Лозицька С.Ю.

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка

Підвищення якості підготовки педагогічних кадрів на основі компетентнісного підходу

Вектор сучасної політики й стратегії України спрямований на подальшу розбудову національної системи освіти, внесення радикальних змін до змісту освіти та її структури, стандартизацію рівнів освіти для кожного виду навчальних закладів, трансформацію та інтеграцію вітчизняної освіти у європейське та світове співтовариство.

Сьогодні ефективна робота майбутнього педагога залежить не тільки від володіння певним обсягом знань, умінь і навичок у вузькій предметній сфері, але й від спеціальної підготовки, яка б дозволила розвинути його адаптаційні можливості, щоб уміти організувати, утримувати під контролем і координувати особистісно орієнтований навчальний процес, обирати оптимальні засоби для досягнення поставлених педагогічних цілей.

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчально-виховний процес у тій чи іншій мірі впливає практично на всі функції педагога. Це зумовлює необхідність набуття ним нових знань, умінь, навичок, уявлень, тобто вихід на новий рівень професійної компетентності, пов’язаний з діяльністю в інформатизованому навчальному просторі. Інформаційно-технологічна компетентність стає суттєвим елементом оновленої професійної компетентності.

Методологічна база для виникнення терміну «компетентнісний підхід» була закладена в 50-60 рр. минулого століття, коли американські учені прагнули виробити специфікацію до визначення діяльності людини в різних областях виробництва. Компетентнісна оцінка діяльності фахівця ґрунтувалася на вимірюванні трьох основних виявів його особистості: «знати, робити, бути».

Сьогодні в рамках Болонського процесу панує квалітативний підхід до проблем освіти, тому термін «компетентність» використовується для позначення інтегративних характеристик якості підготовки майбутніх учителів, для опису результату освітнього процесу. Сприйняття компетентностей як нового типу цілепокладання означає трансформування освітньої політики вузів у напрямку інтересів ринку праці та опанування освітньої парадигми «навчання та самовдосконалення впродовж життя».

Компетентність завжди виявляється в діяльності, але в органічній єдності з цінностями людини. На практиці змістом діяльності, що має особистісну цінність, може бути досягнення конкретного результату (продукту) або формування способу поведінки. Компетентність має діяльнісний характер узагальнених умінь у поєднанні з предметними уміннями і знаннями в конкретних областях; виявляється в умінні особистості здійснювати вибір, виходячи з адекватної оцінки себе в конкретній ситуації. Компетентний фахівець спрямований в майбутнє, передбачає зміни, орієнтований на самостійну освіту. Важливою особливістю компетентності є те, що вона реалізується в сьогоденні, але зорієнтована в майбутнє [1].

Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміють спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, яка є сукупністю ключових компетентностей, інтегративною характеристикою особистості. Така характеристика має бути сформована у процесі навчання і містити знання, вміння, стосунки, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості [2].

Особливу увагу при підготовці майбутніх педагогів необхідно приділяти формуванню інформатичних компетентностей, від яких залежатиме підвищення ефективності, інтенсифікація процесу навчання та самоосвіти впродовж всього життя. При цьому необхідно враховувати аксіологічний компонент компетентності та різні рівні стосунків, які впливають на результат.

Відповідно до рівня відносин, які виникають між учасниками навчально-виховного процесу, можна виділити три рівні будь-якої компетентності (Рис.1).

Рис. 1. Відповідність рівнів відносин рівням компетентності

Репродуктивний рівень компетентності, який відповідає стосункам співпідпорядкування учасників навчально-виховного процесу, передбачає відтворення та використання за аналогією певних методів, форм та методик навчання.

Продуктивний рівень формується завдяки співпраці суб’єктів педагогічного процесу. Результатом такої співпраці є продукування власних методик, методів і форм навчання.

Але досягнення саме креативного рівня компетентності є визначальним у професійній підготовці майбутнього педагога. Співтворчість розвиває особистість того, хто навчається, спонукає його до використання творчих підходів та вибору адекватних засобів з власного арсеналу технологій, методик і форм навчання при розв’язанні конкретних педагогічних задач.

Отже, підвищення якості підготовки майбутніх учителів на основі компетентнісного підходу та формування інформатичних компетентностей є сучасним і перспективним напрямом педагогічних досліджень.

Література:

1. Садовська Є.А. Професійна компетентність майбутніх викладачів-дослідників університету: Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Педагогіка вищої школи». – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 50 с.

2. Пометун О. Запровадження компетентнісного підходу – перспективний напрям розвитку сучасної освіти. – www.visnyk.iatp.org.ua.