Федаш Г.В.

магістрант, Львівська комерційна академія, Україна

Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів підприємства

Матеріально-технічною основою організації процесу виробництва в промисловості є основні виробничі фонди. Основні виробничі фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку, зростання і вдосконалення засобів праці, забезпечують підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу, визначаючи його виробничу потужність, рівень техніко-технологічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове середовище до якості й надійності продукції. Тому на даному етапі розвитку, зважаючи на значущість основних виробничих фондів як основи процесу здійснення господарської діяльності постає необхідність формування стратегії їх відтворення як ефективного інструменту реалізації виробничої політики підприємства.

Під відтворенням розуміють безперервне оновлення процесу виробництва. Просте відтворення здійснюється в незмінних масштабах, розширене ‑ у зростаючих. Просте відтворення завжди є складовою розширеного відтворення. Здійснення розширеного відтворення в промисловості передбачає систематичне використання певної частини доходу на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, але і створюються нові засоби виробництва, предмети споживання, що є матеріальною основою розширеного відтворення [1, С. 120].

Загальноприйнятим є те, що формування будь-якої стратегії потребує використання сукупності методів та інструментів. Причому в залежності від об’єкта формування стратегічних основ та етапів розробки вони суттєво різняться. Формування стратегії оновлення основних виробничих фондів на промислових підприємствах можна подати у вигляді певної послідовності етапів (рис. 1).

Рис. 1. Основні етапи формування стратегії оновлення основних виробничих фондів

Перший етап є початковим етапом формування стратегії та передбачає визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів. Він полягає в проведенні аналізу стану і структури наявних виробничих засобів, результати якого дають можливість виявлення системи пріоритетів в оновленні конкретних видів і номенклатурних одиниць активної частини основних засобів.

На другому етапі необхідно здійснити оцінку ефективності оновлення основних засобів з допомогою системи показників та її техніко-економічне обґрунтування, де ефективність розглядається як потенційно корисна віддача від заходів, спрямованих на оновлення основних засобів.

Третій етап передбачає аналіз структури фінансових ресурсів на оновлення основних засобів. Формування та оцінка фінансових ресурсів, пов'язаних з оновленням основних виробничих фондів є важливим складовим елементом етапів стратегії оновлення. Розробка такої стратегії покликана забезпечити фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів у передбаченому обсязі. В умовах ринкової економіки первинне формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється за рахунок фінансових ресурсів, для формування яких використовуються власні, позикові та залучені кошти, акумулювання фінансових ресурсів суб'єктами господарювання та їх подальший розподіл буде сприяти оновленню основних засобів. Слід зауважити, що стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів підносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов'язаних з втратою майни, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Проте сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів. Зокрема для вирішення даної проблеми пропонується формування спеціального фонду оновлення основних фондів за рахунок відрахувань, які відносяться на собівартість продукції [2, С. 28]. Об’єктами відрахувань можуть бути обсяг реалізації продукції, фонд оплати праці, відсоток відрахувань повинен визначатися самим підприємством та може різнитися в залежності від конкретних виробничих ситуацій.

Структура фінансових ресурсів оновлення вимагає оцінки запропонованих альтернативних варіантів, що є метою розробки четвертого етапу стратегії оновлення. На підставі оцінки альтернативних варіантів оновлення (лізинг або кредит), здійснюється вибір оптимального варіанту.

В Україні, незважаючи на ряд позитивних зрушень в економічному розвитку, питання оновлення основних засобів не втрачають своєї актуальності. Так, у 2004 році загальний ступінь зносу основних засобів становив 49,3%, причому найвище значення даного показника у промисловості – 58,3% [3]. Тому оновлення основних засобів є вкрай актуальним та потребує залучення інвестицій (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка залучення капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал

Динаміка загальної суми капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал носить зростаючий характер. Інвестиції в основний капітал складають близько 80% загальної суми капітальних інвестицій, причому частка даного показника по роках теж має зростаючу тенденцію, що є позитивним моментом.

На підприємствах України розробка стратегії оновлення основних виробничих фондів сприятиме вирішенню комплексу основних завдань щодо підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності. Таким чином, формування стратегії відтворення основних виробничих фондів можна розглядати як складову системи управління виробничим потенціалом підприємства з огляду на їх значимість у господарській діяльності суб’єкта господарювання.

Література:

1. Бондаренко О. Сучасні напрямки відтворення основних засобів / Економіка: проблеми теорії та практики. – 2001. – Вип. 15. – С. 120 – 127.

2. Омельченко Л. Механизм обновления основных производственных фондов предприятия / Економіка: проблеми теорії та практики. – 2002. – Вип. 125. – С. 25 – 29.

3. Статистичний щорічник України за 2005 рік / Державний комітет статистики України / за ред. О. Г. Осауленка, - К.: вид-во „Консультант”. – 2006.