Економічні науки /
3.Фінансові відносини
Лободіна З.М.
Тернопільський національний економічний
університет
Форми та методи
фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я дітей
Необхідною умовою функціонування закладів охорони здоров'я дітей та важливою складовою
їх фінансового механізму є фінансове забезпечення діяльності вищеназваних закладів, яке
здійснюється у двох фінансових формах: державного
(бюджетного) фінансування та некомерційного самофінансування.
Схематично форми та методи
фінансового забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я дітей зображено на рис.1.
Рисунок 1. Форми і методи фінансового забезпечення
державних та комунальних закладів охорони
здоров'я дітей *.
Державне
фінансування - це безвідплатне і безповоротне надання грошових коштів в різних
формах для здійснення відповідної діяльності. Здійснюється воно за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів,
тому часто дане поняття ототожнюють з бюджетним фінансуванням. До найважливіших принципів зазначеного
виду фінансування належать: цільове використання коштів, безповоротність використаних ресурсів, безкоштовність, дотримання
режиму економії.
Самофінансування
засноване на використанні власних фінансових ресурсів закладів охорони здоров'я дітей. Зазначена форма
фінансового забезпечення є основною при організації фінансового
механізму приватних медичних закладів, що
займаються комерційною діяльністю. В даний час більшість бюджетних закладів охорони здоров'я дітей також мають
право формувати власні кошти від надання платних послуг та здійснення іншої
некомерційної діяльності, дозволеної законодавством, включати їх до
спеціального фонду кошторису та використовувати на потреби за цільовим
призначенням. Некомерційна діяльність
бюджетних установ не має на меті отримання прибутку, і нею займаються у
загальнодержавних інтересах для залучення додаткових фінансових ресурсів.
Впровадження механізмів некомерційного самофінансування діяльності закладів охорони здоров'я дітей стало
вимушеним кроком держави через дефіцит бюджетних фінансових ресурсів і
неспроможність держави повноцінно утримувати даний сектор.
Чинне українське законодавство,
окрім фінансування, передбачає і іншу форму фінансового забезпечення закладів
охорони здоров'я дітей – кредитування, проте воно,
на відміну від розвинених західних країн,
у вітчизняній практиці майже не використовується.
В процесі фінансування
закладів охорони здоров'я дітей можуть застосовуватись різні
методи: кошторисний; програмно-цільовий; за надані медичні послуги.
Кошторисне фінансування –
це виділення коштів на утримання закладів, установ і
організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі
спеціального фінансового документа – кошторису [2,c.309]. Це традиційний та найбільш поширений в Україні метод фінансування закладів
охорони здоров'я дітей. До переваг кошторисного
фінансування відноситься
можливість достатньо чіткого прогнозування видатків (за відсутності інфляції), контролю за цільовим витрачанням
коштів і обмеження їх абсолютного
розміру. У тих же випадках, коли потрібно створити дієвий стимулюючий механізм, який би пов'язував обсяги фінансування з досягнутими
результатами, переваги цього методу перетворюються на недоліки. Кошторисне фінансування не дозволяє оперативно змінювати розміри коштів, необхідних для виконання певного
обсягу робіт у разі його зміни, оперативно маневрувати коштами,
перекидаючи їх з однієї статті на іншу.
Програмно-цільове фінансування передбачає
визначення об'єктів, чітких цілей
фінансування і необхідних ресурсів, дозволяє уникнути нецільового
використання бюджетних коштів, спрямоване на результативне їх витрачання та
передбачає персональну відповідальність керівників закладів охорони здоров'я дітей за досягнення
соціальних результатів бюджетних програм. Цінність
цільового програмного фінансування полягає в тому, що воно дозволяє підходити
до вирішення програми комплексно. Характерними ознаками програмно-цільового
методу, як зазначає Юрій С.І., Стоян В.І., Даневич О.С., є: зосередженість на
результатах, які мають бути досягнуті внаслідок виконання програм; можливість
оцінки наслідків бюджетних рішень у процесі їх прийняття; посилення
відповідальності за витрачання бюджетних коштів; можливість проведення
грунтовного аналізу витрат бюджетних коштів на основі показників
результативності; забезпечення прозорості бюджетного процесу [3,с.59].
Негативною особливістю програмно-цільового методу
фінансування є те, що воно здійснюється за залишковим принципом і при нестачі
бюджетних коштів призупиняється в першу чергу фінансування цільових програм.
Фінансування за надані медичні послуги є найточнішим методом визначення
витрат, здійснюється як від передбачуваного (планованого), так і від фактичного
обсягу наданих послуг і пов'язане з розрахунком цін
(тарифів). Формування механізму ціноутворення на медичні послуги є
однією з найважливіших проблем функціонування ринку медичних послуг в Україні,
оскільки, з одного боку, вартісна оцінка медичної допомоги стала необхідною у зв'язку з
переходом до нових форм
господарювання, а з іншого - медичне страхування може бути впроваджене тільки за наявності показників вартості медичних послуг, які визначають величину
страхових внесків. В той же час
питання, пов'язані з ціноутворенням,
далеко не вирішені. Насамперед це
торкається методичних аспектів проблеми, з яких найбільш важливі наступні:
v
відсутність
єдиного методичного підходу до формування цін;
v
розбіжності в
питанні про те, який вид витрат повинен бути покладений в основу визначення рівня цін
(фактичні або такі, які забезпечують встановлені
стандарти лікування хворих і т. д.);
v відсутність єдиної точки зору відносно вибору одиниці
виміру обсягу наданих медичних послуг, що
необхідно для фінансування установ охорони
здоров'я;
v спірним залишається питання про те, чи повинні бути ціни
єдиними для одних і тих же видів медичних послуг, чи вони повинні диференціюватися залежно від рівня надання і економічних умов функціонування медичного закладу, чи встановлюватися для кожного закладу охорони здоров'я дітей індивідуально;
v не вирішено, яким чином враховувати різну оснащеність
одних і тих же типів закладів при розробці ціни послуги [1,с.134].
Недоліком методу фінансування за надані медичні послуги, на наш погляд, є те, що
в умовах інфляції часто доводиться переглядати
ціни, однак, це все ж таки раціональніше, ніж планування доходів та
видатків кошторису на початку року, коли невідомо, як в реальності змінюватимуться витрати. На сучасному етапі
господарювання метод фінансування за фактично надані послуги в основному
застосовується при некомерційному самофінансуванні закладів охорони здоров'я дітей.
Література:
1.
Лободіна З.М. Сучасні підходи до ціноутворення в галузі
охорони здоров’я // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. - 2004.-№17.-
С.133-136.
2.
Опарін В.М. та ін. Бюджетна
система: Навч.-метод. посібник для
самост.вивч. дисц. - 2-ге вид., перероб. і доп./ В.М.Опарін, В.І.Малько,
С.Я.Кондратюк, Г.Б.Коломієць.- К.: КНЕУ, 2002. - 336с.
3.
Юрій С.І., Стоян В.І., Даневич О.С. Казначейська система:
Підручник. – 2-ге вид.змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 818 с.