Современные информационные

технологии, №3

д.т.н,проф. Первунінський С.М.

Пальонний Ю.М.

к.пед.н Підласий А.І.

Черкаський державний технологічний університет

Побудова навчальних віртуальних лабораторій за допомогою Web-служб

Вступ. Однією з проблем при реалізації систем дистанційного навчання та віртуальних навчальних лабораторій (ВНЛ) є раціональне використання здобутків комп’ютерних технологій. Тільки завдяки комп’ютерам та Internet стало можливим отримати освіту або просто практичні навички людям, які обмежені у часі або не мають змоги оплатити навчання, чи мають певні фізичні вади. Дистанційне навчання стало одним з найперспективніших напрямків розвитку освіти. В свою чергу Internet став найпоширенішим джерелом отримання інформації. Але Internet залишається cумішю різних технологій, які дуже часто несумісні між собою.

Постановка задачі. Розглянемо варіант побудови ВНЛ за допомогою Web-служб. Основною задачею є знайти такий оптимальний шлях, який би скорочував час створення ВНЛ, економив ресурси та кошти.

Одним з варіантів побудови ВНЛ є використання Web-служб (Web Service). Концепція безперебійного доступу складається з трьох елементів. По-перше, Internet завжди доступний. По-друге, Web-служби надають свої функціональні можливості через Internet. І нарешті, до Web-служби може звернутися будь-який мультимедійний пристрій, будь то персональний комп'ютер, мобільний телефон або інший пристрій, здатний взаємодіяти з Web-службами [1].

У загальному випадку, розробники здатні створювати проекти рішень на основі існуючих функцій, доступних через інші Web-служби. Отже, замість того, щоб створювати або купувати пакет програм для створення ВНЛ, розробники можуть використовувати той, який вже існує в Internet[1]. Уникнувши необхідності розробляти цю та інші функції (наприклад, використавши мережеву систему оцінки успішності студента), програмісти можуть зосередитися на розвязанні лише унікальних завдань даного проекту, а отже, закінчити його швидше.

За допомогою Web-служб функціональні компоненти надаються різним споживачам. Споживачем, наприклад, може бути система, що тестує знання студента. Така ВНЛ використовує служби, що надаються іншими провайдерами служб (service provider). Наприклад, для візуалізації умов та завдань використовуються мультимедійні служби, для швидкого зворотного зв’язку та консультацій – електронна пошта, ICQ та інші; для проведення “живих” консультацій, спілкування та навчальних занять – засоби відео-конференції та Інтернет-телефонії; для зберігання та порівняння результатів навчання використовуються регіональні та національні бази даних, тощо.

Використовуючи інтеграцію служб, можна створити раціональну систему дистанційного навчання. Викладачі та студенти можуть мати доступ до системи через Web-інтерфейс. Ця ж система може бути інтегрована з системою обліку успішності студентів певного ВУЗу, яка б в свою чергу через інші Web-служби була зв’язана з іншими університетами, що дало б загальну картину успішності студентів в межах країни або регіону [2]. Ця проблема є дуже актуальною для навчальних закладів, які йдуть по шляху Болонського процесу.

Приклад взаємодії з ВНЛ через Web-служби наведений на рисунку 1.

На рисунку 1 можна прослідкувати, як клієнти з'єднуються з Web-службами, які підключені до серверів. Коли клієнт з'єднується з Web-службою, щоб отримати дані, що зберігаються на сервері, він стає споживачем Web-служби. Використовуючи Web-службу, один сервер може дістати доступ до даних іншого. Web-служби можуть використовувати інші Web-служби.

Створюючи ВНЛ на основі Web-служб, група розробників може отримати значну перевагу завдяки можливості багаторазового використання коду[3].

Рисунок 1 – Топологія взаємодії клієнтів з віртуальними лабораторіями

Висновок. Використання Web-служб при розробці ВНЛ значно економить час розробнику, підвищує технологічний рівень розробки, надає можливість розробнику використовувати проекти сторонніх авторів, надає широкі можливості для органічної інтеграції ВНЛ в процесі дистанційного навчання в руслі Болонського процесу.

Література.

1. Пачеко, Ксавье Delphi for .Net. Руководство разработчика. : пер с англ.− М.: Издательский дом « Вильямс»,2005. − 960 с.

2. Алексеев А.Н. Дистанционное обучение инженерным специальностям: Монография.– Сумы: ИТД «Университетская книга».2005 – 333с.

3. Бябешко В.Н.. Нежурина М.И. Система опенки качества программных комплексов для дистанционного обучения». - М.: ЦДО МИЭМ, Европейский центр по качеству, 2004. -178 с.