УДК: 374.14 Педагогические науки

подсекция № 4

Гребьонкіна О.С.

Донецький національний технічний університет, асистент, канд. техн. наук.

Тестування у вищій школі, як альтернатива традиційному іспиту.

Після підписання Україною Болонської конвенції гостро стала проблема приведення національної системи вищої освіти у відповідність до європейських норм. Внаслідок цього, деякі спеціальності були закриті, деякі – об’єднані. Частина ВНЗ упроваджує навчання за кредитно-модульною системою.

Проте, з системою контролю знань і умінь студентів виникли певні труднощі. Система перевірки знань за допомогою тестів, яка застосовується в світових навчальних закладах, на жаль, майже не поширюється в нашій країні. Чимало викладачів вищої школи висловлюють думку, що класичний екзамен – це більш досконала форма контролю. Тестування, на їх думку, дає лише поверхневе уявлення про рівень знань студентів. Тому засвоєння спеціальних (особливо технічних) дисциплін не має сенсу контролювати за допомогою тестів. Та це – не так.

Враховуючи державний курс на євроінтеграцію, перед вищими навчальними закладами постає задача підготовки фахівців світового рівня, які будуть адаптовані до загальноприйнятої системи перевірки знань. Викладач повинен формувати у студентів уміння здійснювати майбутню професійну діяльність. Засвоєння знань відбувається одночасно з освоюванням способів дії з ними. Якщо ставити знання (тим паче професійні) попереду діяльності, то ці знання будуть безпредметними. Фактично їх не можна засвоїти, їх можна лише запам’ятати [1].

Як показують спеціальні дослідження, у вищій школі [2] основна увага приділяється предметним знанням. Саме ці знання перевіряються під час класичного екзамену за схемою: n теоретичних, к практичних завдань. Причини ж помилок при розв’язанні професійних задач лежить в області недостатньої логічної підготовки або в невмінні планувати і контролювати свою діяльність. Указані аспекти професійної підготовки не виділяються в окрему навчальну задачу, внаслідок чого відповідні уміння складаються стихійно. Проте, засвоєння навчальної дисципліни означає послідовне освоєння саме умінь [1]:

· загальних;

· міжпредметних;

· предметних;

· професійних.

Найоб’єктивнішою формою контролю рівня сформованості предметних умінь, на думку автора, є тест – „система заданий специфической формы, определенного содержания, возрастающей трудности, позволяющая качественно оценить структуру и измерить уровень знаний, умений и навыков» [3].

Тести дозволяють розбити матеріал семестрового курсу на тематичні блоки і комплексно перевірити засвоєння знань та умінь у кожному блоці. Адже немає обмеження, як в класичному білеті: 4 або 5 питань (тобто, не більше одного питання на кожну вивчену тему).

Аналіз екзаменаційних білетів з вищої математики у різних начальних закладах (як державних, так і приватних) приводить до висновку: теоретичні питання перевіряють механічне запам’ятовування матеріалу; практичні – вміння розв’язувати стандартні приклади. Тести ж дозволяють, навіть у теоретичних питаннях, перевірити рівень логічного мислення у студентів. Наведені варіанти відповідей у тестах закритого типу з одного боку допомагають студенту, з іншого – вимагають від нього сумлінної підготовки і максимальної концентрації під час тестування. Бо без глибоких предметних знань і умінь не можна відрізнити вірну відповідь від схожої на неї „майже вірної”.

Для прикладу пропонуємо один із варіантів тестових завдань з теми „Границя функції”. У складанні цих завдань автор брав безпосередню участь. Наведені тести стали основою для тестових завдань, що використовувалися при ліквідації академічних заборгованостей з математики студентами першого курсу всіх спеціальностей Дон НТУ.

1. Вказати, чому дорівнює граничне значення функції у=ℓоgа х (а>1) при х +∞ (1 бал)
А: не існує	В: +∞	С: –∞	D: 0
2. Вказати, чому дорівнює границя . (1 бал)
А: ∞	В: 1	С: 5	D: 0
3. Вказати, чому дорівнює границя . (1 бал)
А:	В: –	С:	D: 0
4. Вказати, чому дорівнює границя . (1 бал)
А: –2	В: –1	С: 2	D: –
5. Обчислити границю . (3 бала)
6. Обчислити границю . (5 балів)

Тести дозволяють відійти від стандартних задач і перевірити уміння студентів діяти в непередбачуваній ситуації. У наведеному вище прикладі це добре видно у завданні 2. На перший погляд, приклад потрібно розв’язувати за допомогою другої стандартної границі. Насправді ж, необхідно лише здійснити граничний перехід і розкрити отриману невизначеність . І хоча завдання перевіряє саме предметні уміння (аналізувати умову, здійснювати граничний перехід, розкривати невизначеність), навряд чи його можна включити до типового білету на іспиті. Приклад – не складний і сам по собі – не дає повної інформації про рівень підготовки студента. В комплексі ж з іншими завданнями тесту він стає цікавим.

Завдання відкритого типу (з розв’язком і його обґрунтуванням) включають в собі задачі середнього рівня складності і задачі підвищенної складності. Їх кількість і складність може варіюватися в залежності від мети навчального предмету і мети контролю, що здійснюється тестуванням. Проте, в будь-якому випадку, в тестах задачі різноманітніші, ніж у звичайних білетах. Одним тестуванням можна перевірити більшу кількість умінь, що повинні бути сформовані у студентів.

Зауважимо також, що система оцінювання тестів дозволяє уникнути ситуації, що часто виникає на звичайному іспиті: знання студента між „ добре „ і „ задовільно„. У тестах чіткі критерії. Наприклад: 0-5 балів – „2”, 5-10 – „3” і так далі. Тобто, оцінювання стає прозорим, незалежним від настрою викладача.

Таким чином, контроль знань і умінь за допомогою тестування є більш інформативним і об’єктивним, ніж класичний іспит. Труднощі полягають у несприйнятті нових тенденцій в системі освіти, небажанні частини викладачів складати тести. Це відносно складно і потребує певних зусиль з боку викладача. До того ж, існує стереотип, що засвоєння суто технічної дисципліни не можна повноцінно перевірити тестуванням. Отже, одним з пріоритетних напрямків розвитку сучасної вищої освіти є запровадження тестів, як основної форми контролю знань і умінь студентів. Таке запровадження не тільки зробить контроль об’єктивнішим, а й сприятиме адаптації студентів до світових критеріїв оцінки на співбесідах при працевлаштуванні як в Україні, так і за її межами.

Література.

1. Атанов Г.А., Пустынникова И.Н. Обучение и искусственный интеллект или основы дидактики высшей школы. – Донецк: Изд-во ДОУ, 2002.

2. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. – М.: Издательский центр «Академия», 2003.

3. Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. – М.: Изд-во МИСиС, 1989.