Бобух І.М.

к.е.н., Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ

Макроекономічне регулювання формування і використання національного багатства в Україні

Сталий соціально-економічний розвиток держави передбачає ефективне використання накопичених ресурсів з урахуванням інтересів прийдешніх поколінь. Одним із найбільш загальних інтегрованих макроекономічних агрегатів, що відображають ступінь дієвості державного регулювання комплексного використання ресурсів та потенціал економіки на середньо- та довгострокову перспективу, є національне багатство, здійснення економічної оцінки, визначення джерел формування та напрямів використання якого є найважливішими об’єктами макроекономічної політики держави.

Закономірності формування та використання, джерела збільшення національного багатства біли й залишаються предметом наукових дискусій багатьох вчених з XV сторіччя до сучасності. Їх дослідженню присвячені роботи К.Маркса, А.Сміта, Д.Рікардо, У.Петті, Ч.Давенанта, Т.Мальтуса, Т.Мана, В.Стаффорда, А. Монкретьяна, Ф.Кене, В.Мірабо, А.Тюрго та ін. Серед робіт українських і радянських вчених найбільш видатними є розробки О.І. Анчишкина, В.М.Богачова, Є.М.Бухвальда, А.Л.Вайнштейна, С.І.Дорогунцова, В.І.Каца, Я.Б.Кваші, В.Н.Кириченко, Я.А.Кронрода, Д.С.Львова, О.І.Ноткина, Л.І. Нестерова, Б.Й. Пасхавера, Д.Б.Пасхавера, Г.Н.Сорокіна, С.Г.Струміліна, Е.Н.Фреймундта та ін. Але теоретичні і прикладні положення, викладені у вказаних роботах, дуже суперечливі й не можуть бути основою макроекономічної політики держави в сфері національного багатства. Необхідно розробити методологічну базу дослідження процесів формування та використання багатства, що враховує сучасні акценти соціально-економічного розвитку нації.

Існуючі на сьогоднішній день підходи до вивчення різних аспектів національного багатства були сформовані історично під впливом основних наукових шкіл економічної теорії. Так, сферу обертання визначили єдиним джерелом збільшення багатства меркантилісти, що стало наслідком переважання в системі економічних відносин зовнішньої торгівлі. А фізіократи вважали, що основою всіх форм багатства є постійно відновлювані багатства сільського господарства. Особливо визначними для розкриття сутності поняття національного багатства і закономірностей його формування були розробки класиків буржуазної політекономії, які вважали джерелом багатства сферу виробництва, а також обґрунтування К.Марксом трудового і природного фактору в створенні багатства. достатньо оригінально А.Сміт вважав джерелом зростання багатства заощадження, відзначаючи, що заощадливість, а не працелюбство є причиною збільшення капіталу [1, с. 249]. Й, не дивлячись на спірність тези про першочергову роль заощадливості у збільшенні національного багатства, раціональним зерном, яке є актуальним в процесі формування сучасної макроекономічної політики держави, є встановлення взаємозв’язку понять багатства, ефективності його використання і капіталу. Адже, для визначення рівня соціально-економічного розвитку країни, крім показника національного багатства на душу населення, важливо враховувати ступінь залучення цього багатства в ринковий обіг, який відображається показником ринкової капіталізації, що залежить від ступеня ефективності державного регулювання фондового ринку.

А першочергове значення для збільшення національного багатства країни й інтенсифікації його використання на сучасному етапі суспільно-економічного розвитку є інвестиції на державному рівні в людський капітал, який є найважливішою складовою такого багатства, що підтверджується розрахунками різних дослідників. Так, за оцінками вчених Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України демографічний потенціал, сукупна робоча сила і освітній потенціал України у 1995 р. становили біля половини її національного багатства [3]. Крім того, ефективне використання решти елементів національного багатства, серед яких основні фонди, природні ресурси, інформаційний потенціал, безпосередньо залежить від ступеня ефективності формування і реалізації потенціалу населення і трудових ресурсів як економічно активної його складової.

Таким чином, принципи макроекономічного регулювання, які сприяють збільшенню національного багатства України, повинні бути спрямовані не тільки на усунення негативної тенденції до скорочення чисельності населення, яка у 2005 р. становила 47,1 млн чол. [4, с. 2], зменшившись порівняно з 2004 р. на 0,7 %, в основному, за рахунок від’ємного міграційного сальдо, але й враховувати необхідність стимулювання факторів розвитку ініціативності і благополуччя населення, зростання рівня його освіченості, інформатизації та доступу до комунікацій. Перш за все необхідно суттєво підвищувати рівень оплати праці кваліфікованих працівників й подолати негативне явище невідповідності законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати, який протягом 2007 р. має збільшитися відповідно до Проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 400 грн. у січні до 450 грн. у грудні [5, с. 4–5], що менше навіть офіційного прожиткового рівня 2006 року. В свою чергу, величину прожиткового мінімуму в 2007 році планується підвищити на 8 %, що є, в принципі позитивним явищем, але не може суттєво вплинути на реальне зростання доходів населення. Також потрібно забезпечувати сприятливі умови для виробництва конкурентоспроможних на глобальному світовому ринку товарів і послуг в пріоритетних сферах економічної діяльності, зниження енергоємності виробництва у 2,6 рази: з 0,89 кг умовного палива на одиницю ВВП до середньосвітового рівня – 0,34 кг; відмовитися від переслідування політичних цілей, які суперечать соціально-економічним потребам держави.

Литература:

1. А.Смит Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 684 с.

2. Ф.Кенэ Избранные экономические произведения. – М.: Соцэкгиз, 1960. – 550 с.

3. Національне багатство України / За ред. Дорогунцова С.І. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 224 с.

4. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2005 рік. – К.: Міністерство економіки України. – 2006. – 153 с.

5. Проект Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” – У 2 т. – Т.1. – К, 2006. – 332 с.