного старіння і неможливості виготовля­ти продукцію, на яку є попит; треті – як зменшення вартості об'єктів; четверті – як створення фінансового джерела, за рахунок якого здійснюватиметься відт­ворення довгострокових активів.

        Тлумачення амортизації у бухгалтерському обліку має також різні концепту­альні підходи. Усі підходи щодо розуміння зносу та амортизації піддаються крити­ці. Крім слабких місць кожного з підходів, у літературі називають спільні для всіх, а саме – жоден із підходів не враховує, що довгострокові активи потребують додат­кових витрат на підтримання їх у робочому стані; ні один з підходів не враховує непередбачуваність фізичного зносу, а тим більше морального. Крім того, жоден з ві­домих методів нарахування амортизації не забезпечує, як правило, розрахунок суми амортизації, рівної зниженню ринкової вартості об'єкта за певний період.

        Як відомо, регулювання нарахування зносу активів в Україні відбувається відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" та 8 "Нематеріальні активи".

        У П(С)БО 7 знос основ­них засобів визначається як сума амортизації об'єкта основних засобів з почат­ку його корисного використання. Цим визначенням повністю ототожнюється поняття амортизації та зносу.

        Такий підхід до розуміння економічного змісту та контролінгу зносу та амортизації здається нам дещо однобічним. Для доведення цієї думки звернемося до методики контролінгу зносу та амортизації основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку.

        Як у зарубіжних системах обліку, так і у вітчизняній, цей процес може відоб­ражатися двома бухгалтерськими записами або одним, залежно від використання спрощеної або розгорнутої систем обліку (наприклад, у вітчизняній системі – з використанням рахунків класу 8 "Елементи витрат" або 9 "Витрати діяльності" чи з використанням обох). Але за всіх умов використання основних засобів в об­ліку відображається, з одного боку, як втрата історичної вартості об'єктів, тобто знецінення, з іншого — включення втраченої вартості у витрати поточного пері­оду, тобто відшкодування історичної вартості об'єктів.

        Наша позиція полягає в тому, що контролінг зносу та амортизація – поняття не тотож­ні, хоча й споріднені. Аргументами на користь цієї думки можуть слугувати такі міркування.

        1. Контролінг зносу як втрата вартості об'єктів не завжди пов'язаний з їх вико­ристанням у процесі виробництва, тобто їхньою амортизацією. Наприклад, фі­зичний знос як втрата споживчої вартості основних засобів може відбуватися під впливом чинника часу навіть при їх зберіганні; або моральний знос, який взага­лі не пов'язаний з процесом безпосереднього використання.

        2. Контролінг зносу як зворотний бік амортизації відображає процес споживання капіталу і в результаті цього зменшення його вартості. Таке розуміння зносу зак­ладено у сучасній структурі балансу, в якому активи відображаються за їхньою нетто-вартістю (за вирахуванням суми нарахованого зносу). На цій ідеї була заснова­на методика відображення зносу в бухгалтерському обліку за радянських часів.

        3. Методологічні засади системи контролінгу  і зміни корисності активів у бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО спрямовані саме на кори­гування суми зносу, що зумовлено економічною сутністю зносу як втрати вар­тості активів.

        З вищенаведеного випливає, що контролінг  зносу активів – це спосіб регулювання їхньої історичної вартості з метою підвищення релевантності показників фінансової звітності.

        Підхід до контролінгу зносу і амортизації як до різних економічних явищ, хоча й тісно по­в'язаних між собою, має важливе значення ще й для обґрунтування амортизації як джерела фінансування відтворення необоротних активів.          Очевидно, що ототож­нення понять контролінгу зносу й амортизації перекреслює таку можливість.  

Література

          1. Голов С. Концепції амортизації та їх вплив на облік і управління в сучасних умовах. - Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 8. с. 10–11.

          2. Этони Р., Рис. Дж. Контролинг: ситуации и примеры: Пер. С англ../ Под ред.. А.М. Петрачкова. – М.: Финансы и статистика, 1999. с.–128.